ЩО РОБЛЮ? ІНТЕРВ’Ю «РОКСОЛАНІ» ДАЮ!

20 сентября 2013 | ЖИТТЯ РАЙОНУ | Нет комментариев |

Марія Андріївна ГОЛОВКО не уявляє, що могла б поміняти свою рідну Попелівщину на якесь інше село. Та її навіть у місто калачами не заманеш.

ГОЛОВКО

- У нас тут дуже красиво у будь-яку пору року. Через дорогу навпроти – ліс, чисте повітря, нічим не забруднена земля, смачна вода в колодязі, а тиша така, що аж у вухах дзвенить. Тільки півні співають, то їх по голосу відрізняю, де чий, – сміється господиня, запрошуючи нас до двору. І серед цієї тиші якось несподівано лунає модний рингтон мобільного телефону.

- Це донька Віра дзвонить, – говорить Марія Андріївна і запитує у неї:

- А чи знаєш ти, що я зараз роблю? Ніколи не здогадаєшся. Інтерв’ю даю.

До мене з «Роксолани» приїхали. Жодного разу в газеті не була за все життя. І жінка розказує нам, як важко пропрацювала 38 років у колгоспі, як чотири роки тому помер чоловік і вона залишилася в хаті самотньою, як допомагають їй доньки, похвалила зятя Валерія. Не дивлячись на те, що в селі немає газу, що в село не їздить ніякий пасажирський транспорт і треба йти до Журавного 3 кілометри, немає водогону, інших зручностей, жінка не скаржиться ні на що. Образливо тільки за малу пенсію, бо пропрацювала важко та за весь вік заробила тільки на 1100 гривень. За них треба купити дров на зиму, найняти когось, щоб їх попиляв та порубав, ще город зорати, поборонувати, за все треба платити.

- Вечори коротаю з телевізором, а ще з кумою поспілкуємося, бо вона теж одна живе і недалеко – через двір, разом і пожартуємо, і посумуємо, – так розповіла про своє життя Марія Андріївна.

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: