Другий раз у перший клас

22 марта 2013 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | 2 коммент. |

P140013614 березня Дмитрикові Савченку виповнилося 8 років. Це не просто день його народження, це ще одна важлива для нього подія – він пішов до першого класу. Вже вдруге. На жаль, в Чернеччинській школі, де він навчався до цього, через конфліктну ситуацію знаходитись було не комфортно. Нагадаємо, що Дмитро зазнав неприязного ставлення до себе від вчительки та однокласників. Коли завдяки ЗМІ про проблему дізналась вся країна, відповідні служби почали з’ясовувати реальні причини і карати причетних. (Детально в газеті «Роксолана» № 10 за 6 березня 2013 року). Батьки прийняли рішення перевести дитину школи №5.

Мама Ольга Савченко говорить:

- Він тільки-но зайшов у клас і вибрав сам собі місце. Сказав – я сюди. В колектив одразу влився, наче з першого вересня тут навчається.

Директор школи Галина Григорівна Шишкова зізнається, що досвід виховання особливих дітей у педагогічного колективу є, адже в школі 15 дітей так званої соціально незахищеної категорії. Крім того, на базі школи діє соціальна служба у складі якої практичний психолог, соціальний педагог та вчитель-логопед.

- Дмитрику, який подарунок ти б хотів на день народження, – запитую.

- Робота, але мені його вже подарували.

Омріяного робота подарували батьки, але в цей день його чекали подарунки і від посадовців. Спочатку в.о.міського голови Олександр Цілуйко подарував енциклопедію, а потім Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко особисто привітав хлопчика, подарував йому дельфіна, який в майбутньому його оберігатиме від неприємностей, і енциклопедію, оскільки Дмитрик любить книги.

P1400176 Юрій Павленко:

- Конфліктну ситуацію можна було попередити і не допустити. Недостатній фаховий рівень педколективу призвів до конфлікту, що в свою чергу спричинив порушення прав дитини. Зміна школи – це правильне рішення, прийняте для того, щоб вивести дитину з конфліктної ситуації з мінімальними травмами. Ця ситуація показова для всієї України. Відсутність навичок по психологічному реагуванню на особливу дитину, невміння попередити конфлікт в багатьох випадках призводить до дитячої трагедії.

Відділу освіти, службі у справах дітей було рекомендовано скласти чіткий методичний лист дій педагогічного працівника у разі появи особливої дитини в колективі. Запровадити навчання і підвищення кваліфікації по роботі з сиротами, інвалідами і всіма соціально-незахищеними категоріями.

?Чи визнають помилку вчителі?

- Педагоги визнають свою вину, проте є моменти, де шукають провину у мамі й дитині. Слухаючи такі звинувачення, можна говорити про непрофесіоналізм колективу. Важливо на цьому прикладі навчити всі колективи, як правильно діяти, коли в школі є особлива дитина.

?Якщо дитина скаржиться на знущання з боку вчителя, куди слід звертатись батькам і чи можна зробити це анонімно, бо зазвичай батьки бояться, що поскаржившись, вони накличуть на дитину ще більшу агресію?

- Анонімно неможливо, оскільки таким чином важко буде довести факт насильства. Якщо таке дійсно трапилось батькам, слід звертатись до кримінальної міліції, в службу у справах дітей, персонально до голови міської чи сільської ради. Вони зобов’язані відреагувати негайно і застосувати заходів.

?Все частіше зустрічаємо прояви агресії однієї дитини до іншої. Як діяти в таких випадках?

- Це теж є прояв насильства. За недопущення подібного несе відповідальність директор школи, класний керівник, вчитель, якщо це відбувається під час уроку. В обов’язки педагогів входить недопущення і своєчасне реагування на прояви агресії. Відповідальність може бути як адміністративною, так і кримінальною, в разі тілесних пошкоджень. Кількість звернень за останній рік з кожним місяцем збільшується і не тому, що стало більше насильства, а тому, що надходить більше скарг.

Юрій Павленко вручив педагогічному колективу п’ятої школи подяку за відданість справі захисту прав дитини, любов, чуйність та повагу до дітей.

Хочеться сподіватись,що в новому класі в іншій школі Дмитро знайде справжніх друзів і індивідуальний підхід від педагогів.

Олена Кобилко

 

 



Комментарии (2)

 

  1. Антоніна пишет:

    Дорога редакція газети «Роксолана»
    Пишу Вам по приводу Вашої статті від 6.03.2013 «Не такий, як усі». Прочитавши Вашу статтю, я не можу не розповісти про себе. Я також пройшла таку школу життя, як і Ваші герої. Тоді і люди були не такі вчителі з великої літери. В далекому 1980 році моя донька (ВОНА ТАКОЖ БУЛА УДОЧЕРЕНА) пішла до першого класу школи № 3. Першою вчителькою була молода випускниця педучилища Лідія Василівна. Вона знала, що моя донька нерідна мені, але вона з любов’ю і пошаною ставилась, як до мене так і моєї доньки. Вона любов’ю відносилась до всіх діток у класі, на різні свята готовила діток виступати з віршами танцями. Осторонь не оставалась і моя донька. Моя донька завжди сиділа на першій парті біля вчительки. Велику увагу приділяла Лідія Василівна моїй доньці, бо вона була дуже жвава, неприсуща. І коли приписали медики носити окуляри моїй доньці. То вчителька завжди слідкувала, щоб окуляри були на доньці. І велике дякую першій вчительці через 2 роки зреніє поправилось. Крім того, моя донька хвора була на серце. Лідія Василівна так зуміла діток переконати, що на перервах дітки самі слідкували, щоб мною доньку ніхто не справдив, не штовхнув, щоб їй не було погано. Крім, того в цьому ж класі навчався хлопчик, хворий на епілепсія. Як учителька так і дітки оберігали його від різних стресів, від більших діточок, щоб його ніхто не зобидив. А як була контрольна робота, то вчителька підійде до цього хлопчика, узнає як його самопочуття, і тільки тоді дає йому завдання. Оце була вчитель з Великої літери, не те що вчителька з села Чернетччина Оцевик. Такій горе- учительці не місце в школі, їй не можна навчати малих дітей, як вона сама не виучена. Її захищають другі батьки, із-за безвиході. Думають, що з нею противитися не можна, бо з їхніми дітьми буде такаж музика. Дорогі батьки першокласників! Подумайте, кому Ви довіряєте своїх маленьких? Яке може бути «воспитание» як вона така черства людина? Яка вона мати? А директор школи,ж пан Івах, подумайте де місце Вашій Оцевик? Таких батьків, як ця сімя нада заохочувати, допомагати в вихованні діточок. Цеж не секрет. Дітки не з благополучних сімей, можуть бути різні наслідки, різні характери. Вони не побоялися, що взяли двух діточок, виховують їх і борються з бюрократами Охтирщини за їх. А чи можна відкривати таємницю усиновлення дутей? Це карається законом. По закону ні. Коли в далекому 20—віку моїй донці найшлася сестра-близнючка, то в Києві через програму «Пошук» не могли їй відповісти і дать нашу адресу. І тільки як їм сповнилося 25 років тільки тоді організували ім. зустріч. І тільки тоді вони зустрілися , познайомилися і налаштували свої родинні зв’язки.
    Читаючи статтю, я немогла без сліз думати, що які люди зараз живуть в Чернетчинні. Чи може стало таке життя, через відсутності належної влади в селі. Чи може яка влада такі і люди.

  2. катя пишет:

    У меня вопрос, почему все твердят, что мальчик особенный????? Он что инвалид? НЕТ. Это обычный ребенок. Под категорию “соціально-незахищених” он не попадает. Обычный, нормальный ребенок из полноценной семьи. По-моему родители сами из него хотят сделать особенного и привлечь внимание.Делая из тайны усыновления совсем не тайну, а ….. Почему -то другие родители которые усыновили детей, не считают их особенными, а любят их не меньше чем эти родители, этого мальчика. Скажет ли когда- то спасибо Дима своим родителям, за то что прославили его на всю страну? Когда можна было бы решить проблему без шоу.

Добавить комментарий

 

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: