У кожній вишивці – душа

28 февраля 2013 | ДОЗВІЛЛЯ | Нет комментариев |

P9170029 Більше, як тридцять років жителька села Гнилиця Галина Данилівна Цап стала пенсіонеркою. Та це зовсім не означає, що жінка заслужено відпочиває. Хіба можна в селі прожити хоч день без роботи? Лише три роки, як відмовилася від господарства, бо хвороба не дозволяє вживати жирну їжу. Тримає тільки курочок, але 40 соток городу обробляє й досі: і собі всього вистачає, ще й лишки продасть заготувачам.

- Нелегка мені випала доля. Пішла заміж, трьох діток народила, та не вжилась з чоловіком. Тож сама їх на ноги ставила. Робила на фермі, підроблялася прибиральницею в школі і у клубі. Бо ж кожному треба по чоботях, по портфелю, по одежині… Добрі діти виросли, ніколи не вередували, знали, що копійки зайвої немає, – згадує минуле Галина Данилівна.

У її невеличкому будиночку всього одна кімната і кухня. Всі стіни – у вишитих рушниках, ліжко – наче музейний експонат – з вишитими подушками і простирадлами.

- Рукоділлям рятуюсь від довгих зимових ночей. Немає сну, хоч що не роби. Колись, було, тільки до подушки, то й наче провалився у сон, а зараз ніяк не спиться, – бідкається бабуся. – Тому в’яжу і вишиваю. Людям подобається, тож беруть на виставки у школу і в клуб. Лиш по неділям не беру голку в руки, зате читаю бібліотечні книжки.

Про Галину Данилівну в селі кажуть, як про талановиту народну майстриню. Коли дивишся на витвори її невтомних рук, складається враження, ніби потрапив у квітучу весну з її пахощами і цвітом. Вишивки дарують радість господині, а усім хто ними милується – задоволення і наснагу.

Л.Меркульцева

Газета “Роксолана-макси” № 9 от 27.02.2013 года

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: