Охтирська ОДПІ

17 февраля 2015 | ОХТИРСЬКА ОДПІ | Нет комментариев |

Спадок, отриманий від батьків, не оподатковується

Якщо Ви отримали спадщину від члена сім’ї І-го ступеня споріднення, то вартість успадкованої власності оподатковується за 0-ю ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Фзична особа, яка отримує спадщину від члена сім’ї ІІ-го ступеня споріднення, сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 % від вартості успадкованого.

Якщо ж майно успадковує фізична особа, яка має статус дитини-сироти, але якій виповнилось 18 років, від члена родини ІІ-го ступеня споріднення, то вартість об’єкта спадщини також підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. Нагадуємо, що особа, у разі досягнення нею повноліття, втрачає статус дитини, дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідальними за сплату податку на доходи фізичних осіб до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Відповідно до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України членами сім’ї фізичної особи І-го ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, які мають ІІ-й ступінь споріднення.

Спадкоємці-нерезиденти сплачують податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Сума доходу у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права), що підлягає оподаткуванню, зазначається у річній податковій декларації. Водночас, це правило не стосується спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини. Також виняток становлять спадкоємці, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку.

Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату податку з вартості об’єкта спадщини.

Зазначена інформація відображається нотаріусами в податковому розрахунку за формою №1ДФ.

Слід зазначити, що нотаріус щокварталу подає до органів ДПС за місцем розташування державної нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса) інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування.

Нагадуємо, що оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав регулюється ст. 174 Податкового кодексу України.

Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон №71) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) і, зокрема, Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265).

Метою змін до Кодексу та Закону № 265 є вдосконалення механізму їх застосування та запобігання можливим порушенням з боку суб’єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за товари (послуги).

Відповідно до пункту 296.10 Кодексу, платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи – підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО).

У всіх інших випадках платники єдиного податку фізичні особи-підприємці другої і третьої груп зобов’язані застосовувати РРО.

Вказані зміни стосуються конкретно визначеного способу діяльності, а не окремих форм ведення господарської діяльності та системи оподаткування.

Зокрема, зазначені фізичні особи-підприємці, що є платниками єдиного податку, мають можливість проводити розрахунки без застосування РРО, а інші суб’єкти господарювання керуватимуться нормою щодо зобов’язання видавати особі, яка отримує товар (послугу), розрахунковий документ встановленої форми.

При цьому зазначені зміни, відповідно до Прикінцевих положень Закону №71, вступають у силу:

для платників єдиного податку третьої групи – з 1 липня 2015 року;

для платників єдиного податку другої групи – з 1 січня 2016 року.

Водночас змінами до Перехідних положень Кодексу (пункт 28) встановлено, що платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи – підприємці) груп, крім визначених у пункті 296.10 Кодексу, які з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО, з дати початку застосування РРО до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм Кодексу перевірок з питань дотримання порядку застосування РРО.

Про це йдеться у листі ДФС України від 10.02.2015 року №4315/7/99-99-22-07-03-17.

Щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу

25 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 63-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (далі – Закон № 63).

Дані інформаційні матеріали складено для інформування та роз’яснення платникам податків основних положень Закону № 63 з метою єдиного розуміння процедури застосування податкового компромісу.

Щодо розуміння окремих положень

Податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (у зв’язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв’язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування).

Під заниженням податкових зобов’язань для цілей застосування податкового компромісу слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов’язань.

Під строками давності згідно із статтею 102 Кодексу розуміється визначення грошових зобов’язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.

Під юридичною відповідальністю розуміється фінансова, кримінальна та адміністративна відповідальність. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється в порядку передбаченому Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Діяння, вчинене платником податків або його посадовими (службовими) особами, що призвело до заниження його податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, якщо такі податкові зобов’язання уточнені за процедурами застосування податкового компромісу та сплачені до бюджетів, не вважається умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

Процедура податкового компромісу поширюється на:

1) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та податку на прибуток у відповідних податкових звітних періодах до 1 квітня 2014 року (пункт 1 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу);

2) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань у разі, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки (пункт 7 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу);

3) випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ не узгоджені відповідно до норм Кодексу (пункт 7 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу);

4) неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура адміністративного оскарження (пункт 7 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу);

5) неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (пункт 7 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Податкові зобов’язання згідно із процедурою податкового компромісу сплачуються платником податків до бюджету у розмірі 5 відсотків від суми заниження податкового зобов’язання. Інша частина 95 відсотків вважається погашеною за наслідками досягнення податкового компромісу. При цьому штрафні санкції до платника податків не застосовуються, а пеня відповідно не нараховується.

Під досягненням компромісу розуміється сплата платником податків до бюджету сум податкових зобов’язань з ПДВ та/або податку на прибуток.

Досягнення компромісу виключає необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення, якщо він не був складений, а також дає підстави суду для звільнення від адміністративної відповідальності.

Після досягнення податкового компромісу податкові зобов’язання, щодо яких проводилась вказана процедура, не підлягають оскарженню платником податків та їх розмір не може бути ним змінений в інших податкових періодах.

Сума погашеного податкового зобов’язання з податку на прибуток та/або ПДВ у розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за уточненими операціями у наступних періодах за вказаними податками контролюючими органами не проводяться (пункт 9 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Процедура досягнення податкового компромісу

Для початку застосування процедури податкового компромісу платник податків, який вирішив скористатися такою процедурою, може подати протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом № 63 до контролюючого органу за основним місцем свого податкового обліку:

у випадках добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань – уточнюючі розрахунки з ПДВ та/або податку на прибуток підприємств за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року (з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу), в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з ПДВ, та заяву, в якій платником податків зазначається інформація щодо мотивів подання уточнюючого розрахунку для застосування до нього процедури досягнення податкового компромісу (далі – Заява про компроміс);

в інших зазначених випадках – заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також по отриманих податкових повідомленнях-рішеннях, по яких суми податкових зобов’язань неузгоджені відповідно до норм Кодексу (далі – Заява про компроміс по ППР).

Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

При складанні уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з ПДВ та/або витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток, відображених в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:

поданий у порядку, встановленому статтею 50 Кодексу після 1 квітня 2014 року;

уточнює показники податкових декларацій за звітні періоди, що передували 1 квітню 2014 року;

за результатами подання таких розрахунків зміна обсягу розрахунків з бюджетом за звітні періоди не відповідає сумам завищених витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або завищеного податкового кредиту з ПДВ (зокрема, але не виключно, сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, у яких проведено заміну суб’єкта господарювання, стосовно якого є відомості (податкова інформація), що він не виконує (не може виконати) свій податковий обов’язок щодо сплати податків і зборів, передбачених Кодексом, та/або має ознаки фіктивності тощо).

Уточнення платником податків податкових зобов’язань шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно із цим підрозділом не впливає на розмір податкових зобов’язань його контрагентів.

Крім того, за результатами застосування податкового компромісу у платника податків не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання.

Форма уточнюючих розрахунків для застосування податкового компромісу затверджується Міністерством фінансів України. При цьому в обов’язковому порядку до уточнюючого розрахунку подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників за деклараціями.

Загальні правила, встановлені статтею 50 Кодексу, не застосовуються при реалізації процедури податкового компромісу, оскільки податковий компроміс у цьому випадку має свої особливості.

До затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ із Заявою про компроміс.

Заява про компроміс подається платником податків у довільній формі, в якій зазначається про подання уточнюючого розрахунку для застосування до нього процедури досягнення податкового компромісу (у тому числі проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пункту 3 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації, подається у довільній письмовій формі (за відсутності затвердженої у встановленому порядку) та повинен містити дані, які дають можливість чітко ідентифікувати кожну господарську операцію, щодо якої було допущено завищення податкового кредиту та/або витрат, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, що стало наслідком заниження податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток. Зокрема, по кожній господарській операції, щодо якої здійснюється уточнення, необхідно вказати:

назву (ПІБ), код ЄДРПОУ суб’єкта господарювання (реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків)), по операціях (взаємовідносинах) з яким було віднесено суми до складу податкового кредиту та/або витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування;

дату, номер, вид, термін дії договору, на виконання якого здійснювались господарські операції, предмет договору, обсяг здійснених господарських операцій за договором, зміни до договору, що стосуються вказаних операцій (за наявності);

податковий (звітний) період, у якому було допущено завищення податкового кредиту та/або витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, що стало наслідком заниження ПДВ та податку на прибуток до бюджету та податковий (звітний) період, у якому було допущено заниження податкових зобов’язань;

зміст господарської операції (номенклатура постачання, обсяг, вид, інформація щодо проведених розрахунків);

суму завищення податкового кредиту та/або витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, та суму заниження ПДВ та податку на прибуток до бюджету;

дату, номер податкової накладної, на підставі якої було віднесено відповідні суми до податкового кредиту, відомості та/або інші розрахункові документи, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг та їх отримання.

Контролюючий орган протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку та Заяви про компроміс, приймає рішення про необхідність або відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручає платнику податків (його законному представнику чи уповноваженому представнику) під розписку.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу день отримання платником податків рішення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки є днем узгодження податкового зобов’язання, визначеного в уточнюючому розрахунку, яке підлягає сплаті протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

У разі, якщо контролюючим органом прийнято рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки, така перевірка проводиться відповідно до норм пункту 3 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нормами вказаного підрозділу не обмежено право контролюючого органу щодо порядку проведення документальних перевірок у випадку застосування процедури податкового компромісу. Документальна перевірка залежно від обставин може бути виїзна або невиїзна та проводиться за процедурою, встановленою Кодексом.

Разом з тим, при визначенні термінів проведення перевірки враховується передбачена пунктом 3 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу загальна тривалість процедури досягнення податкового компромісу (не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку).

Зазначена документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та/або суми завищення податкового кредиту з ПДВ, в межах податкових (звітних) періодів та суб’єктів господарювання, по господарських операціях (взаємовідносинах) з якими платником податків подано уточнюючі розрахунки (пункт 3 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Якщо за наслідками документальної позапланової перевірки не встановлено порушень, складається довідка. Направлення/вручення довідки платнику податків здійснюється у порядку, встановленому статтями 42 та 58 Кодексу.

У разі якщо за наслідками перевірки встановлено порушення, складається акт перевірки та у терміни, визначені п. 86.8 ст. 86 Кодексу, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (за наявності), приймається податкове повідомлення-рішення на всю суму грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій).

Платник податків сплачує суму у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов’язання, визначеного у відповідному податковому повідомленні-рішенні. Інша частина у розмірі 95 відсотків вважається погашеною, у тому числі штраф та пеня.

Якщо платник податків розпочав процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта документальної позапланової перевірки, складеного відповідно до пункту 3 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то податковий компроміс не застосовується. У такому разі сплаті у встановлений Кодексом строк підлягає вся сума грошового зобов’язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні.

При поданні платником податків уточнюючого розрахунку та Заяви про компроміс після завершення документальної перевірки, яка не пов’язана із застосуванням процедури досягнення податкового компромісу, та складення акта за результатами такої перевірки (або під час складання акта) до прийняття податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган у визначеному порядку приймає рішення щодо необхідності (або відсутності необхідності) проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому у разі досягнення податкового компромісу (сплати платником податків узгоджених податкових зобов’язань у порядку, визначеному підрозділом 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу) до настання встановленого ст.86 Кодексу терміну прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, не пов’язаної із застосуванням процедури досягнення податкового компромісу, податкові повідомлення-рішення за такою перевіркою приймаються тільки щодо грошових зобов’язань, які не пов’язані з донарахуванням податку на прибуток та ПДВ за уточненими платником податків у межах досягнутого податкового компромісу господарськими операціями.

У разі якщо до настання встановленого ст.86 Кодексу терміну прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, не пов’язаної із застосуванням процедури досягнення податкового компромісу, податковий компроміс не досягнуто (відсутня сплата платником податків узгоджених податкових зобов’язань у порядку, визначеному підрозділом 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу) податкові повідомлення-рішення за такою перевіркою приймаються на всю суму грошових зобов’язань з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

При поданні платником податків уточнюючого розрахунку та Заяви про компроміс під час проведення документальної перевірки, яка не пов’язана із застосуванням процедури досягнення податкового компромісу, контролюючий орган у визначеному порядку приймає рішення щодо необхідності (або відсутності необхідності) проведення документальної позапланової перевірки.

У разі прийняття контролюючим органом рішення про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки в межах досягнення процедури досягнення податкового компромісу сума податкових зобов’язань за результатами перевірки, яка триває, визначається у такому випадку без урахування сум податкових зобов’язань, щодо яких було досягнуто податковий компроміс за поданими уточнюючими розрахунками.

Заява про компроміс по ППР для досягнення компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов’язань (пункт 7 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу) подається до контролюючого органу у довільній письмовій формі.

У такій заяві доцільно зазначати дату, номер податкового повідомлення-рішення, стан узгодження, відповідний фіскальний або судовий орган, де перебуває на оскарженні податкове повідомлення-рішення, суму податку на прибуток та/або ПДВ, щодо якої платник податків бажає досягнути податкового компромісу (із зазначенням податкових (звітних) періодів, операцій, по яких були здійснені донарахування в акті перевірки, контрагентів тощо).

У такому випадку днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

При отриманні контролюючим органом за основним місцем податкового обліку платника податків Заяви про компроміс по ППР цей орган розглядає таку заяву, а також необхідні матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом.

Досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов’язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов’язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання.

У разі встановлення фактів щодо невідповідності Заяви про компроміс по ППР та податкового зобов’язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, контролюючим органом приймається рішення щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу, яке надсилається платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його законному представнику чи уповноваженому представнику) під розписку.

У випадку прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів з дня надання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов’язання, інша частина у розмірі 95 відсотків від суми податкового зобов’язання, а також штрафні та пеня вважаються погашеними.

У разі несплати платником податків податкового зобов’язання у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов’язання таке податкове зобов’язання вважається неузгодженим.

У випадку подання Заяви про компроміс по ППР під час процедури адміністративного оскарження, платник податків одночасно з поданням такої Заяви до органу за основним місцем обліку повідомляє про таку заяву і контролюючий орган, до якого він подав скаргу, у порядку визначеному статтею 56 Кодексу.

Досягнення податкового компромісу на стадії адміністративного оскарження є підставою для залишення скарги без розгляду (в цілому чи в частині) на підставі пункту 56.11 статті 56 Кодексу.

У разі подання Заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв’язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу.

Відповідно до пункту 112 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 92 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Охтирські податківці вшанували воїнів-інтернаціоналістів.

Вже стало традицією для мешканців Охтирки та Охтирського району, незважаючи на погодні умови, збиратися 15 лютого біля пам’ятника загиблим воїнам-афганцям, якій був відкритий в Охтирці у 1998 році..

Урочистості відбулися з нагоди відзначення у місті Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та Дня пам`яті воїнів-інтернаціоналістів – 26-ї річниці від дня остаточного виведення радянських військ з Республіки Афганістан.

Біля пам’ятника загиблим воїнам-афганцям збираються ті, для кого війна в Афганістані навічно залишиться трагічним спогадом у пам’яті та раною в душі, рідні та друзі тих, хто не повернувся з афганського пекла. Охтирські податківці також поспішають на мітинг, щоб покласти квіти, віддати дань шанування погиблим воїнам та висловити подяку живим за їх мужність і героїзм в безуглій війні Афганістану.

Слова вдячності присутнім воїнам інтернаціоналістам висловлюють представники органів виконавчої влади, представники громадських організацій, члени Охтирської спілки ветеранів війни Афганістану. Хвилиною мовчання почитають пам’ять 12 загиблих Охтирчан та схиляють голови перед світлою пам’яттю полеглих, котрі пролили свою кров заради забезпечення миру, до кінця виконавши свій військовий обов’язок. Висловлюють глибоку повагу батькам, які виховали мужніх синів

По завершенні урочистостей присутні поклали квіти до пам’ятника воїнам-афганцям.

Про визначення розміру орендної плати

Охтирська ОДПІ доводить до платників орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності, що постановою Верховного Суду України від 02.12.2014 № 21-274а14, висловлено правову позицію щодо застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.

Зокрема, передбачено, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягае перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5статті 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності (пункт 5.2 статті5 ПКУ), до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.

Таким чином, згідно із правовою позицією ВСУ з 1 січня 2011 року розмір податкового обов’язку платника податків зі сплати орендної плати не може бути меншим, ніж визначений пунктом 288.5 статті 288 ПКУ, а саме: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. землі

При цьому, відповідно до ст.. 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність до рішення ВСУ.

Отже, Охтирська ОДПІ звертається до платників – орендарей земельних ділянок державної та комунальної власності, які сплачують орендну плату в розмірі меншому, ніж закріплено пунктом 288.5 статті 288 ПКУ переглянути договори оренди та здійснити нарахування та сплату орендної плати у визначеному ПКУ розмірі (у т.ч. шляхом подання уточнюючих розрахунків).

Застосування норм законодавства щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

В межах здійснюваних Урядом реформ, направлених, зокрема, на зменшення навантаження на фонд заробітної плати та легалізації заробітної плати внесено зміни у законодавство, яким регулюється порядок нарахування та сплати єдиного внеску.

У зв’язку з набранням чинності Законом України від 28 грудня 2015 року № 77-VIІI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці” та з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 77 Державною фіскальною службою України вживаються заходи щодо приведення у відповідність нормативно-правових актів, які визначають процедуру нарахування, сплати єдиного внеску та порядок формування та подання обов’язкової звітності платниками єдиного внеску.

Для забезпечення виконання поставлених завдань, підготовлено проект листа ДФС України про продовження процедур щодо прийняття та оброблення звітів про суми нарахованого єдиного внеску за діючою формою до затвердження нової форми звітності, а також про можливість інформування фіскальні органи роботодавцями про прийняття працівників на роботу.

Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки на сьогодні відсутній порядок повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, заповнення таблиці 5 додатка 4 до Порядку, до прийняття відповідного порядку, вважається «повідомленням», яке подається у складі обов’язкової звітності за календарний місяць до територіальних органів фіскальної служби за основним місцем обліку платника з зазначенням трудових відносин з прийнятими працівниками.

При цьому окремо при кожному прийнятті працівника на роботу, титульний аркуш з таблицею 5 додатка 4 до Порядку не подається.

Разом з тим, до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 внесено ряд змін, які впливають на адміністрування єдиного внеску.

- вже в 2015 році роботодавці, які здійснюють нарахування заробітної плати найманим працівникам за основним місцем роботи в розмірі, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, зобов’язані сплатити не менше мінімального страхового внеску за таких працівників;

приватним підприємцям на загальній системі оподаткування та особам, які провадять незалежну професійну діяльність та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток) надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування;

- посилено відповідальність платників за порушення законодавства про єдиний внесок:

а) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску збільшено штраф з 10 до 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

б) за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску збільшено штраф з 5 до 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму;

в) встановлена відповідальність страхувальників за порушення порядку подання звітності, так за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за кожне таке порушення, ті самі дії вчинені платником, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.

Разом з тим внесено зміни і до Кодексу про адміністративні правопорушення

Мешканці Охтирщини обирають добровільне пенсійне страхування

Протягом 2014 року в Охтирській ОДПІ укладено 132 договори про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. С початку 2015 року таких договорів зареєстровано сім.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. З цією метою ними укладається договір про добровільне соціальне страхування. Період, за який такими громадянами буде сплачено єдиний внесок, зараховуватиметься до страхового стажу та буде враховуватися при визначенні розміру пенсії.

Для укладання відповідного договору необхідно звернутися до Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області за адресою: м..Охтирка, вул.. Снайпера,3;

На питання щодо порядку декларування доходів, отриманих протягом 2014 року відповідає головний державний інспектор з питань інформаційно-комунікаційного супроводження Охтирської ОДПІ Ольга Слізченко

Я отримав спадщину від матері за межами країни. Кому порядку декларується та оподатковується отриманий дохід?

Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку-отримувача, який зобов’язаний подати річну декларацію. Термін подання річної декларації за підсумками2014 року- до 1 травня 2015 року.

Сума отриманого доходу оподатковується за ставкою 15 відсотків, якщо загальна сума отриманого у звітному місяці доходу, не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1січня звітного податкового року. Якщо дохід перевищує зазначений показник – ставка податку становить 17відсотків суми перевищення. Сплата податкового зобов’язання повинна бути здійснена до 1 серпня 2015 року.

Восени були продані акції, одержані у власність у процесі приватизації. Чи оподатковується отриманий дохід податком на доходи фізичних осіб?

У разі придбання громадянином акцій за приватизаційні сертифікати, набуті в іншому порядку, а саме, за договором дарування, угодами купівлі-продажу тощо, дохід від продажу таких акцій оподатковується на загальних підставах.

Я отримував доходи від надання послуг з ремонту квартир іншим громадянам. Чи потрібно оподатковувати зазначені доходи?

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статус суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що проводить незалежну професійну діяльність. Таким чином, громадяни, які отримували протягом звітного року доходи не від податкових агентів , зобов’язані до 1 травня року, що настає за звітним, надати податкову декларацію в якій відобразити суму отриманого доходу, суму сплаченого протягом звітного року податку та податкового зобов’язання. Сума податкового зобов’язання, зазначена в податкові декларації, сплачується громадянами самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним.

Хто звільняється від обов’язку подання декларації?

Відповідно до п. 179.4 ст. 179 ПКУ платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації в таких випадках незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:

-є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб(у т..ч. батьків_ та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

- перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

- перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

- перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року.

Якщо фізична особа здає майно в оренду, чи необхідно подавати декларацію та які терміни сплати податку?

Громадяни, які надають в оренду іншим громадянам нерухомість (квартири, будинки, кімнати тощо), зобов’язані самостійно нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету за ставкою 15% або 17% в залежності від суми доходів. Податок сплачується протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.

Річна податкова декларація подається до державної податкової інспекції за місцем проживання (реєстрації) громадянина по закінченню звітного календарного року до 1 травня.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Які є обмеження права на нарахування податкової знижки?

Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, і так само резиденту – фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.

Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 Кодексу.

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Нагадуємо, підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Які документи необхідно мати при подачі декларації про майновий стан і доходи з метою отримання податкової знижки на навчання?

Якщо декларацію подають батьки:

Ксерокопія та оригінал договору з навчальним закладом;

Ксерокопії та оригінали квитанцій про сплату за навчання у 2014 році;

ксерокопія та оригінал свідоцтва про народження дитини;

ксерокопія та оригінал ідентифікаційного номеру дитини;

ксерокопія та оригінал ідентифікаційного номеру батьків;

довідка про нараховану заробітну плату, утриманий податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок.

У декларації слід зазначити (підтвердити), що другий з батьків не користується правом на податковий кредит на таке навчання.

Для студентів, які працюють і отримують заробітну плату:

ксерокопія та оригінал договору з навчальним закладом;

ксерокопії та оригінали квитанцій про сплату за навчання у 2014 році;

ксерокопія та оригінал ідентифікаційного номеру

довідка про нараховану заробітну плату, утриманий податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок.

Якщо у договорі не зазначено кількість місяців навчання, то довідку з навчального закладу щодо кількості місяців навчання (тривалість семестрів) у звітному податковому періоді (році).

Який термін повернення податку на доходи фізичних осіб платнику податку внаслідок застосування права на податкову знижку?

Відповідно до норм Податкового кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Якщо фізична особа здає майно в оренду, чи необхідно подавати декларацію та які терміни сплати податку?

Громадяни, які надають в оренду іншим громадянам нерухомість (квартири, будинки, кімнати тощо), зобов’язані самостійно нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету за ставкою 15% або 17% взалежності від суми доходів. Податок сплачується протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.

Річна податкова декларація подається до державної податкової інспекції за місцем проживання (реєстрації) громадянина по закінченню звітного календарного року до 1 травня.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Які є способи подачі декларації про майновий стан і доходи?

Податкова декларація подається до контролюючого органу в один із таких способів за вибором платника податку:

особисто платником або уповноваженою на це особою;

надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису у порядку, визначеному законодавством.

При цьому поштове відправлення слід здійснити не пізніше, ніж за десять днів до закінчення граничного терміну подання декларації, (граничний термін подання річної декларації для громадян 1 травня звітного року), а при поданні в електронній формі – не пізніше закінчення останньої години дня, у якому минає такий граничний термін (п. 49.5 ст. 49 Податкового кодексу).

Яким чином можна подати декларацію про майновий стан і доходи в електронному вигляді?

В електронній формі платники податків можуть подати податкову декларацію до контролюючих органів засобами електронної пошти через Інформаційний портал ДФС..

Для подання податкових декларацій в електронній формі у режимі реального часу (on-line) платнику податків необхідно:

1. Отримати електронний цифровий підпис, який безкоштовно видається Акредитованим центром сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС;

2. Завантажити з сайта Акредитованого центру сертифікації ключів програмне забезпечення – „Програмний комплекс користувача ЦСК”. Встановити програмне забезпечення на персональному комп’ютері та виконати необхідні налаштування допоможе інструкція користувача.

3. Авторизуватися за допомогою особистого електронного ключа та розпочати роботу.

Які існують вимоги щодо оформлення податкової декларації про майновий стан і доходи?

Декларація складається з восьми розділів, що подаються на двох двосторонніх аркушах формату А4 та семи додатків до декларації, які подаються на одно – та двосторонніх аркушах формату А4 та містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).

Декларація та додатки до неї заповнюються таким чином, щоб забезпечити вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками синього або чорного кольору). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації та додатках до неї не повинно бути підчисток, помарок, виправлень, дописок і закреслень.

Показники у розділах ІІ – VIII декларації та додатках до неї проставляються у гривнях з копійками.

Достовірність даних декларації та додатків до неї підтверджується власноручним підписом фізичної особи – платника податку або особи, уповноваженої на заповнення декларації.

Хто повинен сплатити податок при отриманні у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав?

Особами, відповідальними за сплату податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Згідно статті 174.4. Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: