На воре и шапка горит

26 октября 2012 | СВІЖИЙ НОМЕР | Нет комментариев |

2482В производстве Ахтырского горрайонного суда находится гражданское дело по иску Вадима Анатольевича Лисняка к газете «Роксолана-макси» о защите чести, достоинства и деловой репутации физического лица. Истец узнал себя в публикации «За виховання ременем – кримінальна відповідальність», напечатанной по официальной информации Ахтырского горотдела внутренних дел в №37 от 12 сентября этого года. Он требует опровержения и выплаты морального ущерба в сумме 5 тыс.грн. Вместе с тем вступил в силу приговор суда, согласно с которым В.А.Лисняк признан виновным в физическом насилии над несовершеннолетним ребенком, повлекшим легкие телесные повреждения, и получил наказание в виде 80 часов общественных работ.

Судебное заседание назначено на 23 октября. О ходе разбирательства читайте в следующих номерах газеты.

Сам себе розсекретив

23 жовтня відбулося судове засідання за позовом Вадима Лісняка до редакції газети «Роксолана-Максі» про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи та спростування негативної інформації, викладеної в статті «За виховання ременем – кримінальна відповідальність» (№37 від 12.09.2012 р.). Хоча в публікації не було вказано ні його прізвища, ні імені та по-батькові, чи їх початкових літер, не названа адреса проживання чи роботи, не вказані прізвища інших учасників події, яка описувалась у статті, тобто відсутні будь-які дані, які б дали змогу широкому колу людей визначити особу вказаного там місцевого жителя, позивач впізнав себе і вирішив у судовому порядку добиватися спростування та морального відшкодування у вигляді 5 тисяч гривень.

Позивача обурило, що у статті, яка підписана помічником начальника міліції Оленою Мироненко, зазначено, що сам він (В.А.Лісняк), перебуваючи в нетверезому стані біг слідом за своєю донькою, не намагався поговорити з нею та з’ясувати, навіщо дитина бере з дому гроші, а відразу перейшов до радикальних дій. Насправді це неправдива інформація, бо він був тверезий і не вчиняв таких дій, що газета дала його особистості характеристику п’яниці та жорстокого батька.

В.А.Лісняк привів і двох свідків, в тому числі і свою співмешканку, які також впізнали його у «героєві» публікації. Проте, як виявилося у суді, вони знали про конфлікт ще до виходу газети друком. Та і як їм було не знати, коли іншим судом він визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначено покарання у вигляді 80 годин громадських робіт. Згідно з даним вироком позивач умисно наніс своїй донці, над якою він призначений опікуном, декілька ударів ременем, внаслідок чого дитина отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді синців верхньої третини стегна справа, сідниці зліва, справа, плеча справа, по зовнішній поверхні в середній третині.

Як пояснила автор статті Олена Мироненко, до її посадових обов’язків відноситься висвітлення в засобах масової інформації подій, що відбуваються, з метою профілактики правопорушень. І стаття була написана таким чином, що ідентифікувати особу було неможливо, адже практично всі фактичні дані були замінені і особливого значення для читацького загалу чи був п’яним батько, який бив дитину, не має. Мета публікації – запобігання таким випадкам у майбутньому. Виходить якийсь нонсенс: з одного боку позивач, який сам себе впізнав у газетному матеріалі, не хотів розголосу даного випадку, з іншого – хоче спростування уже із зазначенням його фактичних даних в тому плані, що він, хоч і бив дитину, однак в тверезому стані. При цьому ніяких підтверджень цьому немає, бо на медичне освідчення його ніхто не возив. І коли в публікації його «впізнали» тільки близькі люди, то після судового позову до газети, який ми не могли приховати від своїх читачів, про «батьківське піклування» Вадима Лісняка знатимуть усі.

Суд позовні вимоги В.А.Лісняка залишив без задоволення за безпідставністю вимог. Однак стало відомо, що його не влаштувало таке рішення і нам треба чекати ще й апеляційного оскарження. Це, на нашу думку, не що інше, як надання змоги заробити правозахиснику. Краще б ці гроші використати з користю для дитини, щоб їй не хотілося взяти їх без дозволу.

Л.Меркульцева

Газета “Роксолана-макси” № 43,44

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: