Герої не вмирають: ще двоє бійців з охтирщини загинули в зоні АТО

27 августа 2014 | НОВИНИ | Нет комментариев | №35(961)

О.Бирюк20 СЕРПНЯ В РАЙОНІ С.ГЕОРГІЇВКА ЛУТУГИНСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТЕРОРИСТАМИ БУВ ЗБИТИЙ ВЕРТОЛІТ МІ-24. ЗАГИНУВ УРОДЖЕНЕЦЬ ОХТИРКИ, 38-РІЧНИЙ МАЙОР ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ БІРЮК.

Ми поспілкувались із братом загиблого Володимиром. І ось, що він розповів:

- Олег завжди марив літальними апаратами. Ще будучи школярем, він старався заробляти самостійно гроші, розносячи телеграми. На свою першу заробітну плату він купив модель гелікоптера. Закінчив льотне училище, а потім академію міністерства оборони. У нього була можливість після академії залишитись у штабі, але він хотів літати. Служив у різних військових частинах України. А з 2010 року проходив службу у м.Новий Калинів на Львівщині. З початку березня його направили у зону проведення антитерористичної операції. Був на посаді старшого льотчика-інструктора по безпеці польотів. Майор Бірюк брав участь у миротворчій місії у Ліберії у 2008 та 2010 роках. Отримав численні нагороди. Перебуваючи на сході України, не завжди мав можливість зателефонувати рідним, але щодня писав СМС, що з ним все в порядку, щоб мама і брат не турбувались. А напередодні загибелі вислав рідним фотографії.

- Якось у нас у родині склалось так, що всі визначні події пов’язані зі святами. Майже у кожного день народження співпадає з релігійним святом. Олег народився на Старий Новий рік, а загинув на другий день Спаса, – розповідає Володимир. Подробиці загибелі ні родина, ні військовий комісаріат не повідомляють. Поховали Олега Миколайовича біля могили батька.

О.Вербицкий21 СЕРПНЯ В СТАРОІГНАТІВЦІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ ЗАГИНУВ ЩЕ ОДИН ЖИТЕЛЬ ОХТИРЩИНИ 25-РІЧНИЙ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ВЕРБИЦЬКИЙ.

Він проживав у с.Оленінське, працював на сирозаводі, мав водійські права. Під час першої хвилі мобілізації його призвали захищати рідну землю. Чекати сина з війни залишились батьки і сестра.

Чоловік сестри – Олександр говорить, що він завжди був веселий, компанійський, спокійний. Навіть їхати в зону АТО не боявся. Щодня телефонував батькові. І не скаржився. Хоча інформація не перевірена, але говорять, що він прикрив собою когось із товаришів по службі. Привезли тіло в рідне село, де і поховали.

25 і 38 років – розквіт сил. Їм би жити і радіти. Народжувати дітей і виховувати їх. Але безжальна війна забрала їхні життя. Так хочеться вірити, що це останні жертви і що більше на Охтирщину не прийде сумна звістка.

Редакція газети «Роксолана» висловлює співчуття родинам загиблих.

 

 



Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: