Всім до лампочки, або куди діти шкідливі відходи?

24 января 2013 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | 2 коммент. |

лампочки и батарейкиДержава дбає

Прогрес велика річ. І кожного дня з’являються винаходи, які спрощують життя людей, роблять його більш комфортним, економним або сповненим вражень. Останнім часом держава спрямовує українців на жорстку економію енергоресурсів. Причому відбувається це як опосередковано, шляхом підвищення тарифів, так і безпосередньо – зобов’язуючи користуватись економним паливом, котлами, лампами. Так, ще 16 жовтня 2008 року було прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про здійснення заходів щодо скорочення споживання електричної енергії бюджетними установами”, яке спрямоване на поступову заміну звичайних ламп розжарювання на сучасні енергоефективні джерела світла.

Проте подбавши про введення в широке використання економічних ламп, уряд не забезпечив можливість їх утилізації. Законодавці й ті, хто підписує укази та розпорядження, наче не помітили невеличкий напис в інструкції до використання енергозберігаючих розрядних ламп: «Лампу не можна викидати в смітник!» — вказують на упаковках. Але й здати її на переробку немає куди.

Ходіння по муках

Уявімо ситуацію: Ви протягом кількох років, знаючи про шкоду яку можуть нанести навколишньому середовищу важкі метали, що містяться в батарейках і ртуть в люмінесцентних лампах, не викидали їх на смітник. І у Вас назбиралось, ну скажімо, з відро таких небезпечних відходів. Ви задаєте собі цілком логічне питання: куди ж їх діти?

Ми провели експеримент і спробували добитися в різних структурах міста, що ж робити з таким вмістом сміттєвого бака:

Перший дзвінок, звичайно ж, до служби, яка займається вивозом твердих побутових відходів ДП «Верп»:

Економіст ДП «Верп» Юлія Кравченко:

- Ми займаємося вивезенням сміття. Але в економних лампочках містяться якісь шкідливі речовини. Їх треба здавати на спеціалізовані підприємства. Передзвоніть в УЖКГ вони, може, скажуть, до кого звернутись. А ми приймаємо тверді побутові відходи.

- А батарейки?

- Ну викидають люди в контейнери. Але не так, щоб багато. Все вивозиться на полігон. Використані прибори з нашого підприємства здаємо їх кудись на спеціалізовану фірму чи то в Суми, чи ще кудись.

Дзвонимо УЖКГ. Слухавку підіймає чоловік:

- Зі звичайним сміттям лампочки і батарейки не можна викидати. А що з ним робити – не знаю. Зараз немає тієї людини, яка цим займається. В курсі справи Лариса Григорівна Хімченко. В Охтирці організацій по утилізації подібних відходів немає.

- Тобто мені треба було мовчки викинути і нікуди не дзвонити?

- Я такого не казав. (Сміється).

- А з ким я спілкувалась?

- Не скажу.

Наступного ранку Лариси Григорівни знову не було на місці. Пішла на лікарняний. Той же чоловічий голос мав уже роздратований тон:

- Не знаю я, куди їх викинуть. Складуйте у себе вдома.

- А вдома їх безпечно зберігати?

- Ну якщо не розбити, то безпечно.

- А якщо на смітник викину, мені штрафу не буде?

- Звертайтеся в «Верп», вони ж надають ці послуги.

- Вони в УЖКГ направили.

- То вони хочуть на когось спихнути.

- А Ви особисто куди викидаєте?

- Я нікуди не викидаю, я складую дома.

- А потім?

- А потім не знаю.

А що ж скажуть у міській раді?

Начальник відділу з питань мобілізаційної та оборонної роботи, надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, охорони праці Охтирської міської ради Анатолій Ляховка:

- Ніде їх і не приймають у нас, і не здають. Підприємства на договірних основах відправляють, по-моєму, в Харків. У санстанції можуть підказати. Такі відходи по ідеї не повинні потрапляти на смітник, але в маленьких містечках як наше це питання відкрите. На даний час шляхів вирішення немає.

Лікар з комунальної гігієни СЕС Михайло Нестеренко:

- Ті магазини, які займаються продажем економічних лампочок дають на них гарантію. Тобто якщо вона перегоріла раніше, то людина може звернутись до продавця і за наявності чеку й упаковки повернути цю лампочку. А куди діти ту, яка перегоріла після закінчення терміну придатності – питання не вирішене. Немає в нас пунктів по прийому ртутних ламп та батарейок. Якщо на промислових підприємствах бухгалтерія зобов’язана вести облік люмінесцентних ламп їх контролюють різні інстанції, то в бюджетних організаціях і серед населення нічого цього немає. На шкільних подвірях можна побачити, як з сміттєвих баків видніються люмінесцентні лампи.

- А хто контролює викидання такого небезпечного сміття?

- А що контролювати, якщо його нікуди діти? На рівні держави це питання не вирішено. Підприємства на договірній основі здають їх на Полтавський ламповий завод. Якби були пункти прийому ламп і батарейок і за здачу платили гроші, ніхто б не ніс їх на сміттєзвалище. У нас законодавство недосконале. Громадянам дозволено все, що не заборонено законом. Адже немає заборони викидати лампочку. На підприємствах у разі порушення умов утилізації передбачені штрафи від 102 до 425 грн.

Від екологічної служби в Охтирці залишилась тільки вивіска на будинку №23 по вул.Жовтневій. Тому ми зателефонували в обласну структуру.

Завідувач сектору нормування відходів Держуправління охорони навколишнього середовища в Сумській області Олена Яценко:

- Питання повинно вирішуватись на рівні Міністерства, постанов Кабміну, а ніяк не на місцевому. В Сумах працюють пункти по прийому акумуляторів, люмінесцентні лампи здаються згідно з договорами. По Охтирці я таких офіційних пунктів не знаю, ми робили запити на райадміністрацію, але такі ніде не зареєстровані. В Сумській області був один завод по утилізації, проте зараз він знаходиться на стадії отримання ліцензії. Тому всі небезпечні відходи йдуть на полігон.

Жоден з посадовців не знає, куди діти небезпечне сміття. І, як правило, пересічний громадянин не буде обдзвонювати стільки структур, щоб здати лампочки чи батарейки. Просто викине все в сміттєвий бак. Лампи зроблені зі скла, тому, найімовірніше, до звалища вони не доїдуть, а розіб’ються вже в контейнері. Тож, усі ртутні випари осядуть поряд із нашими помешканнями — і нам доведеться цим дихати. Якщо не обмежувати своє поле зору сміттєвим баком, а подивитись на проблему глобально, картина вимальовується не така вже й приваблива: в кожній лампі міститься від 4 до 150 міліграмів ртуті. Якщо кожен охтирчанин викине до смітника хоча б одну енергозберігаючу лампу, в якій міститься 4 мг ртуті, то до навколишнього середовища потрапить близько двохсот грамів ртуті. А крім жителів є ще бюджетні організації, на які приходиться не одна така лампочка. Лише один грам ртуті, який потрапив у довкілля, здатний призвести до забруднення (перевищити рівні гранично допустимих концентрацій) більше ніж 3300000 м3 повітря чи 200000 м3 води.

А ви знаєте що таке ртуть?

Особливо небезпечною ртуть вважають через її здатність впливати не тільки на фізичний стан людини, але й на її психічне здоров’я. Під впливом незначних концентрацій людина втрачає працездатність, не може зосередитись, відчуває постійні головні болі та дратівливість, погано спить. Вплив більших концентрацій здатний повністю зруйнувати особистість: людина не може зрозуміти, сита вона чи голодна, в хорошому настрої чи в поганому. При сильних отруєннях ртуті незначний тремор пальців та рук може перерости в цілковитий розлад роботи м’язів, —людина не може ходити й навіть самостійно їсти. Крім того, сильне отруєння може призвести до божевілля.

А як у них

У західних державах в супермаркетах є пункти збирання ртутних ламп на утилізацію. У Швеції один раз на місяць у кожен мікрорайон приїжджає спеціально обладнаний автобус, куди можна здати лампочки, батарейки тощо. В Японії батарейки старанно збирають і зберігають до тих часів, коли буде винайдена оптимальна переробна технологія. У Сполучених Штатах батарейки можна здавати до спеціальних збиральних центрів. Там їх переробляють або хоронять у безпечний для довкілля спосіб.

Якщо сіла батарейка

Батарейкам, в яких вийшов термін придатності, теж не можна знайти притулок. А вони не менш шкідливі від енергоекономних ламп.

Залежно від їхнього типу вони містять важкі метали та небезпечні елементи (цинк, марганець, кадмій, нікель, свинець, кислоти, луги). Потрапляючи в навколишнє середовище, одна пальчикова батарейка забруднює 20 квадратних метрів ґрунту або 400 літрів води.

Шляхи вирішення

Щоб вберегти природу від отруєння, необхідно організувати пункти збору в місцях продажу таких ламп. Тоді людина зможе без проблем здати лампу в найближчому магазині. Можливо, до вартості треба додавати ще й закладну вартість: коли людина принесе лампу до пункту збору, їй повернуть назад кілька гривень, які вона додатково заплатила при покупці. Це стимулюватиме людей.

Звісно, питання про заборону енергоощадних ламп ніхто не ставить. Економія як бюджетних коштів, так і власної зарплати стоїть на першому місці. Однак, і в цій бочці економії є ложка ртуті. І слід задуматись над тим, чим ми дихаємо, яку воду п’ємо, з якого грунту збираємо урожай. Владі варто прийняти відповідні закони, щоб кожен українець мав можливість здати на утилізацію шкідливе сміття. А поки що, викидайте хімічні бомби сповільненої дії на смітник, залишайте своїм онукам у спадок тони ртуті і свинцю, позбавте їх можливості пити чисту воду, дихати свіжим повітрям. А ще краще закопуйте шкідливі речовини у землю. Нехай прийдешнє покоління згадує нас незлим тихим словом, викопуючи скарб у вигляді отруйних відходів.

Олена Кобилко

 



Комментарии (2)

 

  1. Наташа пишет:

    Для пластиковых бутылок поставили контейнеры отдельные, а все равно бросают их со всем мусором. не умеет наш народ сортировать отходы. Что уж там о лампочках говорить.

  2. саша пишет:

    В Украине, как всегда. Обязать к чему-то запросто, а как выполнять – не известно. лампочки экономки используются повсюду, а утилизировать негде. в инструкции к лампам написано, что позаботиться о пунктах сбора ламп должны органы местного управления. Только в Ахтырке они об этом не знают.

Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: