Реформа Комишів не зачепила

6 ноября 2013 | ЗДОРОВ'Я | Нет комментариев | №45(919)

Комишанська дільнична лікарняОсь уже кілька років поспіль у нашому суспільстві не вщухають суперечки про доцільність реформи медичної галузі. Влада говорить про покращення, народ же поки що бачить протилежну картину. Особливо гостро стоїть питання про сільську медицину.

Яка різниця людям з району до того, що десь там створюються госпітальні центри з новою апаратурою і новими підходами до лікування. Адже їм потрібна допомога зараз. І хоча б елементарна. Сільські лікарі визнані владою малоефективними, а головне – дуже затратними для бюджету. Закрили стаціонар у Сонячному, селі з найвищим у районі рівнем онкозахворювань. Може, хтось заперечить, мовляв, у сільській лікарні рак не вилікують і операцію не зроблять. Звичайно, ні. Зате зуміють тяжкохворому полегшити страждання і достойно зустріти смерть, відновлять здоров’я у післяопераційний період, продіагностують хворобу на ранній стадії, вчасно зроблять дитині щеплення, перебинтують рану тощо.

І для цього не треба їхати у лікарню в місто. Жителі Комишів не уявляють свого села без лікарні. Збудували її своїми силами у 1965 році. Палати розраховані на 10 ліжко-місць та 5 – у денному стаціонарі. Головний лікар Юрій Іванович Резніченко уже майже 20 років працює на цій посаді. Кого-кого, а його точно можна назвати сімейним лікарем, бо знає людей з діда-прадіда, хто чим хворіє і до чого схильний.

- Ми тут лікуємо все, крім хірургії, гінекології і гострої урології. Знаєте, які сільські люди? Вони ж терплячі, чекають, поки зовсім хвороба не звалить з ніг. Тоді тільки починають лікуватися, – зауважує Юрій Іванович. – У нас влітку хворих практично немає, бо у всіх господарство і городи, забувають, де що болить. А в осінньо-зимовий період стаціонар заповнений, бо ідуть до нас лікуватися не тільки з Комишів, а й з Карпилівки, Перелугу, Овчаренків, Лимаревого, Малої Павлівки, Качанівки. Тут для них домашнє діло, бо вдома, як кажуть, і стіни лікують. У нас одна павлівська бабуся лікувалася, то казала, що і жити б залишилася, якби тільки уколів не давали.

А таку категорію, як соціальні хворі, ми просто рятуємо від одинокості та старечих болячок. В лікарні їх і підлікують, і нагодують, і обігріють. Чи поїде старенька бабця в Охтирку лікуватися? Та зроду не погодиться, бо нікого там не знає. А тут усі свої, а як не має родичів, то сусіди приїдуть провідають. У палатах чисто і затишно, ліжка акуратно застелені симпатичними простирадлами, у постільної білизни відсутні ознаки казенності і запраності. Є окрема кімната, де всі хворі збираються вечорами подивитись телевізійні новини чи серіал.

Харчування у комишанській лікарні теж калорійне. Очільник місцевого сільгосппідприємства, депутат обласної ради Володимир Зубко допомагає продуктами, тому на столі вдосталь і м’ясних страв, різних каш, овочів і фруктів, молока і масла. Багато хто із хворих вдома такого різномаїття не бачить.

Жителі Карпилівки Василь Ілліч і Анастасія Іванівна Кваші розповідають, що перебувають у лікарні майже тиждень, то меню ще жодного дня не повторювалося.

- Оце хоч відпочинемо в лікарні та робить розучимось, – жартує чоловік. – Похворіли зразу вдвох. Працювали на городі, спітніли, сіли на лавочці посидіти. І протягло вітерцем. Восени погода мінлива, не вгадаєш. В Охтирку із застудою в лікарню не поїхали б, а тут миле діло. Не доведи, Господи, щоб лікарню закрили. Кажуть, що денного стаціонару вистачить. А ми в Карпилівці живемо, як щодня 10 кілометрів долати? Хоч і своя машина є, а бензину не настачиш. На маршрутці поки доїдеш, всі печінки витрясе по дорозі. Ото лікування!…

Антону Михайловичу Храпачу 87 років. Він говорить, що якби не лікарня, то уже б давно на тому світі був би. А Ганна Олександрівна Сегеда хворіє на астму, тому лікується систематично, перебуває на диспансерному обліку. Жінка не уявляє, що буде, коли закриють лікарню: «Це ж село швидко вимре, бо кому ми потрібні? Швидка допомога в село не хоче їхати, а до старих тим більше. А тут і лікар свій, і медсестри, вони совісні, ніколи в допомозі не відмовляють».

Лікар Ю.І. Резніченко з пацієнткою Н.Г. ТаранПодивившись на комишанську лікарню та поспілкувавшись з її пацієнтами, подумалося: ніякі реформи не підуть на позитив, якщо вони не захищають просту людину, особливо коли мова іде про здоров’я.

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: