15 Червня – День Медичного Працівника

13 июня 2014 | ПОДІЇ | Нет комментариев | №24(950)

Петро ЗбаражськийШановні медичні працівники!

Сердечно вітаю Вас з професійним святом!

Здоров’я ­ головне багатство, без якого неможливе щасливе і повноцінне життя, тому Ваша праця завжди була і залишається затребуваною і шанованою. Від Вашої кваліфікації та професіоналізму багато чого залежить у справі збереження здоров’я людей. Новий час висуває нові вимоги. Я впевнений, що Ви успішно впораєтеся з поставленими завданнями.

Особливу вдячність хочеться висловити тим, хто і в святковий день буде виконувати свої обовязки ­ чергувати в лікарнях, пологових будинках, в бригадах «швидкої допомоги» та інших медичних установах.

Бажаю Вам міцного здоров’я, особистого щастя, родинного затишку, успіхів і наснаги.

З повагою головний лікар Охтирської ЦРЛ Петро Збаражський

Терапія – мати медицини

У терапевтичному відділенні Охтирської ЦРЛ працюють 38 медиків.

Колектив терапевтичного відділення

З них 4 лікарі, 16 медсестер і молодший персонал. Така вже склалась традиція, що в терапії лікарями залишаються ті, хто проходить інтернатуру. Єдиний чоловік у відділенні Валерій Яготинець після інтернатури уже 22 роки лікує хворих. Наталія Тодорюк 16 років тому була тут інтерном, потім працювала в Тростянці, а два роки тому повернулась до відділення, де розпочався її шлях лікаря. І молодий спеціаліст Алла Бибко теж залишилась після інтернатури лікувати хворих. З 1987 року завідуючою терапевтичним відділенням працює Антоніна Саєнко. Під її керівництвом колектив став як одна велика родина: «Жодний ювілей у нас не проходить без сюрпризу. Дівчата постійно щось придумують. І співають, і танцюють, і якісь грамоти малюють. На новий рік костюми шиють. Для інтернів влаштовують такі випускні, що ті потім все життя згадують», – розповідає Антоніна Олексіївна.

За добровільні кошти силами персоналу зробили ремонт відділення. У завідуючої досі зберігається шматок стрічки з відкриття відділення. А в коридорі охороняють спокій хворих і медичних працівників намальовані ікони Пантелеймона Цілителя та Охтирської Божої Матері. Є в них і куточок духовності. У повсякденній метушні іноді забуваєш, яке свято чи навіть день тижня. А тут як побачив, що запалили свічечки, то зрозуміло, що церковний празник. А пацієнти як радіють можливості помолитися, не виходячи з відділення. «Як машина не може обійтися без СТО, так і людина без терапевтичного відділення.

У хірургію, чи офтальмологічне відділення можете й не потрапити за своє життя, а у терапії настільки широке коло пацієнтів, що життя обов’язково зведе. У нас практично не буває пустих ліжок, якщо з 60 ліжко-місць 5 вільні, то це швидше виняток з правила. І всім треба приділити увагу, поспілкуватись, посміхнутись. У мене інколи запитують, де ти сили береш. А що робити – в палату треба заходити усміхненою.

Для мене найважче в професії – коли трапляється біда, коли розумієш, що нічим не можеш допомогти. Я й сьогодні плачу разом з рідними пацієнта. А потім береш себе в руки і підбадьорюєш їх, адже без віри нічого не виправиться», – говорить Антоніна Олексіївна. А найбільша радість для будь-якого відділення і для завідуючого – коли вдячні пацієнти, виписуючись, говорять добрі слова, хвалять і медсестричок, і санітарок. Мабуть, для цього вони й працюють.

Пацієнти зізнаються в коханні

Тетяна Миколаївна Хороняка Тетяна Миколаївна Хороняка – сердечний лікар. І це не опис її характеру, а спеціалізація – вона кардіолог. Сама родом з Приазовського Запорізької області, спочатку мріяла стати вчителем, як і її батьки. Однак старша сестра вступила до медичного закладу, тож і Тетяна вирішила наслідувати її приклад і вже у восьмому класі знала, що стане лікарем.

Спочатку вивчилась у Запорізькому медінституті, а потім – ординатура в Київському інституті кардіології. Це був 1986 рік – Чорнобильська катастрофа. За кілька днів після аварії Тетяну відправляють за 30 кілометрів від Чорнобиля. Тиждень роботи як у пеклі. А врешті – ніякого визнання. Ніяких документів, що підтверджують її перебування в небезпечній зоні немає. Тепер ніхто й не згадує, що вона там була. Після того працювала в Сумах у кардіодиспансері, а у 1989 році переїхала до Тростянця, де й проживає нині. За ці роки працювала кардіологом, начмедом, головним лікарем, першим заступником. «Кардіолог – це самий грамотний терапевт»,- говорила наш викладач, – ділиться Тетяна Миколаївна. Левова частка всіх хворих – це з серцево-судинними захворюваннями.

Мені приємно, що мої пацієнти знають мене не як адміністратора, а саме як кардіолога. Приємно бачити їх вдячність. Колись, ще як тільки починала працювати – 16-річний підліток зізнався у коханні. Коли виписувався, написав листа, де зазначив ,що сказати посоромився, тому виклав почуття на папері», - сміється Тетяна Миколаївна.

Зараз вона веде прийом у Лікувально-консультативному центрі і має схвальні відгуки. А після роботи любить в’язати гачком і читати художню літературу.

Для відпочинку потрібно півгодини повної тиші

Вікторія Матосова Сімейний лікар Вікторія Матосова – родом з Богодухова Харківської області, а ось уже 15 років трудиться в Охтирській ЦРЛ, з них 10 – веде прийом у відділенні загальної практики сімейної медицини на Дачному. Її шлях до професії лікаря не був легким. Кілька разів вона не набирала потрібної кількості балів для вступу до медичного інституту. Однак дівчина вперто йшла до своєї мети. «Я була впевнена, що це моє і я повинна стати лікарем.

Після двох провалів на вступних іспитах уже й мама говорила, а може ну його, поступай до юридичного, або кудись ще. Але я знала, що буду лікарем!», – розповідає Вікторія Леонідівна. Вона влаштувалась працювати санітаркою в Богодухівську лікарню і весь свій час присвячувала підготовці до вступу в інститут. І її мрія збулась. Вона стала студенткою Харківського медичного інституту, після закінчення якого вийшла заміж та переїхала з чоловіком в Охтирку і почала працювати на медичній ниві. «Мені дійсно це подобається, – зізнається Вікторія Леонідівна. – Якщо людина зранку з радістю йде на роботу, а ввечері радісно повертається додому – вона щаслива».

Пацієнти телефонують навіть у вихідні дні додому, але вона не бачить в цьому нічого поганого, адже це її обов’язок – допомагати людям. Для того, щоб набратись сил і відпочити від робочого дня, їй необхідно півгодини повної тиші, а потім вона знову готова до будь-якої роботи.

Вікторія Матосова любить подорожувати. Побувала в багатьох містах України. «Навіть перебуваючи на морі, я не можу просто лежати на пляжі. П’ять хвилин відпочила і вперед, на екскурсію! Люблю милуватись красивими пейзажами», – каже вона.На роботі до неї йдуть як за лікарською порадою, так і просто поспілкуватись.

Педіатри самі як діти

Людмила Загребельна- Якщо наш колектив десь з’являється, одразу видно, що це дитяча поліклініка. Ми постійно спілкуємось з дітьми, тому й самі як діти, – каже завідуюча дитячою поліклінікою Охтирської ЦРЛ Людмила Загребельна.

Вже сьомий рік вона очолює дитячу поліклініку. Народилась і виросла в грузинському місті Батумі. Навчатись приїхала до України, тут і залишилась. Спочатку закінчила Лебединське медучилище, потім Луганський медичний інститут. Інтернатуру проходила в Київській області, а після народження дітей переїхали з родиною в Охтирку.

«Це моя мрія – бути дитячим лікарем. І я в будь-якому випадку домоглася б свого, – каже Людмила Петрівна. – Дітки – це найкраще, що є у світі. Вони у нас тут і вірші розказують, і пісні співають, деякі можуть розказати про все, що вдома робиться, що купили, про що говорять батьки».

Людмила Петрівна любить займатись плаванням. В юності брала участь в різноманітних змаганнях, отримала звання кандидата в майстри спорту, має купу медалей і грамот. І зараз не покинула улюблений вид спорту. У воді набирається сил та енергії. Але навіть під час відпочинку думки завжди повертаються до роботи. «На будь-яке свято, коли збираємось колективом, про що б не почали говорити, обов’язково тема розмови повертається до своєї професії. Справжній лікар повинен думати про роботу, а не про те, як прогодувати родину. А про це має піклуватись держава», – впевнена Людмила Загребельна. На жаль, поки що заробітні плати не дозволяють не хвилюватись про завтрашній день, однак, не дивлячись на це, лікарі виконують свої обов’язки.

- Напередодні свята бажаю своїм колегам перш за все здоров’я, грошенят побільше, благополуччя, рівноваги і успіху, – побажала Людмила Петрівна.

 



Добавить комментарий

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: