Бої без правил у Верховній Раді

5 ноября 2012 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | Нет комментариев |

ParliamentДіючі парламентарі дорого обходяться українцям та приносять мінімальну користь. Бійки стінка на стінку до першої крові, димові завіси (в прямому і переносному сенсі), голосування за помахом руки диригента при напівпорожньому залі. Ці сцени – частина нашого парламентаризму. Але це ж ми обираємо таких депутатів! А потім страждаємо, скаржимося на погане життя та лаємо владу.

Обличчя Верховної Ради сьогодні визначається кривавими сутичками, блокуванням трибуни та іншими ексцесами. За останні 12 років жодного року в нашому парламенті без бійки не обходилось. Сьогодні справа дійшла до кривавих побоїщ, після яких обранців   забирає швидка. Звичайно, з’ясування стосунків в парламенті на кулаках – це не наше ноу-хау. В Японії, Південній Кореї та на Тайвані депутати й досі мотузять один одного із застосуванням прийомів східних єдиноборств. На Тайвані практикують так звані договірні бої, коли у визначений день обранці приходять до парламенту в кросівках та зручній спортивній формі. Але в цивілізованій Європі та США подібні інциденти вичерпались ще сто років тому. І тільки Україна дає привід сусідам з ЄС споглядати захоплююче видовище парламентської бійки.

Вже двічі ми обирали Верховну Раду  за одною – пропорційною системою із закритим списками. Подібні системи діють в кількох європейських країнах – Італії, Іспанії, Португалії. Але навряд чи можна порівняти тамтешні політичні партії з нашими. По-перше, партій в Україні аномально багато – більше двохсот (у наших сусідів – поляків – лише 80). По-друге, більшість з них зовсім не партії, а бізнес-проекти, вождистські структури, які в кращому випадку мають лише кілька діючих осередків і зовсім відірвані від людей. По-третє, під прикриттям благопристойної першої п’ятірки з партійного списку до Верховної Ради проникло багато людей, які мають досить туманне уявлення про управління державою.

Всі наші партії «заточені» під лідера. Недарма кажуть, що, яку б партійну структуру не будували, а все одно виходить КПРС. Про якусь ідеологію взагалі не йдеться. Їхні програми кальковані одна з одної, але навіть ті загальні гасла, які там вміщені, ніхто не реалізовує.

Але головне – це фінансування. Адже той, хто платить гроші, той і замовляє музику. Якщо в розвинених країнах 15-45% партійних бюджетів складають членські внески, то в нас партії цілком віддані на відкуп так званим спонсорам або навіть власникам. Звична європейська практика незалежного аудиту партійних кас для України не відома. Одна з найефективніших систем діє в Латвії. Там щорічно партія подає звіт до Бюро по боротьбі з корупцією та декларацію про фінансову діяльність. В цих документах зазначають усі прізвища людей, які робили внески, навіть найдрібніші. Якщо Бюро знайде якісь значні порушення, суд може розпустити таку партію. При цьому кожен громадянин Латвії може безперешкодно ознайомитись з усією партійною фінансовою звітністю.

В результаті наші партії та звичайні українці живуть в паралельних реальностях, які лише ненадовго перетинаються в період виборчої кампанії. Часом, Верховна Рада – це справжнє поле бою. То закон не прийняли, то прийняли, але не той. І тоді, в хід ідуть кулаки.

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: