В Англії гарно, а в Україну тягне

28 февраля 2013 | ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ | Нет комментариев |

P1390447 Майка з надписом «Ukraine», широка посмішка і щира українська мова. Саме такі були перші враження від зустрічі з Михайлом Ярмаком, котрий уже 16 років проживає в столиці Великобританії Лондоні. З дитинства Михайло ріс самостійним і допитливим хлопцем. Любив читати, аналізувати, доходити до суті справи самостійно. «Коли в школі проходили якийсь матеріал, мені було це вже не цікаво, бо я вже все знав. Років до 13-14 прочитав всього Фенімора Купера, Стендаля, Вальтера Скотта…», – говорить Михайло. До армії грав в Охтирському ансамблі «Атлантік». Закінчив два інститути – фізико-технічний та економічний факультети. Займався в Охтирці бізнесом, а тоді виїхав за кордон. Спочатку думав, що повернеться на Батьківщину, а потім звик. Діти створили сім’ї, з’явились онуки. «Нам тільки здається, що рішення приймаємо ми. Я свято вірю в те, що керує всім Господь. Тому, мабуть, і залишився там, де не сподівався. Мені постійно хочеться на Україну, особливо взимку, а приїду, подивлюсь на цю дійсність і ностальгія надовго пропадає», – ділиться англієць.

- От, наприклад, така ситуація. Збираючись летіти в Україну ,я забув вдома тревел кард, (проїзну картку), кинувся, а в гаманці купюри тільки крупні, у водія немає здачі. Він виписує мені папірець, на якому вказано, що я маю заплатити 1,5 фунта. Коли зможу. Ви можете уявити, щоб водій маршрутки в Україні повіз вас у борг? Або взяти ціни. Якби в Лондоні продукти коштували так, як в Україні, я б уже давно без штанів ходив. Наприклад, м’ясо в супермаркеті коштує на наші гроші 28 гривень, а в оптовому ще дешевше. При тому, що мінімальна заробітна плата 90 грн. за годину, це якщо людина взагалі нічого не робить. За день можна заробити 1250 грн. Мабуть тому англійці такі добродушні, ввічливі і завжди посміхаються. Якщо наступиш комусь на ногу і повертаєшся, щоб вибачитись, людина, яка постраждала, теж повертається, що попросити вибачення.

Михайло Ярмак захоплюється вирощуванням різноманітних рослин. Його сад цілий рік майорить трояндами, а на городі ростуть тільки ті культури, які нагадують Україну. Минулого разу, коли він відвідував Україну, на Сорочинському ярмарку йому подарували одну картоплину сорту «Кіммерія». В лютому посадив її у відро, вона пустила 11 ростків. Їх розсадив у горщики, як розсаду, потім ще 13 зявилось. І плюс сама картоплина. Посадив це все у грунт і вийшло 25 кущів, а з них зібрав 32 кг картоплі. Сусіди як побачили, запитують: «Майкл, де ти таку картоплю взяв?» а він гордо відповідає: «Made in Ukraine»?, тобто зроблено в Україні. Дружина завжди йому говорить, що відучився в двох інститутах і обидва не його. Треба було десь у колгоспі агрономом працювати і виводити нові сорти культур.

У Михайла Михайловича є власний чималий будинок. Він володіє приватною фірмою «Промінь», яка займається будівництвом. До речі, щоб започаткувати власний бізнес, чоловікові не довелося навіть виходити з дому. Подзвонив у мерію, прислали пакет документів, заповнив їх і відправив назад. Через деякий час отримав сертифікат на право займатись власною справою. Його компанія брала участь у будівництві стадіона «Вемблі», чим Михайло дуже пишається.

- Сенатор Барі Гаденер, якого ми обирали до парламенту, кожної четвертої суботи місяця приймає виборців в громадській бібліотеці. Він приїжджає із помічниками, які рівноцінно йому можуть записати ваші проблеми і допомогти в їх вирішенні. Немає ні мигалок, ні охорони, людині ні від кого ховатись. Мер Лондона Борис Джонсон на роботу їздить на велосипеді. Мера мегаполіса ніхто не охороняє. Якщо він робить для людей добро, то кому потрібне його життя, – ділиться подробицями англійського життя Михайло Ярмак.

Серед захоплень чоловіка і рибалка. Разом з друзями організували рибацький клуб. Крім того, музичне минуле, не покидає його, і кожне свято не проходить без пісні та гри на гітарі. Незважаючи на велику кількість визначних місць у Лондоні, приваблюють вони лише тих, хто ніколи там не був. Відвідавши один раз Тауер чи музей мадам Тюссо, вдруге туди іти вже не цікаво. А в Охтирці Михайло Михайлович спочатку провідує могилку матері, а потім любить гуляти в Ківшарі.

Вдома у Михайла Ярмака розмовляють виключно українською мовою, в церкву вдягають лише вишиванку. Михайло Михайлович зізнається, що емігрантів тягне на рідну землю тому, що за кордоном уже в понеділок він знає, що буде у п’ятницю. Передбачуваність і достаток, до яких прагнуть українці врешті-решт набридають і хочеться адреналіну, якого достатньо на рідній неньці Україні.

Олена Кобилко

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: