Творчість наших читачів

7 декабря 2014 | ДОЗВІЛЛЯ | Нет комментариев | №49(975)

Михайло ОлійникМихайло Олійник

Поетичний талант у Михайла Олійника проявлявся ще з шкільних років. Коли прилітала муза, сідав і віршував. Працював в НГВУ. А потім його мобілізували. І ось уже чотири місяці як хлопець проходить військову службу у зоні проведення антитерористичної операції. Під вистрілами градів і свист пуль теж інколи приходить натхнення. Поезія буває патріотична ,а бува й жартівлива для піднесення бойового духу товаришів. В редакцію він завітав за проханням бойових побратимів. Саме вони майже примусили його опублікувати вірші опалені війною. Слова були написані в тоненькому шкільному зошиті. Він трохи прим’ятий, злегка засмальцьований, пропахлий порохом – справжня захалявна книжечка, як у Шевченка. Але в цьому є щось привабливе, життєве і справжнє.

Разом за Україну!

Чорна хмара насуває на нашу країну.

То все Путінська гидота топче Україну.

Нумо, браття, всі гуртом станемо до зброї

Не допустим воріженьків до землі святої.

Хоч Донбас це, а чи Київ, а може Карпати

Будем нашу рідну неньку разом захищати.

І здолаєм оту нечисть – годі грабувати

Не дамо ми терористам в нас хазяйнувати.

Відбудуємо руїни, насадимо квітів,

Буде наша Україна найкраща у світі.

Заживемо по-новому: щасливо й багато

І про подвиги героїв будем пам’ятати,

Щоб нащадки наші знали, вірили й любили

Свою рідну Батьківщину, рідну Україну!

«Ураган»

Весь Донбас палає полум’ям багряним

Кожне місто визволяєм з тяжкими боями

І піхота, і десант, і стальні танкісти,

На підмогу підійшли Сумські артилеристи.

Ворог злісний, бійся нас, це тобі не жарти,

Б’є наш грізний «Ураган» і важкі гармати

Двадцять сьомий реактивний не дасть вам покою,

Забирайтесь геть з країни і кидайте зброю.

Ви заплатите за все, за всі руйнування

Артилерія несе всім вам покарання.

Рідні й близькі, не хвилюйтесь – вернемось додому,

Скривдить нашу рідну землю не дамо нікому,

Артилерія в наш час – незамінна справа.

Честь, хвала всім «Ураганам»,

Пошана і слава!

Григорій КомісаровГригорій Комісаров

Григорій Комісаров – відомий в Охтирці поет. Багато років пропрацював у відділі архітектури району. Вільний час присвячує написанню поезії. В його творчому доробку багато творів присвячених рідному краю. Не стоїть він осторонь і подій, що відбуваються у державі.

Кандидати

Ми вдячні вам всі кандидати

За ваш пар пори у депутати

Круті буклети і слабенькі

Проте на аркуші цупкенькім

Не кожен зна свою програму

Лиш звів папір на кілограми

Чи так насправді вродить жито

І як в ній йдеться будем жити.

Птахи-листівки по подвір’ях

На них обличчя в гусій пір’ї

Як сам собі не дасть він ради

То що він зробить там у Раді.

Та скільки їх – тих марнотратів

Таки пролазить в депутати,

Бо знає: голод – то не тітка,

Цим манить виборця у сітку.

Купля за яблука і груші,

Купляє голос, купля душі,

Продати ладен рідну матір,

Аби в руках мандат тримати.

Птахи-листівки на подвір’ї,

 

В лайні котячім і у пір’ї.

Вже є на що сміття збирати,

Згріба, щоб не нести його до хати.

Святи, Всевишній, Україну

На щастя, долю, на добро,

Козацьку неньку тополину

І синє небо над Дніпром.

Кропи Дніпровською з Говерли

Благословенний рідний край,

Душа і дух щоб не померли

Й була Вкраїна ніби рай.

Святи з найвищої вершини

Ген від Донбасу до Карпат

Степи, поля і полонини

Хай бризки падають до хат.

Святі Дніпровські краплі сині

Дістануть серця глибини

В плеканні краю ми єдині

Твої, Вкраїно, ми сини

 

Анна Атемасова

Анна Атемасова родилась в 1941 году на Поволжье. Образование получила в Московском библиотечном техникуме и Харьковском институте культуры. Вышла замуж за военного. Сначала их направили на Север, а потом перевели в Ахтырку. Здесь они и укоренились. 30 лет проработала в районной библиотеке библиографом. Стихи писала с детства, но никогда их не публиковала. Так что у нее дебют.

Кому это надо?

Ивы роскошные, гроздья калины,

Хлебные нивы, подсолнух цветет

Всем нам знакомы эти картины

Моей Украины тихий рассвет.

Но вдруг все поля почернели от взрывов,

Донецк и Луганск – все в руинах стоят

Жилые районы, сады и заводы

И ночью и днем постоянно дымят.

Кому это надо? Ведь жили мы в мире

Украинец , русский, узбек и казах,

Мечтали, учились, друг друга любили

 

И слово забыли такое как страх.

Правителям нашим спокойно живется,

И дети у них не уходят на фронт.

А горе простому народу дается,

И голод и холод хлебаем с лихвой.

Опомнитесь люди! Мы вас выбирали

Ведь вы обещали нас защищать,

Хранить Украину клялись вы народу

И сколько же тех обещаний нам ждать?

Мы спросим вас снова: «Кому это надо»?

«И сколько еще будет вдов и сирот?»

И долго ли будут греметь канонады?

Ответьте народу на этот вопрос!

 

Тамара Калитка

Тамара Калитка

Родом з Полтавщини Тамара Миколаївна Калитка з дитинства намагалась писати вірші. Її перша поезія «Батьківщина моя неозора» була опублікована у газеті «Зірка».

Отримавши освіту будівельника автомобільних доріг, мостів і аеропортів, працювала за спеціальністю в різних містах України, довгий час жил в Казахстані, де досягла значних успіхів у кар’єрі. Ностальгія по Батьківщині змусила повернутись в Україну, а точніше в Охтирку. Саме це місто їй привиділось у сні.

І тут почалась найпродуктивніший період її творчості.

 

Агресору!

Україно! Люба ненько, народ за свободу!

Хоч і стогнеш ти, рідненька, маєш душі вроду.

А Пітерський той Володька чорну душу має,

Спить і бачить наші землі: Новорось плекає.

Де Господь нас поселив, там ми проживаєм

Тут діточок українських в колисках гойдаєм.

Заселили ворогами нам схід України,

Виродки землі Росії топчуть наші ниви.

Сини кращі вийшли на захист кордонів

Гинуть наші синоченьки, малі діти, вдови.

Його на півночі Росії мати народила,

Замість серця гарячого кригу заложила.

Що не чуєш ти, Володько, як кров та волає

Православні люди гинуть, а весь світ стенає.

Свій послід ти заховав в культурній Європі,

Там де цінності людські – це ти уторопав.

Гроші, владу все прибрав – і тобі все стало

Гегемоном, бісом став – землі тобі мало.

Править миром захотів з Люцифером разом.

Грузію, Молдову, Крим, Україну вразив.

Обдурюєш свій народ із телеекранів

Православних людей б’єш – вовчуга поганий.

Плачуть руські матері в Пскові і Сибірі,

Що послав на смерть синів – гинуть в Україні.

Дітям, внукам відроблять твою карму треба

Вимре рід нещасний твій – і все із-за тебе.

Схаменися, зупинись, Іроде проклятий,

Біблію візьми – молись за народ заклятий.

Росіяни! Зупиніть ви свою скотину

Хай не гадить він землі нашої країни.

Господи!!! Прийми молитву моєї країни.

Зупини кровопролиття! Бумеранг – вражині.

Мирская суета

Научи, Господь, как жить

С тиною болотною?

Как политиков изжить,

Врань несущих полную?

Богатеют на трудах

Люда украинского

Прибыль гонят на дрожжах

Доллара заморского.

Зелень сыпят, стоит звон,

Лепят Конституцию

В храм возводят свой закон –

Под себя милицию.

Токарь, лекарь, инженер

Горе свое мыкают

В евро-англо рубеже

Моют, шьют – не хныкают.

Дети их живут одни

Бродят беспризорно

Депутату невдомек, –

Что же здесь зазорно?

Ведь его то при себе

Ходят все в спецшколы

Их готовят всех заранее

В Гарварды, Сорбонны.

Лечат их за рубежом

Врачи заграничные,

А народ хоть бейся лбом

За копейки личные.

 

 

 

 

Алена СеменецАлена Семенец

Алена Семенец – заядлая путешественница и влюбленная в жизнь поэтесса. Она любит ходить в походы, чувствовать себя частичкой природы. В свободное время занимается модульным оригами и искусством кусудама.

Поход

Дыханье забито пыльной частицей,

Но есть надежный новый рецепт

Скептики пусть назовут небылицей

Доступный и действенный этот концепт.

Продуман бывалыми специалистами

На зависть аптекам взвешен состав.

По возрасту всем показан он лицам

Инструкция есть и негласный устав.

Подобраны грамотно ингредиенты,

Но все-таки есть побочный эффект:

В ста из ста случаев у пациентов –

Побед эйфория, счастья аффект!

Он прокачает вам мускулатуру,

Съест у удовольствием холестерин.

Пусть отдыхают спорт с физкультурой –

Аналогов нет. В целом свете – один!

Он безотказен в поддержке заботливой,

Сменой картин из пейзажей красив.

А весь секрет энергии-топлива –

Шутки, улыбки и смех-позитив!

Да!.. По приему он прост и понятен.

Индивидуальный, разумный подход.

В карте больного все белые пятна

Закрасить поможет любимый поход!

Рассвет

Взлетаю…Парю над равниною,

Открыться спешу навстречу ветрам.

Ах, травушки буйные, сочные, милые

Нежность свою подарю-ка я вам.

Взмах…И лечу с облаками пушистыми,

В танце кружусь и в счастье тону.

Ах, вы позвольте, я белыми быстрыми

Крыльями добрыми вас обниму.

Вверх…Что за радость сияет чудесная!

Луч, как победа света над тьмой.

Ах, возликует светило небесное –

Волю свободы явлю я собой!

И устремляюсь…Свежесть рассветная

Поит и живит, как россыпь росы.

Ах, проживу, точно знаю, не тщетно я

Здесь, в моем мире – бутоне красы!

За горизонт… В упоительной смелости,

Что полнит дух, суетой не томим.

Ах, благодарна я струнам душ щедрости

С аккордом поддержки и песней Любви.

 

 

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: