Вимушена благодійність

12 февраля 2014 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | 3 коммент. | №6(932)

pobory-v-shkolahНі для кого не секрет, що існування сучасної школи неможливе без батьківських коштів, оскільки, на жаль, державного фінансування вистачає хіба що на заробітну плату вчителям та на оплату енергоносіїв. Тож на всі інші потреби школи спонсорами є батьки. Хто і по скільки платить навчальним закладам, ми намагались вияснити у директорів шкіл.

Щоправда, очільники навчальних закладів вдають із себе святу невинність і жодних цифр не озвучують. Ми, мовляв, коштами не володіємо і в себе в кабінеті гроші не тримаємо, будь-яка допомога лише на добровільній основі. І головне питання, яке задає кожен директор кореспондентові це: «А що, хтось Вам скаржився?». Так, скаржилися батьки, і неодноразово. Останнього листа ми отримали на минулому тижні такого змісту:

Уважаемая редакция

Хочу поделиться с вами о наболевшем. Мой ребенок учится в 11 классе школы №3. Таких поборов, как в этом году, не было за все 10 лет учебы. Сентябрь, октябрь, чуть не ежемесячно нужно было сдавать деньги. На книжки, на карты, на тетради, на нужды класса и школы. Где-то, что-то поцарапали, побили, давай деньги. А как же те деньги, которые сдаются на нужды класса и школы? Куда они идут? Сдают деньги, их крадут и снова надо сдавать. Найти вора никто и не пытается.

Выпускной вечер – это отдельная история. Мало того, что заказывают грандиозную пьянку для детей. Сами учителя рассказывали, что в прошлом году, уже в 11 часов вечера спящих выпускников и в салатах и под столом находили. За этим никто не следит. Так еще нужно сдать на подарки школе и учителям.

Ну, а как одеть на выпускной, я думаю знают все.

Саме це і стало приводом до обговорення ситуації з керівниками шкіл.

сергиенкоОлена Миколаївна Сергієнко, директор Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11:

- Батьківський комітет збирає кошти і вирішує, що на них можна купити. Ми лише подаємо заявку. Здають, хто скільки може, а по скільки, – такими даними я не володію, можу сказати лише, що пільгові категорії здають вполовину менше. Щомісяця складається акт, в якому зазначається, що саме передано школі як благодійна допомога, а бухгалтерія ставить речі на облік. Випускники роблять подарунок, але це те, що потрібно школі. Ось минулого року 37 випускників подарували двері в кабінет. Попередні ставили вікна. На загальношкільних батьківських зборах в кінці року батьківський комітет звітує про витрачені кошти.

гребенюкВікторія Григорівна Гребенюк, в.о. директора Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8:

- На початку року збирається батьківський комітет і вирішує, чим може допомогти школі. Звичайно, якби батьки не допомагали, ми б не мали змоги робити в школі ремонт. Коли в нас прорвало трубу, то ми звернулись до батьків. Вони допомогли нам. Фасад вчителі самі і обдирали, і шпаклювали, і фарбували. Технічних працівників у нас не вистачає, тож і до ремонту школи долучається весь педагогічний колектив. І учительську вчителі відремонтували за свої кошти. Крім батьківських коштів залучаємо і спонсорську допомогу. Депутат по нашому округу Масло Є.М. надає посильну допомогу.

Позаминулого року випускники подарували колонки для музичного центру, вхідні двері. Можу також сказати, що після офіційної частини випускного вечора, батьки з учнями святкують без учителів. У нас так заведено, що педагоги не ходять на гулянки, бо розуміємо, що для батьків це накладно.

бондаренкоСвітлана Анатоліївна Бондаренко, директор Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2:

- Кожен клас здає по різному. Це вирішують батьки. Якщо хтось із батьків не може, то не здає кошти. Якщо вирішують придбати щось суттєве для класу, наприклад, вікна чи парти, то потім не здають на ремонт школи. Батьківський комітет вирішує, чи здавати кошти помісячно, чи в кінці року. Я виступаю з пропозицією, а батьки вирішують, чим вони можуть допомогти. За останні два роки крупних ремонтів за батьківські кошти не проводились.

Випускники зазвичай дарують те, що необхідно школі. Так, в минулому році подарували стільці для методичного кабінету, дарують оргтехніку. В середньому подарунки не перевищують 1000 гривень від класу.

ШишковаГалина Григорівна Шишкова, директор Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 ім. Р.К.Рапія:

- Скрізь у нормативній базі зазначається, що кошти повинні бути добровільними. Якщо бажають батьки – вони здають, якщо не бажають – не здають. Я не втручаюсь у цей процес. Без батьківських коштів ми просто не виживемо. Я думаю, всі це розуміють. Бо що таке школа? Це великий будинок. Дуже багато такого, що потребує негайного реагування і відповідно вкладення коштів. Там труба потекла, там ще щось. Я повинна забезпечити функціонування школи, щоб діти були в теплі, щоб було світло і т.д. Але все це, на жаль, швидко псується. Класних керівників ми просимо: «Будь ласка, до грошей не торкайтесь. Нехай ними батьки розпоряджаються!» Є п’ять чоловік у батьківському комітеті, яким довіряють, які і розпоряджаються коштами. Вони звітують перед всіма батьками про те, як витратили зібрані гроші, а я звітую про ті кошти, що мені вдалося випросити на підприємствах. Дуже хочеться, щоб була мультимедійна техніка в кожному класі, адже є різниця, чи папірець принести, чи показати це на екрані. Бажання кожного директора – щоб фінансувала держава всі потреби, і щоб директор не відчував себе винним перед батьками за те, що просить у них допомоги.

БондаренкоВолодимир Олександрович Бондаренко, директор загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №9:

- Наша школа не така як усі в тому плані, що багато батьків безробітні або в скрутному матеріальному становищі і не можуть надавати солідну допомогу школі. Будь які внески є благодійними. Проте без коштів батьків ми не можемо вижити. За 20 років, що я працюю директором, я отримав лише один раз офіційно за державні кошти для фізичного класу парти та стільці, та й то такі, що їх доводилось переробляти. За останні 5 років за кошти батьків було встановлено 44 пластикових вікна, комп’ютерний клас, двері, решітки, провели Інтернет. Для першого класу зробили туалет: частину коштів подарували колишні випускники, а частину я вклав своїх власних. Батьки здають по 20 гривень на потреби школи. У кожному класі здають по 5 гривень, за які купують м’ячі, найнеобхідніші речі для класу, вітають на день народження, також здають батьки по 2 гривні на утримання тривожної кнопки, вона необхідна для того, щоб у разі чого викликати службу охорони. Інтернет теж оплачуємо за рахунок батьків. Але найбільше, що болить, то це вивезення сміття. На жаль, склалась така ситуація, що й це ми вимушені робити за батьківські кошти. Раніше видавали талони, за якими й вивозились відходи, зараз же казначейство не пропустило платежі, от і вимушені просити в батьків ще й на вивезення сміття. Та найобразливіше те, що шкільного сміття виходить зовсім небагато. Наповнюються баки силами всього прилеглого району. Місцеві жителі мішками зносять побутові відходи, а вивозити нам. А якщо прибрати баки, то будемо збирати сміття по всьому спортивному майданчику. Для того, щоб напиляти дров для котельні, необхідні електропилки, коштує одна 800 грн., а вистачає її всього на рік. Якби користувались бензопилою, то на самому бензині б розорились. На ремонт школи нам тисяч 5 на саму фарбу потрібно, а ще каналізація виходить з ладу. Якщо батьки не допомагатимуть, то що робити – не відомо.

Наталія Віталіївна Шейко, директор гімназії:

ШЕЙКО- На жаль, в умовах переходу суспільства до капіталістичних відносин освіта перебуває не в кращій ситуації. Держава за роки незалежності виділяє кошти освіті лише на зарплату для вчителів, енергоносії та капітальні видатки. У всьому іншому, треба визнати, ми покладаємося на допомогу батьків. У кожній школі є загальношкільний батьківський комітет, який опікується проблемами навчального закладу, а потім вирішує, яким чином буде допомагати школі. Це можуть бути товари, роботи, кошти. У нас, наприклад, сума коштів становить не більше 20 гривень щомісяця. Організацією благодійної допомоги школі займаються виключно класні батьківські комітети. Ми звертаємося до них з проханням придбати ті чи інші речі, виконати певну роботу. А так як у нас приміщень багато, то й проблем, повірте, не менше. Ось, наприклад, нещодавно зламалося кілька комп’ютерів, також потрібно встановлювати витяжну вентиляцію в спортзалі та реконструювати – в їдальні, потребує заміни і частина шкільних меблів, на що вказала при останній перевірці СЕС. На все це потрібно кошти. Тому доводиться звертатися до батьків з проханням. Я наголошую: ми можемо до них звертатися тільки з проханням, але ні в якому разі не вимагати. Але ці прохання не стосуються матерів одиначок, багатодітних, малозабезпечених сімей. Що стосується випускників, то це їхні власні бажання, коли вони хочуть залишити про себе якусь пам’ять в гімназії. Наприклад, минулого року, дізнавшись про наші проблеми з мультимедійною технікою, батьки випускників подарували школі два проектори. Цього року батьки самі запропонували зробити подарунок раніше, бо в травні для них, зрозуміло буде накладно. Подарували 2 радіомікрофони, які ми вже використовуємо на різних заходах.

ДядикВ’ячеслав Іванович Дядик, директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4:

- Я звертаюся до батьків з проханням допомогти. Для цього в кожному класі є батьківські комітети, які завжди збирають кошти на той же комп’ютерний клас, на Інтернет, на папір для діловодства… Я завжди звітую перед батьками, вчителями, учнями, представниками з відділу освіти, міськвиконкому, куди були затрачені гроші. Яку саме суму здають батьки, я не можу сказати. Але точно знаю, скільки коштує обшити вагонкою один клас – це 5,500 тис. грн. Є різні батьки, наприклад, один каже: «… я вчився в конюшні і дитина моя буде». Діти батьків, які не можуть або не хочуть допомагати, ні в якому разі ні в чому не ущемляються. Нещодавно була придбана мультимедійна дошка, одна на всю школу, також за рахунок батьків.

Хочу сказати, що з 1986 року держава не виділила жодної копійки на навчально-виховний процес. Але зазначу, що за останні роки в нашій школі були збудовані котельні, школу під`єднали до ТЕЦ. І все це бюджетні кошти.

До тих пір, поки держава повністю не буде забезпечувати школу, система благодійності від батьків не зміниться. Це так само як медицина, начебто також безкоштовна, але ліки ми купуємо за свої кошти. І лікар нам їх не видає не тому, що не хоче, а тому що їх в нього немає.

Що стосується подарунків, то випускники самі вирішують, що вони хочуть подарувати. Наприклад в моєму кабінеті є люстра, шафа, яка спочатку служила в кабінеті випускників, потім вони мені її подарували. Не думайте, що вчителям в нашій школі дарують прикраси.

СитникТетяна Михайлівна Ситник, директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3:

- Система збирання коштів в нашій школі ніколи не змінювалася. В кожному класі є батьківський комітет, який виносить на обговорення ту чи іншу шкільну проблему. Так наприклад завдяки батькам ми відремонтували 9 туалетів, а їх в приміщенні 13. Були заміненні великі вікна, бо в класах було по 12 градусів, більшість дверей. Ось нещодавно одна з мам сама прийшла та принесла нам квитанції на вивіз сміття зі школи. Це завжди було для нас великою проблемою, бо більшість власників сусідніх будинків завжди весь непотріб викидають саме в наші баки. Мама саме зробила цей добровільний внесок для школи. В нашій школі цікава система: щоб кожен відчув на собі, чим живе школа, батьківський комітет час від часу змінює склад – по списку. Щоби менше було критики і непорозумінь чи недовіри.

Батьки роблять внесок для своєї дитини. Наприклад, одна мама каже: « а навіщо в приміщенні туалет, ми ж раніше ходили на вулицю!». Вибачте, але наші бабусі раніше і в річці прали, а зараз, впевнена, що кожна з господинь має пральну машину.

В мене навіть є своя система – разом з батьками ходимо по школі і я показую, де саме була проведена та чи інша робота, на що були витраченні кошти. Також роблю презентацію на комп’ютері, де виставлені фото приміщення до і після ремонту.

Я хочу від щирого серця подякувати батькам, які розуміють проблему освіти.

ЛЯХОВКАМарина Василівна Ляховка, в.о. директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1:

- Знаю, що батьки домовляються між собою, вирішують скільки коштів потрібно зібрати. В свій час і вікна пластикові вставляли за їх рахунок, і мультимедійне обладнання.

В школі є батьківський комітет, який звітує про використання коштів перед іншими батьками. З цього приводу чимало перевірок різних було в школі. У нас все прозоро і гаразд. Моє особисте ставлення: збір будь-яких коштів – справа добровільна. Ніхто ніколи нікого не примушує.

Випускники самі вирішують, що подарувати школі. Ось наприклад в 2012 році презентували стіл, з написом «Від вдячних випускників 2012 року». Така традиція існує не один десяток років, і не нами заведена.

Від імені всього колективу хочу подякувати батькам, за те що вони піклуються про своїх дітей і переймаються проблемами школи .

СотніковаОльга Миколаївна Сотнікова, директор загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №6:

В наш час держава забезпечує школу коштами лише на енергоносії і заробітну плату вчителів. Якщо щось потрібно школі, ми звертаємося до батьків. Назвати це поборами я не можу. Ці кошти – добровільні внески. Всі питання виносяться на засідання батьківського комітету. І вже там вони вирішують, допомагати школі чи ні. Ось наприклад останнє придбання за рахунок батьків – мультимедійне оснащення.

Щодо випускників, то дарують подарунки не нам, а школі. Наприклад, вікно у клас, де вони навчалися. Випускні вечори, незважаючи на те, що у нас 9-річка, проводяться в спортивній залі. Наскільки я знаю, класним керівникам подарунків ніхто не дарує.

У нас дуже відповідальний голова батьківського комітету, контролює всю роботу, переймається всіма проблемами школи, майже щодня буває. Тому з цього приводу ми спокійні.

Директори своє слово сказали. Наскільки вони відверті – судити батькам. Тож запрошуємо висловити свою думку членів батьківських комітетів та пересічних батьків школярів. Скільки зараз коштує навчати дитину в школі? І чи зможуть існувати навчальні заклади без фінансових вливань з боку батьків? Чекаємо ваших відгуків.

Думкою директорів цікавились К. Кучерява та О. Кобилко

 



Комментарии (3)

 

  1. Галина пишет:

    Подарок учителю, считаю,дело индивидуальное,хочешь, участвуй, не хочешь-нет. У старшего сына учитель подарок “заказывала”, было дело. Так и сдача денег, думаю даже государство понимает: живет школа на плечах родителей и классно, только и пишут о замене окон, покупку техники… Опять идем в 1 класс, опять “везет” теперь парты предлагают дарить, какая-то новая акция от Министерства ?!! А вообще, писать письма за чужих детей проще, чем за своих. Свои, они конечно и не матертся и не курят и не пьют. В прошлом году на выпускном сына в 3 школе дирекции и учителей не было. А в позапрошлом,12, были учителя, новой директорши не было.

  2. Вера пишет:

    Вот первую учительницу я считаю сам бог велел благодарить за ее труды. Научить самому главному: писать, читать, считать да и вобще самое элементарное просто сидеть за партами и слушать, и она научила этому всех без исключения. ведь писать у нас умеют все, это уже другое дело с ошибками или нет. Читать тоже все умеют и считать. А те учителя, что учат в старших классах, могли бы и постараться получше. Ведь дети выходят в большей своей массе совсем не имеют понятия во многом, что есть в школьной программе. Учителя только, что и могут на собраниях так это рассказывать про поведение и дисциплину. без этого конечно тоже не обойтись. Но сделать интересным урок, чтобы дети не “бесились” в течение 45 мин, это еще большого труда стоит.

  3. Марина пишет:

    Нехай вчителі не брешуть, замовляють вони подарунки собі і на день вчителя і на 8 березня і на випускний! а в якому форматі буде випускний вечір вирішують батьки самі,якщо запросять класного керівника і першого вчителя-то молодці,а в 3 школі по 20 вчителів гуляє!

Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: