Активісти й оптимісти Сонячного

21 августа 2014 | ЖИТТЯ РАЙОНУ | Нет комментариев | №34(960)

Що може бути гіршим для батьків, ніж хвороба дитини? А якщо ця хвороба має страшну назву «рак», то і взагалі руки опускаються. Жити і знати, що твоєму чаду кожної секунди загрожує небезпека – багатьох кидає у відчай. Але родина ПОНОМАРЕНКІВ з с.Сонячне не така. Вони не тільки вилікували страшну хворобу доньки, а й продовжують радіти життю і з оптимізмом дивитись у майбутнє.

наталія Пономаренко з донькою КсюшеюКоли Ксюші було п’ять років, мама Наталія, медпрацівник за освітою, помітила, що у неї проблеми зі здоров’ям. Повезли перевіритись і почули страшний діагноз: рак головного мозку.

- Нас навіть з лікарні більше не відпустили. Одразу госпіталізували. Пухлина була вже дуже великого розміру. Навіть кістка черепа була вже товщиною як папір, – пригадує Наталія Пономаренко. – Для нас це був справжній жах. На операцію допомагало збирати все село. Пройшли 8 курсів хіміотерапії, 2 опромінення. Але нічого, ми все витерпіли. Зараз уже донька почувається нормально.

Стараємось оберігати її від усіляких хвороб і кожні півроку їздимо на обстеження. Нині Ксюші уже 8 років. Вона любить кататись на велосипеді і дивитись мультики. Старша донька Даша полюбляє куховарити. Це в неї найкраще виходить і допомагає няньчити молодшого Антона.

Вячеслав Пономаренко з донькою Дашею ы сином АнтономПро сім’ю у селі відгукуються як про працьовитих і активних людей. Вони беруть участь у всіх сільських заходах. «Що Микитенки (бібліотекарі в Сонячному) організують, туди й ходимо», – говорить Наталія. Вона ще й голова шкільного батьківського комітету, відвідує секцію з волейболу. Чоловік працює агрономом, займається пасікою, захоплюється садівництвом. Усе село його гукає, щоб допоміг кому посадити деревце, кому черенкувати. А вдома ще город і господарство. «Крутимось, як можемо», – каже Наталія. – Треба ж дітей піднімати». «Вони усе встигають і ніколи не жаліються, – говорить про родину місцева бібліотекарка Олена Микитенко. – Одним словом, активісти й оптимісти». Пономаренки не уявляють свого життя без села, господарства і землі. А за їх любов природа відплачує щедрим урожаєм, різнобарвними квітами і здоровим приплодом худоби та птиці. Хочеться вірити, що в їхньому житті найбільші біди залишились позаду. А попереду тільки здорові діти і щасливе майбутнє.

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: