Це потрібно не мертвим – це потрібно живим!

13 декабря 2013 | СВІЖИЙ НОМЕР | 2 коммент. | №50(924)

Моя нині покійна бабуся – жителька села Зарічного (тепер Українка Охтирського району) – так розповідала про голодомор:

«У 33-ому багато людей помирало від голоду. Але такого мору, як у Хухрі, не було в жодному з навколишніх сіл. Ідеш, бувало, в Охтирку на базар. А в Хухрі обабіч дороги стоять старі й малі – пухлі, на обличчях, здається, самі величезні очі та загострені носи – всі простягають руки, просять не хліб (бо де ж його взяти?), а хоч жменьку насіння, картоплину чи бурячок. А повертаєшся ввечері з Охтирки – кругом тільки трупи».

І дійсно, під час голоду в Хухрі вимерло більше, ніж третина, населення.

У роки колективізації хухрянський колгосп мав п’ять бригад. Ще з тих літ і понині територія села в уяві його мешканців умовно ділиться «на бригади» (як Охтирка «на сотні»). Кожна «бригада» має свій цвинтар. І на кожному з них є ділянки, де в часи голодомору закопували померлих (не ховали, а саме закопували без домовин, часто по кілька в одну яму – і мертвих, і напівживих). Очевидці свідчать, що ці могили ще довго ворушилися. Не знаю, чим пояснити, але на місцях поховання під час голодомору і зараз не росте жодне дерево, жоден кущ, тільки буйна трава навіть у найбільшу спеку жене як з води. Кілька років тому, на кожному хухрянському кладовищі, насипали по високій могилі як пам’ять про померлих страшною голодною смертю. На цвинтарі «третьої бригади» ця могила завжди доглянута: обкошена, обполена, обсаджена півниками та барвінком.

Кожен, хто приходить до поховань своїх родичів, вважає за обов’язок покласти гостинець і на голодоморівську могилу. А в листопадівські дні щороку відбувається вшанування пам`яті безвинно убієнних. Цього року 22 листопада о 13.00 годині зібралися мешканці «третьої бригади» біля поховань вісімдесятирічної давнини. Жіночки з ансамблю «Неспокійні серця» самі організували урочисте відзначення Дня пам’яті померлих від голоду в 1932-1933 роках. Дякуючи Демиденко Н.Г., Колонтаєвській Н.О., Цахло Т.І., Покотись Л.Ю., Хирній К.І. та Біленко В.А. на кладовищі звучали вражаючі слова віршів про голодомор та святі пісні «Отче наш», «Вічна пам’ять». Потім відбувся поминальний обід для всіх присутніх на цвинтарі.

Дуже жаль, що очільник села та хухрянський батюшка не знайшли годинки, щоб побувати і на нашому кладовищі, а не тільки «на п’ятій бригаді». Звертаємось із проханням до голови Хухрянської громади, священика Хухрянської парафії, щоб у майбутньому в сумні листопадівські дні біля могили померлих від голоду на цвинтарі «третьої бригади» звучала свята молитва. Бо це потрібно не мертвим – це потрібно живим!

Фененко Лідія Григорівна – пенсіонерка, жителька з «третьої бригади» села Хухра

 



Комментарии (2)

 

  1. Мазепа пишет:

    И что самое удивительное, ни одной голодной смерти за этот период не зафиксировано ни в солнечной Армении ни благоухающей Грузии ни в цветущем Азербайджане , а также ни в Смоленске, Пскове, Рязане. ИНТЕРЕСНО КТО ЗА ЭТИМ СТОЯЛ?

  2. Николай Дмитриевич пишет:

    Воспоминания просто холодят душу и выворачивают ее на изнанку. Действительно нужно помнить об этом, что быть людьми

Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: