Наші рукодільниці

5 февраля 2014 | ДОЗВІЛЛЯ | Нет комментариев | №5(931)

Той рушник на щастя мати вишивала

Весільний рушник – незмінний атрибут українського шлюбу. Готуючись до створення родини, кожна дівчина дбала про те, щоб рушник неодмінно був на обряді. З цим пов’язана ціла низка традицій, повір’їв та символів. В давнину кожна дівчина повинна була сама подбати про рушники, але зараз особливо цим не переймаються, адже можна придбати як фабричні рушники, так і замовити їх у майстринь, що захоплюються вишивкою. Про одну з таких, що голкою та ниткою простеляє долю молодятам, і піде наша розповідь.

IMG_1777Тетяна Василівна Біла народилась в с. В’язовому Охтирського району. Після навчання її направили на роботу продавцем до с.Хухра. Там і заміж вийшла, і коріння пустила. З дитинства маленька Таня спостерігала, як натруджені материні руки малюють нитками візерунки на полотні. Кортіло й самій навчитись повторювати ці рухи, щоб і очам було приємно, і душа раділа. Спочатку не багато часу приділяла цьому заняттю бо за роботою продавцем, а потім завмагом часу не вистачало. Та й домашні клопоти, діти, господарство…

Перший справжній рушник вишила 12 років тому на весілля синові. Вистелила як кажуть ниточка до ниточки, квіточка до квіточки. А потім захопило…Як пішла на пенсію п’ять років тому, то це заняття взагалі стало відрадою для душі. Її рушники прикрашають церкву, беруть участь у виставках і замовляються на весілля. До кожного клієнта потрібен свій підхід, кожен хоче бачити щось особливе.

I cannot read the gallery's xml file: /hsphere/local/home/oxt1996rox/roxolana.com.ua/wp-content/photos/needlework/gallery.xml
Please check that the gallery's files have been created on the admin pages!

Ось, наприклад, нещодавно замовили рушник, щоб був без жодної чорної нитки. Але популярними залишається і червоно-чорна вишивка хрестиком і різнокольорова гладь. Щоб вийшов гарний рушник, треба продумати не тільки кольорову гамму, а й сплетіння символів. Бо на рушнику кожна дрібниця несе свій сакральний зміст. Тетяна Василівна говорить, що за однією схемою неможливо зробити гарний рушник, вона об’єднує кілька малюнків в одному:

- Якщо вже почала вишивати ,то маю доробити справу до кінця. Не можна, щоб він просто так валявся. Якщо відчуваю, що щось не вийде, то й шити не починаю, – ділиться майстриня.

А ще в залежності яку роль виконуватиме рушник, треба й надпис відповідний підібрати. Так, наприклад, на рушникові, який кладуть під коровай і зустрічають молодят, пишуть «Хліб-сіль», або «На щастя, на долю». А на той, що стелять під ноги, краще підійдуть побажання щасливої долі та лебединої вірності.

Крім рушників вишиває Тетяна Василівна і картини. Попоравши господарство поспішає до своїх незмінних друзів – голки та нитки і взимку, і влітку. А минулого року до Дня села разом з іншими майстринями вишили 9-метровий оберіг, який тепер висить в клубі і віншує молодятам довге та щасливе життя.

Мистецькі тенденції

Альона Дараган: «Мій принцип життя – не люблю непотрібних речей»

Охтирська художня школа постійно рухається вперед у плані освоєння нових технік та способів зображення дійсності. Одна з новацій в художній школі – це техніка батік. Це досить складна і водночас модна техніка. Для неї необхідні спеціальна тканина і фарби, які в Охтирці дістати неможливо. Проте батьки, за словами директора школи, настільки захопились тим, що діти навчатимуться новій техніці, тож намагаються придбати необхідне за будь-яких обставин.

ЧУЧМІЙ Віталіна, 12 років

Поки що вихованці Альони Дараган тільки освоюють даний вид образотворчого мистецтва, проте в майбутньому зможуть самі розписати собі хустинку, чи якийсь елемент одягу, а для художньої школи планують розписати цілу штору. Завдяки освоєнню нових технік образотворче мистецтво виходить за рамки полотна і пензля. Навчившись створювати красу, можна прикрашати свій побут, адже, як сказала директор художки Альона Дараган: «Не люблю непотрібних речей»

викладачі охтирської художньої школи (зліва направо) Світлана Безпалько, Яніна Тищенко, Альона Дараган, Тетяна Матвійчук біля картин в техніці батік

На фото: викладачі охтирської художньої школи (зліва направо) Світлана Безпалько, Яніна Тищенко, Альона Дараган, Тетяна Матвійчук біля картин в техніці батік

Народна майстриня

Заручниця соломи

Татьяна КравченкоТетяна Василівна Кравченко – вихователь ДНЗ «Калинка», веде гурток «Умілі руки» і навчає дітей плести різноманітні вироби з соломи.

Її роботи неодноразово можна було бачити на міських виставках, представляли Охтирку на обласному звіті, а тепер поїдуть захищати честь Сумщини у Києві. А сама вона запевняє, що її роботи спершу побачили за кордоном, а потім уже в Україні. Коли знайомі Тетяни Василівни їхали до Австрії, то звернулися до неї, щоб вона зробила якийсь пам’ятний подарунок. Тетяна Василівна сплела з соломи хлопця та дівчину.

Потім сестра виставила фотографії робіт у всесвітній мережі, а згодом і допомогла взяти участь у виставці національного музею архітектури та побуту України в Пирогово. Тоді навіть сам Президент Віктор Ющенко милувався її роботами. А й дійсно, подивитись є на що. Майстрів, що плетуть з соломи, багато, проте в основному обмежуються головними уборами та нескладними фігурами. У Тетяни Кравченко є новорічні іграшки, букети, ляльки, цілий театр казкових героїв. А в цьому році з’явилась і соломяна техніка – трактор, а напередодні року коня – символ року.

Кравченко

А ще Тетяна Василівна самостійно зробила оклад на іконі. На старому маминому образі, що дістався їй від бабусі, прикраси були з фольги. Майстриня довго придивлялась до ікони, а тоді вирішила,чому б не спробувати декорувати її соломою. І в неї все вийшло. І так за що не візьметься – все в неї виходить. Сама ж жінка зізнається: «Хто хоч раз попрацював з соломою – стає її заручником. Не можна потім відірватись».

Олена Кобилко

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: