Наші рукодільниці

5 февраля 2014 | ДОЗВІЛЛЯ | Нет комментариев | №5(931)

Той рушник на щастя мати вишивала

Весільний рушник – незмінний атрибут українського шлюбу. Готуючись до створення родини, кожна дівчина дбала про те, щоб рушник неодмінно був на обряді. З цим пов’язана ціла низка традицій, повір’їв та символів. В давнину кожна дівчина повинна була сама подбати про рушники, але зараз особливо цим не переймаються, адже можна придбати як фабричні рушники, так і замовити їх у майстринь, що захоплюються вишивкою. Про одну з таких, що голкою та ниткою простеляє долю молодятам, і піде наша розповідь.

IMG_1777Тетяна Василівна Біла народилась в с. В’язовому Охтирського району. Після навчання її направили на роботу продавцем до с.Хухра. Там і заміж вийшла, і коріння пустила. З дитинства маленька Таня спостерігала, як натруджені материні руки малюють нитками візерунки на полотні. Кортіло й самій навчитись повторювати ці рухи, щоб і очам було приємно, і душа раділа. Спочатку не багато часу приділяла цьому заняттю бо за роботою продавцем, а потім завмагом часу не вистачало. Та й домашні клопоти, діти, господарство…

Перший справжній рушник вишила 12 років тому на весілля синові. Вистелила як кажуть ниточка до ниточки, квіточка до квіточки. А потім захопило…Як пішла на пенсію п’ять років тому, то це заняття взагалі стало відрадою для душі. Її рушники прикрашають церкву, беруть участь у виставках і замовляються на весілля. До кожного клієнта потрібен свій підхід, кожен хоче бачити щось особливе.

This SimpleViewer gallery requires Macromedia Flash. Please open this post in your browser or get Macromedia Flash here.
This is a WPSimpleViewerGallery

Ось, наприклад, нещодавно замовили рушник, щоб був без жодної чорної нитки. Але популярними залишається і червоно-чорна вишивка хрестиком і різнокольорова гладь. Щоб вийшов гарний рушник, треба продумати не тільки кольорову гамму, а й сплетіння символів. Бо на рушнику кожна дрібниця несе свій сакральний зміст. Тетяна Василівна говорить, що за однією схемою неможливо зробити гарний рушник, вона об’єднує кілька малюнків в одному:

- Якщо вже почала вишивати ,то маю доробити справу до кінця. Не можна, щоб він просто так валявся. Якщо відчуваю, що щось не вийде, то й шити не починаю, – ділиться майстриня.

А ще в залежності яку роль виконуватиме рушник, треба й надпис відповідний підібрати. Так, наприклад, на рушникові, який кладуть під коровай і зустрічають молодят, пишуть «Хліб-сіль», або «На щастя, на долю». А на той, що стелять під ноги, краще підійдуть побажання щасливої долі та лебединої вірності.

Крім рушників вишиває Тетяна Василівна і картини. Попоравши господарство поспішає до своїх незмінних друзів – голки та нитки і взимку, і влітку. А минулого року до Дня села разом з іншими майстринями вишили 9-метровий оберіг, який тепер висить в клубі і віншує молодятам довге та щасливе життя.

Мистецькі тенденції

Альона Дараган: «Мій принцип життя – не люблю непотрібних речей»

Охтирська художня школа постійно рухається вперед у плані освоєння нових технік та способів зображення дійсності. Одна з новацій в художній школі – це техніка батік. Це досить складна і водночас модна техніка. Для неї необхідні спеціальна тканина і фарби, які в Охтирці дістати неможливо. Проте батьки, за словами директора школи, настільки захопились тим, що діти навчатимуться новій техніці, тож намагаються придбати необхідне за будь-яких обставин.

ЧУЧМІЙ Віталіна, 12 років

Поки що вихованці Альони Дараган тільки освоюють даний вид образотворчого мистецтва, проте в майбутньому зможуть самі розписати собі хустинку, чи якийсь елемент одягу, а для художньої школи планують розписати цілу штору. Завдяки освоєнню нових технік образотворче мистецтво виходить за рамки полотна і пензля. Навчившись створювати красу, можна прикрашати свій побут, адже, як сказала директор художки Альона Дараган: «Не люблю непотрібних речей»

викладачі охтирської художньої школи (зліва направо) Світлана Безпалько, Яніна Тищенко, Альона Дараган, Тетяна Матвійчук біля картин в техніці батік

На фото: викладачі охтирської художньої школи (зліва направо) Світлана Безпалько, Яніна Тищенко, Альона Дараган, Тетяна Матвійчук біля картин в техніці батік

Народна майстриня

Заручниця соломи

Татьяна КравченкоТетяна Василівна Кравченко – вихователь ДНЗ «Калинка», веде гурток «Умілі руки» і навчає дітей плести різноманітні вироби з соломи.

Її роботи неодноразово можна було бачити на міських виставках, представляли Охтирку на обласному звіті, а тепер поїдуть захищати честь Сумщини у Києві. А сама вона запевняє, що її роботи спершу побачили за кордоном, а потім уже в Україні. Коли знайомі Тетяни Василівни їхали до Австрії, то звернулися до неї, щоб вона зробила якийсь пам’ятний подарунок. Тетяна Василівна сплела з соломи хлопця та дівчину.

Потім сестра виставила фотографії робіт у всесвітній мережі, а згодом і допомогла взяти участь у виставці національного музею архітектури та побуту України в Пирогово. Тоді навіть сам Президент Віктор Ющенко милувався її роботами. А й дійсно, подивитись є на що. Майстрів, що плетуть з соломи, багато, проте в основному обмежуються головними уборами та нескладними фігурами. У Тетяни Кравченко є новорічні іграшки, букети, ляльки, цілий театр казкових героїв. А в цьому році з’явилась і соломяна техніка – трактор, а напередодні року коня – символ року.

Кравченко

А ще Тетяна Василівна самостійно зробила оклад на іконі. На старому маминому образі, що дістався їй від бабусі, прикраси були з фольги. Майстриня довго придивлялась до ікони, а тоді вирішила,чому б не спробувати декорувати її соломою. І в неї все вийшло. І так за що не візьметься – все в неї виходить. Сама ж жінка зізнається: «Хто хоч раз попрацював з соломою – стає її заручником. Не можна потім відірватись».

Олена Кобилко

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: