Дирижер сімейного ансамблю

22 марта 2013 | ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ | Нет комментариев |

P9170010Є в селі Гнилиця Охтирського району незвичайна сім’я Івахів. Домогосподарка Світлана Василівна та машиніст УТТ Володимир Олександрович, маючи своїх трьох доньок, п’ять років тому взяли в свою родину ще двох прийомних дітей.

Ошатний будинок Івахів розташований зразу за сільською школою. Навіть в зимову пору, переступаючи за хвіртку, бачили дбайливу руку господарів і уявляєш, яка краса тут панує влітку. Вздовж доріжки, що веде до будинку розміщені оригінальні перголи – підпірки для плетистих троянд та клема тисів, то тут, то там з-під снігу виглядають розмальовані глечики та інші садові прикраси. А в домі, наче у зимовому саду – все в кімнатних квітах: вони стоять на вікнах, звисають зі стін і навіть зі стелі. Та найголовніші квіти в родині – діти. Це стало зрозуміло по тій атмосфері затишку, чистоті і порядку, доброти, яка панує в домі.

Старша донька Юлія вже живе окремо, Алісі – 8 років, вона третьокласниця, Ніка – першокласниця. Прийомні діти – Люба і Міша – практично погодки Аліси і тепер складають їй колектив однокласників.

Світлана Василівна з дитинства дуже гарно співала і мріяла про сцену, закінчила дирижерське відділення Сумського культурно-просвітницького училища, вийшла заміж, а роботи в селі немає. Коли одна за одною народилися молодші доньки, порадившись з чоловіком, п’ять років тому вирішили створити прийомну сім’ю і взяти на виховання ще двох діток.

Приємно спостерігати людину, котра зробила свідомо свій вибір і вважає його правильним:

- Невже на той час, маючи власних трирічну і дворічну дитину, не страшно було брати таку відповідальність, приймаючи ще двох малюків? Он по телевізору говорять…

Та у відповідь почула:

- А нам немає часу телевізор дивитися, є багато інших цікавіших справ. Я тоді подумала: якщо зі своїми двома у декретній відпустці, то чому б ще дітей не взяти. Хіба ж їм у дитбудинку чи краще буде? Нехай ростуть разом з моїми. А тепер так звикла, і забула давно, що вони не рідні.

Родина згідно із законодавствомотримує щомісяця по 2 тис. 200 гривень на кожну прийомну дитину, але не має більше ніяких пільг, хіба що безкоштовний обід у шкільній їдальні. Та хіба вкладені у виховання сиріт душу і серце можна оцінити? Вони всі добре одягнені, мають здорове харчування, довге волосся дівчаток акуратно заплетене в коси, діти мають окрему ігрову кімнату і улюблені іграшки, навчені порядку і виховані.

У кожної дитини є свої хрещені батьки, яким носять на Різдво вечерю, святкуються дні народження з іменинними тортами.

- Це мій майбутній ансамбль. Ми літніми вечорами, як вправимося, вийдемо на ганок і співаємо різних пісень – дитячих, українських і російських, народних, Кадишеву… Ось підростуть, тоді, думаю, і почну втілювати в життя те, чому мене в училищі навчали – диригуватиму своїми артистами. Жаль тільки, що клуб в селі практично не працює, – розповідає Світлана Василівна.

Зрозуміло, що нелегко Світлані Василівні справлятися з тим, що чотирьох дітей треба покупати, розчесати, зав’язати банти дівчаткам, наварити їсти – каже «як борщу – то відро, як котлет – то каструлю», прибрати в домі, все випрати і випрасувати. Але не слова скарги, ні вигляду втоми. Навпаки, жінка цілком сучасна з макіяжем, хоч і не чекала гостей, має навіть пірсінг на обличчі, цікавиться усім, що приносить користь родині і господарству. Виявляється, вони разом з чоловіком встигають вирощувати свиней, кролів, нутрій, качок, курей і обробляти 40 соток городу.

Чим хороша ця зустріч – саме приводом для багатьох батьків поглянути на себе збоку і зробити відповідні висновки. Скаржаться, що не вистачає часу на єдину дитину. Не встигають займатися дозвіллям, собою. А ось вони – люди, які виховують чотирьох малолітніх дітей, одинаково – своїх чи прийомних сиріт, знаходять час для всього цього і ще для багатьох корисних і чудових справ.

Л.Меркульцева

На фото: 1) Світлана Івах, Люба, Ніка, Аліса і Міша

2) Щоранку Світлана Василівна застилає своє подружнє ліжко і шикує одна на одну материнські подушки. У її мами не було однієї руки, а вишивальницею називали кращою на селі. Саме від неї перейняла працьовитість, доброзичливість і сердечність

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: