Кругла сотня + видео

23 октября 2013 | ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ | 5 коммент. | №43(917)

Онисія Іванівна Більченко18 жовтня відсвяткувала свій столітній ювілей дивовижна жінка – Онисія Іванівна Більченко. Незважаючи на солідний вік, вона має прекрасну пам’ять, співає пісні і постійно жартує. Вона справжнє джерело народної мудрості. «А ви знаєте скільки мені років?»- запитує присутніх. А тоді сама відповідає: «Кругла сотня».

Народилась вона в селі Бугруватому, в родині було четверо дітей. Пережила дві голодовки, Велику Вітчизняну війну, але згадувати про це не любить: «Шо було, то пройшло, а шо буде – побачим». Єдине, що згадала, то це коли під час війни під ноги впав осколок від бомби: «І не тронув мене, значить не заслужила». З 14 років працювала в колгоспі, полола буряки, на току працювала, снопи в’язала. У війну працювали за шматок хліба: «У колхозі гарно жить, один робить, сім лежить, а сонце припече і той утече. Але це не правда. Усе шо надо було – робили. На віку, як на довгій ниві».

Зліва направо: О. Більченко з племінницею Олександрою та сестрою Ольгою, приблизно 1945р.Часто згадує Онисія Іванівна пригоду своєї молодості. Якось приїхав у колгосп секретар райкому партії Василь Абрамович Пєшков на машині: «Я стала і дивлюсь на нього. А він мене й питає: «Чого ти так дивишся?» А я йому й відповідаю: «Якби на такій машині покататься, то вже й вмирати можна. Він завів машину, посадив мене і ще одну дівчину. Люди дивляться всі дивуються, що сам Пєшков катає. А він до ярочка довіз і назад вернувся».

Онисія Іванівна дуже набожна людина. Ще змолоду вони разом із сестрою на кожне свято пішки босяком ходили в Охтирку до церкви: «Як задзвонить дзвін – аж у нас у селі чутно». Постійно читала молитви та Євангеліє знає молитви напам’ять: «Зараз у руках подержу Євангеліє і то добре. Ходіть у храм Божий, не забувайте. Але це діло добровільне, заставляти нікого не можна», – говорить ювілярка,

- Ще батько й мати навчали нас, як пообідали, повставали, то треба сказати: «Спасибі Богу за хліб, за сіль, за обід, що наївся дармоїд». Донька Любов говорить, що Онисія Іванівна витримує 190 днів посту, а сама вона зізнається: «Коли як прийдеться, не можна всі пости видержати. Ми язиком більше грішимо. Язик же без кісток!».

Дружня родина

У цей святковий день у хаті було гамірно. Привітати з днем народження з’їхалась уся родина: донька, племінниця, онуки, правнуки, свати, хрещениця. Всіх Онисія Іванівна радо зустрічає і кожного називає ласкаво по імені: «Оце моя Віточка, а це Альоночка, а ось і Сергійко, я ж його виняньчила, на саночках возила. Всі мої рідні…» Крім рідні завітали до хати не з пустими руками і представники влади. В.о.міського голови передав вітання з ювілеєм від Президента, вручив грамоту, а також повідомив, що відтепер Онисія Іванівна отримуватиме кожного місяця стипендію міського голови у розмірі 234 грн. Подарунки також вручили голова міської ради ветеранів Володимир Троценко, начальник УПСЗН Катерина Сідельник, начальник пенсійного фонду Микола Масло, голова міського осередку Партії регіонів Віктор Іванцов, депутат міської ради Володимир Лисенко.

- Ой, верніться літа мої молодії… Подивлюсь на себе, то я ще чепурна, а то дзеркало неправильно показує, – жартує ювілярка, а потім затягує пісню. А тоді дає настанови у віршах та прозі:

- Не вздумай же в грусну минуту Комусь своє горе передать. Проси в Господа Бога терпения І Господь тобі буде помагать.

Щоб ви жили і не боліли, і ніколи не скандалили, бо скандал ніколи до добра не доводить. Не обсуждайте нікого, хай Господь судить. А як хто зробить щось недобре, то кажіть «А щоб тобі горя не було». Ото такі мої лайки. Завжди кажіть «Дай Господи терпіння, а кожній душі спасіння». Хоч мене в живих не буде, а слова мої згадуйте.

Олена Кобилко

 



Комментарии (5)

 

  1. Ирина Степановна пишет:

    Молодец Иванцов, хорошо пропел, а вообще Бабушка такая хорошая, так хочется чтобы все наши бабушки и дедушки жили в здравии и подольше.когда умирают родные, чувствуешь, что становишься лет на 10 старше

  2. Каралина пишет:

    Бабуличка поздравляю Вас с юбилеем.

  3. Анатолий пишет:

    Статья очень хорошая. Сразу видно что человек с добротой и душой рассказывал, вот поэтому и писать наверное было легко. По хорошему завидую родным и близким этой бабушки. Ведь живя рядом с таким человек, учишься у него человечности, терпению, уважению.

  4. Сабрина пишет:

    Бабулька сплошной позитив. Вчера по телеку в новостях было сообщение о долгожителях. так там сказали, что все кто прожил сто и больше лет мало говорят и много смеются. кто хочет отпраздновать столетие – побольше улыбайтесь

  5. Мирная пишет:

    С удовольствием прочитала статью об Анисии Ивановне. Все ее слова полны доброты и мудрости, не просто цитирование чьих-то афоризмов, а чувствуется, что человек делится жизненным опытом. Нелегкий жизненный путь не озлобил, а научил терпению, чего нам нынче очень не хватает.

Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: