Соціальний аспект села: Журавне має право на цивілізацію

29 января 2015 | ЖИТТЯ РАЙОНУ | Нет комментариев | №4(983)

Так уже склалося останнім часом, що громада просинається раніше за владу. А прокинувшись, починає діяти, вимагати кращої роботи від чиновників і змін на краще. Своїх, місцевих, маленьких. Село Журавне аж гуде від обурення. Входить воно разом із сусідньою Попелівщиною до складу Чернеччинської сільської ради, але виявилося покинутим напризволяще, як сирота. Якщо запитати, що дістало більше всього, то у відповідь кожен може розповісти свою історію. Але є кілька основних факторів, які допікають селян якнайдошкульніше.

Л. ЗаривнихДВАДЦЯТЬ ЗИМ БЕЗ ТЕПЛА

Завідувачка сільським клубом Любов Заривних працює на половину ставки, взимку тільки навідується оглянути цілісність свого «господарства», а всі заходи проводяться на території школи. Приміщення клубу не опалюється практично з часів набуття Україною незалежності, в стелі – дірки, в залі гуляють протяги. Тільки влітку коли до села з’їжджаються на канікули до рідних відпочивальники, в цих стінах вирує життя: набравшись холоду взимку, клуб у спекотні дні радує прохолодою, приваблює грою в теніс і веселою дискотекою. На тому можливість культурно розвиватись вичерпується, бо немає для цього ніякісіньких більшменш придатних умов. Очевидно, що держава на таких економить, наперед прогнозуючи село на вимирання.

ПІДСТЕЛИЛИ Б СОЛОМКИ, ТА НЕ ДОПОМОЖЕ

Памятник«Зовсім наш голова потутурився на нашу громаду», – кажуть журавненці і показують на пам’ятник визволителям села. Кілька років тому почав валитися постамент. Щоб не рухнула фігура солдата, Іван Миколайович разом з добровільними помічниками зняли секцію огорожі сквер і зробили з нею арматуру, щоб не руйнувалася цегельна кладка. «Весною поштукатурять самі, пофарбують, а сільський голова на 9 Травня приїде мітинг проведе. Тільки раз чи двічі на рік в селі його дехто може побачити», – кажуть хором журавненці. Не проводить Олексій Федорович ні сходок, ні виїзних прийомів. «А навіщо йому перетружуватись, коли гряде адміністративна реформа і залишиться в районі 4 чи 5 сільських рад. У Чернеччині точно центру не буде. Тож йому байдуже, не треба старатися сподобатися людям», – каже Микола Селегей і важко з ним не погодитися.

ЗГАДАЛО СЕЛО ПРО КОРОМИСЛО

Ще напередодні Нового року згорів насос на водонапірній башті. Про те, щоб виділити гроші з сільського бюджету мова не йде. Це і стало причиною запрошення журналіста «Роксолани» на підмогу. Світло на проблему пролив місцевий житель Микола Селегей, який розповів, що в Журавному проблеми з водою з’явилися разом з початком нафтовидобутку в районі. Тоді зникла вода з колодязів і по кількох сільських вулицях провели водогін. На околиці встановили башту Рожновського, яка вже давно схожа на решето, «латка на латці».

А. Гальченко і В.Зубченко

ГопкоПряма мова:

Дерево саме собою не має ніякого значення. Але щоб його зрізати, потрібен дозвіл інспекції з охорони природи, інакше оштрафують. Але навіть якби дозвіл був, то грошей на це не передбачено.

- Я дізнався, що в Куземині є така сама башта у значно кращому стані, вже не потрібна господарству. Поговорив із головою сільради, заступником голови РДА Картузом, написав листа-вимогу. Після того минуло вже два роки і ніяких результатів, – обурюється пан Микола. А тепер згорів насос. Може, від зношеності, бо вже був не новим, коли його років п’ять тому ставили. Може, від передноворічних віялових відключень електроенергії. Причин можна назвати чимало, в тому числі і бездоглядність. А хіба можна в селі без води? Не так для себе, як для худоби щонайменше в день треба відер чотири на одну корову, щоб і напоїти, і вим’я помити, і посуд для молока. Де воду брати?

Володимир ЗУБЧЕНКО з Груні і Андрій ГАЛЬЧЕНКО з Києва:

- Ми зараз гостюємо у матері, то оце найперший обов’язок – зробити ходок по 10-12 з двома відрами по воду до колодязя в центрі села. Тільки в ньому одному якимось дивом вода не зникла. Як тримати господарство без води? Корова, свині, птиця – все треба нагодувати, напоїти, та й на сім’ю їсти приготувати, постірати, у хаті прибрати…

Наталія СЕЛЕГЕЙ:

у колодца- Живу вдвох із свекрухою, ніякої живності не тримаємо. А для себе хоч відра два води на день треба. Для побутових потреб збираю дощову воду, топлю сніг, а за питною хожу до цього центрального колодязя. Не дай Боже захворіти, то й води нікому подати буде. Кинулися журавненці до сільського голови Олексія Гопко, а він висунув свої умови: мовляв, казначейство платіжне доручення на купівлю насоса не пропускає, тому селяни повинні самі зібрати хоча б скільки-небудь, а сільрада доплатить. Коштує насос до 5 тисяч гривень. Пішли сільські активісти по дворам, назбирали 730 гривень, а сільській голова й слухати не хоче, каже «мало, шукайте ще 4 тисячі». А тим часом, як нам повідомила начальник міськрайонного відділення казначейства Валентина Теличко ніяких платіжних доручень від Чернеччинської сільської ради на придбання насоса не надходило.

! В розмові з головою сільської ради Олексієм Гопко вдалося з’ясувати, що є спонсор, який згоден заплатити за насос. Найближчим часом, якщо все вдасться, вода у Журавному з’явиться.

КРАЩЕ НЕ ХВОРІТИ

фапЩе на початку ХХ століття пан Бразоль збудував у Журавному сільську лікареньку. Хатинка на дві частини, в одній з яких було пологове відділення (місцева жителька Надія Пугач запевняє, що її мама у 1964 році народжувала тут останньою), в іншій – стаціонар на п’ять ліжок, фізкабінет. Зараз середина другого десятиріччя ХХІ століття, а сільський фельдшерсько-акушерський пункт знаходиться на тому ж місці, у тій же хатинці, з якої використовується одна частина, з пічним опаленням і в аварійному стані через тріснувші сволока. А ще не дає спокою фельдшериці Марині Погорєловій сусідня стара акація. Журавненці кажуть, що сільський голова запевняв, що це дерево начебто має якесь природньо-історичне значення, тому знаходиться під охороною і навіть омолоджуючу обрізку та звільнення дерева від зламаних вітром гілляк заборонено.

Якщо це дерево таке важливе, то тоді треба переселити від нього ФАП, аби не наражати людей на небезпеку. Кажуть у селі, що в центрі є нежилий будинок, про переобладнання якого під ФАП говорили ще кілька років тому. Було ще порожнє, практично нове-новісіньке приміщення магазину, але сільська рада продала його під розбір на будматеріали, хоча можна було б і під ФАП переобладнати.

Щодо цього твердження, то сільський голова Олексій ГОПКО стверджує, що люди неправильно його зрозуміли.

Аварійний місток через ВорсклуІ БЛИЗЬКО, А НЕ ДІСТАНЕШ

Колись по цьому містку з Журавного на той бік Ворскли ганяли на випас стада домашніх корів, ходили навпростець у Хухру, проїжджали легковиком чи мотоциклом при потребі. Потім орендарі земельних паїв, економлячи час і пальне, посилали навпростець через місток на поля свою техніку. Час від часу жителі села збирали толоку і ремонтували міст, але ось уже кілька років, як споруда завалилася майже остаточно: до половини ще пройти можна, далі – зась! Тепер корів доводиться ганяти на випас набагато далі, та й сіно косити доводиться в інших місцях. Надія Володимирівна Пугач каже: «Сіла і думаю, отаке в країні робиться, люди гинуть, залишаються без даху над головою, газ отакий дорогий, що не знаєш, чи за нього заплатить, чи потихеньку сама дрова рубай, а тут сусіда ще й каже, що молоко стали приймать уже по 2,70. Перед Новим роком було 3,50, після того днів десять – по 3, а з 20 січня по 2,70! А вони зробили нам місток, щоб сіно було легше заготовляти, корів ближче пасти? Як далі жити?»

У Журавному багато хто тримає корів у власному господарстві. Особливо люди середнього віку, які не мають офіційно роботи, забули про записи в трудових книжках, бо робити їх нікому, не претендують на фінансову підтримку влади, інвесторів чи якихось благодійників. Не надіються і на якісь радикальні зміни в своєму житті і навіть бояться їх.

Просто щодня прокидаються досвіта і до пізнього вечора – то на городі, то на лузі, то з коровами, то з іншою живністю. І так із дня в день, з року в рік. Чи діждуться врешті-решт хоча б якоїсь уваги до своїх проблем, якоїсь допомоги від держави?

 

 



Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: