Забутий

13 ноября 2013 | ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ | 2 коммент. | №46(920)

Віктор Панасович Конвісар Зовсім небагато залишилось в живих ветеранів Великої Вітчизняної війни. І через деякий час уже нікому буде розказати про ті буремні роки, не буде можливості записати спогади з перших вуст. Але згадують, на жаль, про них лише на День Перемоги.

А вони ж пам’ятають про кожну дату тих жахливих подій і чекають якоїсь уваги, елементарної зацікавленості. Так, 6 листопада – 70 річниця визволення столиці України від німецько-фашистських загарбників. Проте очевидно, що це день пам’яті лише для тих, хто проживає в Києві. Для них пишні урочистості, квіти, почесті, навіть загиблим перепадає уваги, могили вкриваються товстим шаром вінків і сам Президент приходить поклонитися невідомому солдатові-визволителеві. А от ті, хто живе за межами столиці, залишились забутими і нікому непотрібними.

Принаймні так сталося в нашому місті. Один-єдиний на всю Охтирку інвалід війни, який брав участь у визволенні міста-героя, форсував Дніпро, отримав медаль за відвагу, в такий день залишився не згаданим. Віктор Панасович Конвісар у свої 87 років має проблеми зі здоров’ям. Йому важко говорити, він ледве сидить, але 6 листопада він прокинувся майже з півнями, вмився, тремтячою рукою так-сяк поголився і почав чекати гостей. Ветеран був впевнений, що в такий знаменний для всієї країни день його, як єдиного в Охтирці захисника столиці прийдуть вітати.

Чекав-чекав та так нікого й не дочекався. Боляче стало старому і сльози котились зморшкуватими щоками, але що вдієш, виявилось, що вітати його нікому. Не в силах дивитися на страждання батька, донька Любов Вікторівна вирішила взяти ініціативу в свої руки. Сівши за телефон, почала дзвонити за всіма номерами, які тільки знайшла. Проте виявилось, що немає у місті такої людини, яка б могла привітати ветерана. Жінка вже готова була навіть свої гроші дати на букет квітів, лише б батько не розстроювався.

У міській раді з нею говорити відмовились, сказавши, що це не їх обов’язок, в раді ветеранів не брали трубку, військкомат теж спочатку ніяк не відреагував на кричуще прохання жінки. І тоді вона звернулась до нашої редакції. Спочатку ми зателефонували до управління праці та соціального захисту населення.

Начальник управління Катерина Сідельник сказала, що немає такої програми, за якою б вітали ветеранів-визволителів інших міст, всі почесті їм тільки на загальноукраїнські пам’ятні дати і порадила звернутися до Ради ветеранів. Спроби додзвонитися на стаціонарний і мобільний телефони голови ради ветеранів Володимира Троценка виявилися марними. В військкоматі виявились більш лояльними та уважними. Чи то злякавшись розголосу, чи дійсно совість прокинулась, але військовий комісар Віталій Капітон, щиро дивуючись, чому військкомат повинен пам’ятати всі дати і вітати ветеранів, зміг виділити кілька хвилин часу, щоб приділити увагу Віктору Панасовичу.

Редакція газети «Роксолана», теж не залишилась осторонь і зі свого боку привітала ветерана. Потім з’ясувалось, що й представники міського осередку комуністичної партії все ж таки провідали Віктора Панасовича і навіть презентували наспіх підписаний фотоальбом «Страна, которой нет». Впевнена, що цей прихід також стався не без участі Любов Вікторівни.

Ну та справа не в подарунках. Головне те, що донька практично благала пожаліти її хворого батька і приділити йому якусь увагу, вона навіть хотіла найняти дітей з двору, щоб вони зайшли і привітали її батька.

Міські організації та представники влади не готові до того, щоб постійно пам`ятати про тих, кого не так багато вже й залишилось. Говорять про якісь програми, хто що повинен і чого не має робити…Якось сумно і прикро від всього цього. Невже коли Віктор Панасович воював за державу, то він мірявся тим, що має робити, а що ні, та знав про якісь програми? І зранку готуючись до гостей, він не подарунків чекав, а простої уваги, людяності і милосердя.

Проте, мабуть, їх бракує місця в сучасному житті.

 



Комментарии (2)

 

  1. комунал пишет:

    да этим Сидельничкам, И.О.ам, Троценкам… глубоко наплевать на этих Героев, просто венимание к ним не пахнет баблом, за исклбчением случаев, когда денежки из бюджета на такие “добрые” дела не поступят!!! Вот здесть их прыти можно позавидовать, а к их липким рукам прилипают сотни и тысячи!!! А здесь не капнуло, все в Киеве раздеребанили государственные вожди, бо там им ж.па наступает конкретная!. Ганьба!!! Послушайте, что они говорят с больших трибун. особенно перед выборами, и конкретный пример на лицЕ!!! На сайте Охтырской рады пестрят свитлыны о личном беспокойствии и.о. о юбилярах, ветеранах и т.д., но это все ЗАКАЗУХА и ПОКАЗУХА!

  2. Светлана Степановна пишет:

    Земной уклон Вам, дедушка!

Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: