Народний артист родом з Чернеччини

17 декабря 2013 | КАРТИНА ТИЖНЯ | Нет комментариев | №50(924)

Нещодавно в Чернеччину на урочистості з нагоди 100-річчя видатного українського поета Платона Воронька приїздив уродженець цього села народний артист України Юрій ПОПОВ

Юрій Васильович ПОПОВ

Наша довідка

Юрій Васильович ПОПОВ Народився 13 листопада 1939 року Провідний актор Полтавського обласного українського музично-драматичного театру імені М.В.Гоголя.

Лауреат обласних премій імені Петра Артеменка (1976 р.), імені Леоніда Бразова (2012 р.), імені Івана Котляревського (2013 р.), премії Національної спілки театральних діячів України «Наш родовід» (2009 р.)

 

Юрій ПОПОВ по праву вважається корифеєм полтавської сцени. Він півстоліття служить улюбленому глядачеві, виходить на сцену, аби показати йому про наболіле, сучасне, вічне. Розпочавши свою творчу кар’єру в 1963 році, Юрій Васильович зіграв понад сто ролей, які принесли йому заслужену славу, звання народного артиста України, державні нагороди.

«Це багатогранна особистість, актор, який завжди виділяється яскравою творчою індивідуальністю, гострою спостережливістю, бурхливою фантазією», – говорять колеги. До знакових ролей, які зіграв Юрій Васильович у своєму житті, належать Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю», Марко Кропивницький), Іван («Безталанна», Іван Карпенко-Карий»), Шельменко («Шельменко-денщик», Григорій Квітка-Основ’яненко),

Понад 40 років Юрій ПОПОВ втілює образ Мартина Борулі

Мсьє Фонтаж («Крихітка», Жан Летраз), Санчо Панса («Людина з Ламанчі», Дейл Вассерван, Джон Деріон), Фірс («Вишневий сад», Антон Чехов), Мартин Боруля («Мартин Боруля», Іван КарпенкоКарий), кум Панас («Ніч перед Різдвом», за Миколою Гоголем), Тев`є («Тев`є-Тевель», за Шолом-Алейхемом). До цих ролей додаються нові ролі, які досвідчений актор з майстерною філігранністю відточує до найменших нюансів.

- Пам’ятаю, ще молодим у 1972 році грав Борулю у «Мартині Борулі», тобто персонажа, який за віком набагато старший за мене. Як, до речі, і Черевика в «Сорочинському ярмарку», Терешка Колобка у «Трибуналі». Доводилося накладати грим, вдягати перуки. Показував своє справжнє обличчя лише на обговореннях, які раніше влаштовували після вистав. Всі висловлювали свою думку і от, коли мова заходила про моїх персонажів, говорили, що сподобався дідуган. Дуже дивувалися, коли викликали того «старця», а ним виявлявся я – молодий 32-х річний актор. До речі, у виставі «Мартин Боруля» 40 років грав у одному й тому ж костюмі. Спочатку брови клеїли, ніс, ватяник піддягав. Тепер «догрався» до того, що костюм мені якраз, – жартує актор. Коли Юрія Васильовича запитали, як йому вдається залишатися у такій прекрасній акторській формі, вже півстоліття радувати глядачів своєю чудовою грою, він відповів:

-Я звик бути на сцені. Для мене – це святе місце. Люди прийшли подивитися на мистецтво, і ми повинні виправдати їхні сподівання. Мене ще батько навчив, якщо берешся за якусь справу, роби її добросовісно, якісно.

Ми бажаємо нашому земляку міцного здоров’я, творчого польоту, благополуччя у родині, любові глядачів. Нехай зірка Юрія Попова яскраво сяє на театральному небосхилі країни, ніколи не гасне нестримна жага до творчості.

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: