І Європа позаздрить нам

12 декабря 2014 | ДОСУГ | 1 комментарий | №50(976)

О.ТкаченкоОксані ТКАЧЕНКО 36 років. Вона не з тих жінок, щоб приховувати свій вік, бо має вигляд юнки з вогником в очах і здоровим рум’янцем на щоках. Коли людина має в житті зміст і мрію, то будні складатимуться, як пазли, в красиву, цікаву і наглядну картинку.

Оксана Ткаченко – машиніст по пранню та ремонту білизни в дитячому садку «Сонечко», що у селі Чупахівка Охтирського району. Коротше кажучи, праля. Здавалося б, що може бути рутиннішим, ніж день в день прати білизну? І знаєте, що багато хто давно вже б скаржився на життя, на невезіння, на всілякі перепони… Хто не хоче робити, той знайде безліч причин для своєї бездіяльності. І таких людей, на жаль, чимало. На цьому сірому фоні те, що робить Оксана – справжнє диво, яке заслуговує на вшанування.

Вона з тих людей, які радують своєю присутністю усіх оточуючих. Перш за все для Оксани В’ячеславівни – це родина. Чоловік Віктор, хоч і не одразу, але по факту пересвідчився, що у дружини є талант робити навколо себе святковий настрій і красу. Почалося все після весілля, коли він привів молоду дружину до свого дому.

This SimpleViewer gallery requires Macromedia Flash. Please open this post in your browser or get Macromedia Flash here.
This is a WPSimpleViewerGallery

Щасливій Оксані хотілося, щоб у новій оселі кожен куточок приваблював погляд, чарував буянням квітів, їх духмяним ароматом, дивував казковим «населенням». Мало-помалу, рік за роком із старого саду у дворі почала вимальовуватися чудесна оаза. Коли не було зайвих грошей, поселенців для свого квітника Оксана вибирала серед лісових та лугових рослин, а ще ділилися насінням чи відводками знайомі. Надихали приклади дворового дизайну, почерпнуті із спеціалізованої літератури, інтернету. Хтось купує за шалені гроші садово-паркові скульптури, а Оксана навчилася робити їх сама. Чоловік допомагає на першоетапних стадіях: зварити металеву конструкцію під перголу, арку чи якусь тваринку чи пташечку. Свекруха, Ніна Сергіївна, як бачить що на Оксану вже найшло натхнення, з превеликим задоволенням спонсорує частину пенсії на фарбу чи ще якісь будматеріали, навіть не питаючи, що з того буде. Бо знає: черговий шедевр, дивитися на який ітимуть екскурсіями, братимуть приклад і щось робитимуть самі. Селищний голова Галина Боровенська розповіла, що вже двічі підряд подвір’я Оксани і Віктора Ткаченків визначається переможцем у конкурсі «Кращий двір селища» і що цей позитивний приклад почали наслідувати багато інших родин. Квіти перед парканом, вздовж вулиці, у дворі тепер стали все поширенішим атрибутом Чупахівки.

Є люди, які живучи на своїй землі маючи, ні більше, ні менше,ніж більшість пересічних громадян, уміють створити навколо себе цивілізоване, красиве довкілля.

Не треба голосно говорити про те, що ми хочемо в Європу. Ось вам факт: люди, живучи на своїй землі, маючи ні більше, ні менше, ніж більшість пересічних громадян, уміють створити навколо себе цивілізоване, красиве довкілля. Коли таких людей буде більше, нам не треба буде заздрити Європі, бо Європа позаздрить нам.

Свекруха Оксани – Ніна Сергіївнв Ткаченко – дитина війни, пережила в житті багато втрат і бід, пропрацювала на фермі та на ланці, на буряках. Вона зізнається, що ніколи раніше не бачила такої краси, яку зробила невістка.

- Тепер вийду на ганок, сяду і виглядаю своїх з роботи. А на хвірточці – намальована дівчина, яка несе воду. Сиджу, та й підспівую: «Несе Галя воду, коромисло гнеться…» І так на душі хороше стає!

Дванадцятирічна Даша Ткаченко також активна учасниця соціально-культурного життя Чупахівки. Вона красиво співає і танцює, має хист до малювання, займається спортом.

Віктор працює на залізниці провідником. Дуже часто буває у відрядженнях, зате коли приїздить додому, то відпочиває душею і каже: «Люди чекають, що після смерті в рай попадуть. А я при житті уже як в раю».

Спочатку ніхто не може зрозуміти, з чого зроблені картини Оксани Ткаченко. А коли дізнаються, що це із солоного тіста та різноманітних підручних матеріалів – зернят, камінців, стебел злаків та бур’янів – віри не ймуть. Оце так талант!

«Якось вітер зніс підвісне кашпо і воно розбилося. Так було жаль викидати черепки на смітник. Я їх покрутила-повертіла, перевернула, уявила собі черепаху і ось яка вона у мене вийшла», – демонструє свій виріб Оксана. Своїх дворових поселенців вона виготовляє із будь-яких підручних та будівельних матеріалів. Особливо гарні виходять із пластикових пляшок, будівельної піни, алебастру.

 

 



Комментарии (1)

 

  1. Олександр пишет:

    Умничка!!!

Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: