Відновлення історичної справедливості чи акт вандалізму?

20 февраля 2013 | СВІЖИЙ НОМЕР | 2 коммент. |

Акт вандалізмуМинулої п’ятниці в Охтирці відбулася подія, яка сколихнула не лише місто, а й Україну, на залишила осторонь навіть ближнє зарубіжжя: від пам’ятника Леніну на однойменній центральній площі залишилися тільки … ноги.

***

Для журналіста дуже важливо виявитися в потрібний час у потрібному місці. Так сталося у п’ятницю, 15 лютого коли близько п’ятнадцятої години довелося проходити саме повз пам’ятник Леніну, куди тільки-но приїхав наряд міліції. На запитання, що трапилося, правоохоронці тільки знизували плечима. Сказали, що в чергову частину зателефонував чоловік і повідомив, що на міській площі відбуваються хуліганські дії. Та вже незабаром з’ясувалося, що група молодиків хоче зруйнувати пам’ятник «вождю комуністичного пролетаріату». Очолював бригаду десь із десятка членів політичної партії «Свобода» народний депутат України Ігор Мірошниченко. Склалося враження, що вони самі ж і зателефонували до міліції, аби привернути увагу до свого вчинку.

Перший заступник начальника Охтирського міськвідділку міліції підполковник Валерій Григалюнас почав з’ясовувати, хто і на яких підставах збирається руйнувати пам’ятник. Ігор Мірошниченко продемонстрував посвідчення і наказав своїм однодумцям приступати до справи. Неподалік пам’ятника біля будівельного майданчика церкви вже стояла вантажівка, були приготовлені сталевий трос та драбина. Вигуками «Ви перешкоджаєте законній діяльності народного депутата», «Слава Україні», «Героям слава», «Гей-гей» свободівці підбадьорювали себе і застерігали міліцію. Видно було, що правоохоронці розгублені: з одного боку є статус недоторканності народного депутата і варто його лиш спробувати відтягувати від драбини, на яку він почав дертися першим, як можна позбутися і зірочок на погонах, і роботи. З іншого боку – явно хуліганські дії, адже місцева влада не приймала рішення про знесення пам’ятника.

Так, дійсно, є указ колишнього президента В.Ющенко, пов’язаний з політикою декомунізації і ліквідації символіки Радянського Союзу, і депутати охтирської міської ради попереднього скликання теж розглядали це питання. Коли виділяли земельну ділянку під будівництво церкви. Тоді мова йшла про можливість перенесення пам’ятника Леніну в інше місце, аби не позбавляти прихильників комуністичної ідеології можливості покласти квіти до постаменту. Проте до якогось конкретного висновку тоді не дійшли. У бетонної скульптури час від часу відвалювалися деталі, то фарбували його в зелений колір, однак, слід віддати належне місцевій комуністичній організації, його підтримували в більш-менш належному стані. Цей пам’ятник – не витвір мистецтва і їх таких – в кожному місті і селі. Підростаюче покоління уже не знає, хто такий Ленін і що він зробив для народу. Розсекречені архіви свідчать, що Ілліч був далеко не ідеалом для людства.

Тож цілком ймовірно, що навіть у тієї частини населення, чий розквіт життя припав на благополучні 70-80-ті роки періоду так званого розвиненого соціалізму, перенесення пам’ятника з центральної площі не викликало б ніяких емоцій.

Свободівці ж вели себе так, ніби у місті зовсім немає ніякої влади. Практично безперешкодно двоє чоловіків залізли на верхівку постаменту, обв’язали тросом скульптуру, зачепили зашморгом до ГАЗонівського бампера, виштовхали міліціонерів, які стали перед машиною, намагаючись перешкодити її руху і … верхня половина скульптури рухнула до підніжжя. «Охтирчани, ви присутні при відновленні історичної справедливості», – вигукував Ігор Мірошниченко, а самі, власне, охтирчани, – перехожі тільки тоді зрозуміли, що відбулося, і почали лаяти як свободівців, так і міліціонерів. Один із них відповів: «А чим комуністи були кращі. Ті церкви підривали і хрести зносили, а ці – пам’ятники…»

Залишивши після себе купу залишків бетонного Леніна, свободівці швидко зібралися і поїхали. Їх зупинили на вулиці Петровського – чи то міліцейський патруль, чи то прибічники Компартії України оговтались і догнали для з’ясування стосунків. У крайньому разі, між ними був син народного депутата України Вікторії Бабич. Саме тут нам вдалося поспілкуватися з Ігорем Мірошниченко і задати кілька питань:

Мирошниченко Игорь- Яка мета вашої акції?

-За допомогою цих символів наших людей обболванюють, зомбують і кажуть, що Ленін – це наш вождь. А Ленін – це виродок, який знищив нашу державу.

Ми чого в Парламент прийшли? Для того, щоб рівень життя підвищувати, але для того, щоб це зробити, треба подолати банду Януковича.

Це не вандалізм – це виконання Указу Президента про декомунізацію країни. Ми зараз перебуваємо на вул..Петровського. Петровський винуватий у вчиненні геноциду українського народу, голодомору. А Ленін писав конспекти для таких, як Петровський. Ленін і його філософія – це терор. Червоний терор по знищенню української нації. Указ Президента про декомунізацію стосується саме таких пам’ятників, які мають бути знищені. Так само як знищені в нацистській Німеччині Гітлеру. Ми живемо в цивілізованій країні і я вважаю, що ми повинні зробити все, щоб очиститись від окупаційного більшовистського минулого і вшанувати своїх героїв. Доти, доки наші діти ходитимуть по вул. Петровського і дивитимуться на пам’ятники Леніна, ми не побудуємо Україну наповнену українським змістом. Ми не створимо держави, де люди поважатимуть себе, а найголовніше, коли нас поважатимуть в інших країнах.

? Чому вибрали саме Охтирку?

-Тому що Сумщина – мій рідний край. Я з Лебедина. Буду робити все, щоб у моєму рідному краї не бовванів пам’ятник злочинцям комуністичним.

? Чому ж не почали з Лебедина?

-В Лебедині не один раз долучалися, щоб знищити. Поки що не вдалося. Повірте на місці Леніна в Лебедині буде стояти пам’ятник знищеним козакам-мазепинцям. Понад тисячу їх було загублено Петром Кривавим Першим за те, що вони служили Україні.

? Яке наступне місто?

Наступне місто Україна. Я не можу змиритися з тим, що стоять пам’ятники комунізму. Ми прийдемо до влади і будемо знищувати це указами і рішеннями міських рад. Цей пам’ятник не належить до жодного реєстру. На тому місці, де він стояв раніше, була церква. Церкву знищили більшовики. Ненормально коли на святому місці стоїть антихрист.

А далі всіх непрошених гостей забрали до відділку міліції.

В’ячеслав ЛуговийВ’ячеслав Луговий, начальник Охтирського міськвідділу міліції:

- На численні попередження міліції про здійснення хуліганських дій народний депутат не звертав уваги. Спроби припинити порушення правопорядку завершились тим, що вантажівка рушила, незважаючи на міліціонерів, які стояли перед нею. Правоохоронці затримали всіх учасників подій. Місцевих жителів серед них не виявилося, більшість приїхала з Києва. Серед учасників акції були і раніше судимі.

Як пояснив сам нардеп, він виконував указ колишнього президента України і нічого протизаконного не вчиняв.

За фактом події співробітники міліції почали карне провадження за ст.296 КК України (хуліганство). Зрозуміло, що сам народний депутат захищений своїм мандатом і для притягнення його до відповідальності потрібен дозвіл Верховної Ради.

Олександр ЦілуйкоОлександр Цілуйко, в.о. міського голови:

- Мабуть, саме велике зло у нашій державі – це недоторканість депутатів. Я їх називаю «небожителями», бо вони, сівши в омріяне крісло в будівлі «під куполом», вважають, що можуть розпоряджатися всім на власний розсуд. Захотів пам’ятник Леніну в Охтирці знести – підігнав машину, зачепив тросом і все, справився. Це як кожен з 450-ти народних депутатів проїдуть містом, то у нас каменя на камені не залишиться. І нічого не зробиш – бо у нього депутатська недоторканість. Якщо місцева влада для парламенту нічого не значить, якщо така вседозволеність, то навіщо і для кого вона потрібна? Замість того, щоб виводити країну з економічної кризи, приймати необхідні закони, вони куролесять по містам і селам, пам’ятники валяють. А далі що? Вони нам запропонували щось збудувати, чи грошей виділили на благоустрій?

Чому не почали з Лебедина, чи Тростянця, де знаходиться осередок партії «Свобода»? мабуть були переконані, що їхні методи охтирчани підтримують, адже на виборах віддали за цю політсилу більше 1800 голосів.

В зв’язку з нанесеними збитками для громади міста управлінню ЖКГ дане доручення підрахувати суму, необхідну для прибирання уламків та подальшого благоустрою території, а рахунок виставити обласному осередку партії «Свобода». Якщо добровільно не оплатять, подамо до суду.

Щодо пам’ятника Леніну, то Вікторія Бабич обіцяла поставити новий, проте, певне, вже в іншому місці.

Володимир ТроценкоВолодимир Троценко, голова ради ветеранів:

- Я дуже вражений і занепокоєний тим, що сталося. Це справжній фашизм і дикість! Чому бездіяли працівники міліції. Я бачив відеозйомку, вони ж нічого не робили, аби припинити акт вандалізму. Треба було, коли свободівці залізли на пам’ятник, забрати драбину, хай би там і стояли. Не розумію, чого ці люди приїхали саме в Охтирку, чому їх ніхто не зупинив? Хоча тільки завдяки молодим людям, яким небайдужий авторитет Охтирки вдалося затримати хуліганів і, хочеться вірити, вони понесуть відповідальність згідно із законом. Кого ж ми вибрали до парламенту? Хто керує країною? Якщо це така «свобода» нас усіх чекає, то хорошого нічого не буде.

 

Юрій МеєровичЮрій Меєрович, депутат обласної ради, почесний громадянин міста:

- Знаєте, є боксери, які просто стукають мішок, а спарингів бояться. Таким тренери жартома кажуть – мішок здачі не дає. Так і до нас приїхали псевдо патріоти, які знають, що пам’ятник здачі не дасть, і зробили це без попередження громади, певне, боячись отримати опір. Так жаль, що не дізнався про це вчасно: саме в той час, як валяли пам’ятник, ми привезли групу наших дзюдоїстів із чемпіонату України в Днiпропетровську і годували їх у кафе. Якби хто сказав, ми б усі разом стали на захист і прогнали б вандалів. Я просто шокований нахабністю народного депутата і його так званих помічників. Ми ж не їдемо до Львова зносити пам’ятник Бандері. Мені батьки розповідали, хто це такий і мене нізащо не переконати в протилежному. Може, це й хибна думка, однак якщо західна Україна вважає його своїм героєм, то я поважаю їхнє переконання. Але не треба нав’язувати це всім поголовно і плювати в душу тисячам охтирчан, які вірять Леніну. Це ми своєю громадою можемо приймати рішення зносити чи переносити пам’ятники, де і кому їх ставити, які вулиці перейменовувати. І треба з повагою ставитися до цього, а не ущемляти права людей.

Доріг у нас немає, культурно-спортивного центру немає. Багато чого треба робити, а не повторювати помилки минулого і все підряд руйнувати.

Наша довідка

Ігор Михайлович Мірошниченко – обраний народним депутатом на Парламентських виборах 2012 року (четвертий номер у списку ВО «свобода»)

Народився 20 лютого 1976 року в м.Лебедин Сумської обл..

В 1993 році вступив до Київського нацуніверситету ім. Т.Шевченко.

Український спортивний журналіст та політик, телеведучий.

Газета  “Роксолана-макси” № 8 от 20.02.2013 года

 



Комментарии (2)

 

  1. Ахтырчанин пишет:

    Номер
    реєстрацiї 2348
    Дата 20.02.2013 Проект Постанови про призначення позачергових виборів Охтирського міського голови (Охтирська міська рада Сумської області) Народний депутат України
    Медуниця О.В.
    Купрейчик І.В.
    Реакция соответсвующая деянию!!!

  2. Ахтырчанин пишет:

    Чому не почали з Лебедина, чи Тростянця,

    Это следствие 2-х годичного правления И.о. – самозванца! А там, в Лебедине и Тростянце, есть избранная жителями ВЛАСТЬ и её уважают=боятся!!! А у нас – вместо активной позиции власти непосредственно во время преступного деяния, есть (на одном из фото) ухмыляющийся на месте преступления лидер местных рыгиналов, а И.о. разродился через двое суток, когда гудела уже не только Украина, но и СНГ! Отдыхали! Да с таким руководством из исполкома нужник сделают, чего так не хватает в городе!

Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: