3 грудня – міжнародний день інвалідів

3 декабря 2013 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | Нет комментариев | №48(922)

У 1992 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Мета, заради якої цей день був проголошений, – це дотримання прав людини і участь інвалідів в житті суспільства.

Дитинство в центрі

СЮТ та ОМЦСРДІ тісно співпрацюютьКУ «Охтирський міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів» створений у 2000 році як відділення територіального центру, а з 2009 існує як юридична одиниця. Реабілітацію тут проходять діти з 2 до 18 років. За цей рік курс реабілітації пройшли 77 дітей, зараз на обліку перебуває 25.

денис овчаренкоВ центрі працюють відділення ранньої соціальної реабілітації, соціально-побутової реабілітації, відділення для дітей з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю. Колектив з 13 працівників надає кваліфіковану допомогу та сприяє всебічному розвитку дитини. У спортивному залі діти працюють на тренажерах, беруть участь в іграх та змаганнях.

Сенсорна кімната складається з великої кількості різного виду стимуляторів, котрі впливають на органи зору, слуху, нюху, тактильні та вестибулярні рецептори. Центр соціальної реабілітації співпрацює з загальноосвітніми закладами міста. На свята до них приходять волонтерські загони з різних шкіл і влаштовують їм концертні програми, ігри, дарують подарунки. Та вихованці не тільки приймають у себе гостей, а й самі виступають по інших закладах.

Іван Заброда в ролі М.КутузоваТак, театральний колектив «Світанок» показав історичну виставу «Охтирські гусари» перед мешканцями будинкуінтернату для людей похилого віку та інвалідів. До речі, виконавець ролі Кутузова Іван Заброда отримав грамоту на обласному фестивалі за краще втілення ролі історичного плану. Іван колись і сам відвідував реабілітаційний центр, а тепер працює тут інженером з комп’ютерних систем.

Велика увага приділяється естетичному навчанню. Діти виготовляють різні поробки, іграшки, малюють, вирізають. В цьому заслуга не тільки викладачів, а й педагогів та вихованців станції юних техніків. У зв’язку з двохсотріччям від дня народження Тараса Шевченка планують спільно зробити макет «Село на нашій Україні, неначе писанка село».

Оля Сологуб- Кожна дитина особлива і ми ставимось до неї по особливому, – так сказала медична сестра Надія Андріївна ТРОЦЕНКО, – і це головне для роботи з дітьми.

Оля СОЛОГУБ, відвідує заклад п’ятирічного віку. Зараз їй з 19, але вона завжди бажаний відвідувач центру. Вона соромиться розповідати про себе , та працівники говорять, що у неї талант читати вірші. Жоден концерт не проходить без її участі, а від її проникливого виконання лірики у глядачів виступають сльози. Оля дуже релігійна, знає всі церковні свята і любить говорити на тему.

У візку по вулиці

Олексій ШерстюкМабуть, кожен охтирчанин бачив на вулицях міста чоловіків, які, сидячи на інвалідних візках, за скромну плату пропонують виміряти свою вагу. Чи зручно їм пересуватись вулицями міста і чи створені умови для таких людей ми й запитали в одного з таких візочників.

48-річний Олексій ШЕРСТЮК протягом двох років проживає в будинку-інтернаті. Ноги втратив після страшного ДТП у 2004 році. За його словами до аварії він працював на Сумському заводі «Центролит» формувальником. Після того, як втратив ноги, дружина покинула, син спілкується практично тільки по телефону. Каже, що приїхав сюди в будинок-інтернат, щоб нікому не заважати.

- Я сам водій, тому правила дорожнього руху знаю, і мене розуміють водії. Якщо ти їдеш за правилами, яка різниця, на чому ти їдеш – на Жигулях чи на такому візку, - говорить Олексій.

Якщо треба в магазин ,то Олексій заходить з допомогою протезів, або просить когось із людей допомогти. Пандуси, переконаний Олексій, більше служать мамам з візками, ніж таким, як він. Каже, що в бібліотеку заїжджав, брав книжки. Полюбляє читати історичні книги, зокрема В.Пікуля. Останнє, що прочитав – це «Фаворит», а перед цим «Слово і діло».
Олексій розповідає, що 75% з пенсії вираховують на потреби інтернату, а того, що лишається, йому надовго не вистачає.

- Треба ж і сигарет купити і пива попити хочеться, от і заробляю потроху,та й просто на людей подивитись, – зізнається чоловік.

За його словами в середньому за день можна зібрати гривень 15. Каже ,що ніяких утисків він не відчуває і ставлення до нього нормальне.

- Нас годують чотири рази на день і навіть я всього не поїдаю. Обслуговування гарне в інтернаті. Тому жалітися нема на що.

Незалежно від віку і способу заняття, люди з особливими потребами прагнуть спілкування, хочуть себе проявити і можуть це робити. Хтось заробляє гроші зважуванням, хтось кидається в релігію, хтось віддається мистецтву. Головне те, що вони поруч з нами, вони особистості, і можливо, саме зараз чекають вашої підтримки.

Сторінку підготувала Олена Кобилко

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: