Операція дебілізація або телефонний геморой?

30 октября 2014 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | Нет комментариев | №44(970)

«Мені змінили номер телефону, а я його не знаю. Що мені робить?» – водночас сміючись і обурюючись говорила знайома.

-А чому змінили номер?

– А я звідки знаю?

Тоді продовжує розповідь: «Вчора телефонує знайома, я й її й запитую, звідки вона мій номер знає, адже я сама його ще не знаю. А вона відповідає, що телефонує по старому. Тепер залишилось дочекатись квитанції. Рахунок за один номер принесуть, чи за два?»

Останнім часом кожного дня почали повідомляти редакції про якісь приколи від «Укртелекому». Чоловік з села розповів про таку ситуацію:

- У сусідки навпроти відключили телефон за несплату. Я про це ні сном, ні духом. А тоді усе село почало на мене скоса дивитись і запитувати: «Навіщо ти на сусідку наскаржився». Виявляється, працівники «Укртелекому» сказали тій жінці, що це я на неї написав заяву і через мене її від телефону відрізали. Але ж я нічого не писав. Тому зібрався і поїхав до Охтирського «Укртелекому». А там мені повідомили, що це так хлопці «пожартували». Та навіщо мені такі жарти, якщо все село вважає мене ябедою? Ще одна ситуація. Не працює телефон. Щоб зробити заявку про необхідність ремонту, треба дзвонити на гарячу лінію в Київ. Є ціла інструкція по наданню заявки: потрібно набрати номер, потім «зірочку» і цифру чотири, у тоновому режимі набрати пошкоджений номер, а якщо тонового режиму нема, то дочекатись з’єднання з оператором і продиктувати номер. Що робити тим, у кого старий телефонний апарат і на ньому не передбачена «зірочка»? Поки дочекаєшся зв’язку з оператором, треба прослухати купу непотрібної рекламної інформації, кілька разів тебе відфутболять від одного працівника до іншого, а потім скажуть, що ваша заявка опрацьовується протягом 24 годин.

Зараз модно стало створювати так звані колл-центри і єдині для всієї країни гарячі лінії. Але погодьтеся, що це не завжди зручно. Для того, щоб в Охтирці тобі поремонтували телефон – маєш півгодини додзвонюватись до Києва, а потім, якщо пощастить, заявку отримають на місці. Чому треба все ускладнювати? Нехай би охтирські працівники відповідали за Охтирщину, білопільські за Білопільщину і т.д. Щоб отримати коментар, у зв’язку з чим такі складнощі, ми звернулись за коментарем до начальника Охтирської дільниці Василя Катрича. На жаль, вийшло так, як і зі зламаним телефоном. Коли попросила зустрічі, то Василь Іванович повідомив, що він не уповноважений давати інтерв’ю, мовляв, у Сумах є прес-центр, туди і треба звертатись. Василь Іванович повідомив у Суми, що у редакції є питання. Передзвонила з Сум якась Наталія Олександрівна, вона навіть свою посаду відмовилась назвати, залишила тільки електронну адресу. Пояснила: коли я відправлю їй питання, вона відповідно передасть їх на Київ, відповідь з Києва – на Суми і лише потім в Охтирку. Запитую: «А напряму з Києвом зв’язатись не можна?» Відповідь: «Ні. Така процедура». Та що ж це за процедура така? Дитяча гра у «Зламаний телефон»? Що стосується роботи компанії взагалі – тут ще можна зрозуміти. А якщо якісь специфічні питання, відповідь на які знають лише місцеві працівники? З Києва дзвонитимуть до Сум, з Сум до Охтирки, отримають інформацію, потім у зворотному напрямку, а потім ще раз тим же шляхом у редакцію газети. Хіба не абсурд?

Неофіційно працівники Укртелекому зізнаються, що в селі є їхні представники і літні люди в разі чого можуть звернутись до них, а ті відповідно застосують заходів по налагодженню зв’язку, та й у місті, мовляв, можуть прийняти заявку. Але ж на практиці бачимо зовсім інше. Наша колега пройшла всі кола пекла самостійно. У приймальні їй дали папірець з київським телефоном. Протягом години ми спостерігали за її потугами додзвонитись на гарячу лінію і повідомити про непрацюючий телефонний апарат. І коли це нарешті вдалось, її емоції били через край. Таке собі спрощення через ускладнення. Поки вирішиш питання з ремонтом техніки, треба буде звертатись до лікаря за відновленням нервової системи.

 

 



Добавить комментарий

 

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: