Випробовування вогнем, сміттям і байдужістю

29 марта 2015 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | Нет комментариев | №12(991)

Той незаперечний факт, що весна переборола зиму, найпереконливіше видно за містом. Березень відкрив сезон весняно-польових робіт. Турбота доброго господаря в цю пору – закрити вологу на полях і дати підживлення озимим хлібам. З початком березневого сонця прокидаються лісові хащі, дерева починають сокорух. Гнучкі гілки червоної верби вкрилися пухнастими котиками, ось-ось зацвітуть ясен і ліщина, засиніли проліски, за ними розкидає по схилах свої золоті копійки мати-й-мачуха.

Пожежа на ставках помітна здалеку

Посланців весни жайворонків і шпаків, торжествують птахи-домувальники. Сороки і ворони почали будувати гнізда, де незабаром виклюнуться пташенята. У цю пору року міняють свої зимові шуби на більш легкий одяг олені, лосі, косулі, зайці, лисиці, білки. З’являється перше покоління зайченят мартовиків, у норах народжуються сліпі борсученятка та лисиченята. Справляються більчині весілля, з нір показуються суслики, а коли сонечко пригріє дужче, де й візьмуться метелики, комарики, жучки, джмелі й бджоли. І далі піде все своєю чергою.

В. СтраховБуло б в у цьому прекрасному світі чудово і гармонійно, якби не людина. Куди не поглянь, всюди видно сліди її негативної діяльності, які шкодять природі і всьому живому. У цьому ми переконалися, проїхавши рейдом по північно-західній частині Охтирського району з в.о. голови міськрайонної організації Українського товариства мисливців і рибалок Валерієм СТРАХОВИМ.

- Найболючіша наша проблема – випалювання узбіччя доріг, чим грішать дорожні служби. Кинув сірника, і вітер поніс вогонь далі, не треба ні бур’ян скошувати, ні сміття прибирати, – розповідає. – Крім того, грішать цим і трактористи, які зараз працюють на полях. Нещодавно односельці спіймали тракториста з ПСП «Комишанського» прямо на гарячому, присоромили, повідомили керівництву. Зубко пообіцяв розібратися, вжити заходів, адже підпал стався на тому самому місці, де у минулому році випускали фазанів, на які Володимир Іванович теж давав більше тисячі грошей. Мабуть, не дуже діють слова на людей, які бездумно і безжалісно кидають сірника в сухе бадилля. Вже по дорозі до Комишів ми побачили вогонь вздовж траси, а вдалині – ще два стовпи диму. То горів сухий очерет на берегах ставків. Коли під’їхали до ставка між Комишами і Перелугом, який називають в народі «Комплекс», картина вжахнула, навколо водного плеса суцільна вигоріла чорна земля.

Горять узбіччя доріг, лісополоси

І де тут пташці гніздитися?

- Все, нічого тут не буде кілька років. Тепер це мертва зона, дикі качки, яким вдалося, перелетіли на інші, більш спокійніші місця, а хто рахуватиме, скільки загинуло інших маленьких тваринок? – журиться Валерій СТРАХОВ.

В. ЯрошенкоКомишанські мисливці, об’єднані у первинну громадську організацію, докладають максимум зусиль, аби поголів’я диких тварин і птахів не переводилося, зростало. Не рахуючись з власним часом і коштами, вони роблять штучні гнізда і розставляють їх в очереті, зимової пори по коліна в снігу тягнуть мішки з кукурудзою і сіном до лісових годівниць, охороняють ліс від браконьєрів. А от перед вогнем безсилі.

- Бувають такі ситуації, коли і бачиш, що цей чоловік підпалив сухостій, а він заперечує, мовляв, воно вже горіло… – розказує помічник єгеря Віктор ЯРОШЕНКО. – І нічим не доведеш його вину, та ще й ворогів наживеш. Захисники природи мають намір звертатися до керівників сільгосппідприємств, аби ті перед початком весняно-польових робіт, щодня вранці при роздачі нарядів попереджали механізаторів про недопустимість випалювання сухої рослинності.

ВСЮДИСУЩЕ СМІТТЯ

Його можна побачити скрізь. Здавалося б, звідки в лісі, в чагарнику, далеко від села, взялися пивні й горілчані пляшки у великій кількості. Навіщо їх було нести хтозна куди?

Звалище за комишанською фермою

Але особливо вразили плоди діяльності ПСП «Комишанське». Весь непотріб, сміття, відходи звозяться в ярок за селом. Тільки зграя круків нишпорить по звалищу, вишукуючи собі дохлятину, сморід від якої чується навкруги. Кажуть, що таких сміттєзбірникв ще є кілька.

ЗНИКАЮТЬ І КВІТИ, І СТАВКИ, І СЕЛА

О. ДавиденкоГолова Комишанського мисливського колективу Олександр ДАВИДЕНКО знає навколишню місцевість як свої п’ять пальців, адже вже своє свідоме життя прожив в цьому селі.

- Пам’ятаю, ще малим був, як зайдеш весною в ліс, ніде ногу поставити було – суцільний квітковий килим. Були і білі підсніжники, а тепер тільки проліски сині, та й то де-не-де. Менше стало й рясту, гусячої цибульки, що жовтим цвіте, зозулиних черевичок давно не зустрічав, – розказує Олександр Володимирович.

А ще чоловік показує місця, де недавно були ставки. Тепер їх немає, бо кудись поділась вода.

- Прийшли нафтовики, почали бурити свердловини, качати нафту, от вода і зникла. З одного ставка, в якому залишилося зовсім трішки води, ми вибрали п’ять мішків карасів і випустили їх у Ташань, а то подохла б уся риба без води, – селяни говорять такі речі, що стає очевидним не локальний масштаб екологічної проблеми. Така ситуація по всьому Охтирському району, де ведуть свою діяльність нафтовики. На жаль, їм ніхто не може протистояти, бо у нас немає високоорганізованого громадського руху Зелених, а на державному рівні про природу піклуються тільки на папері.

Та найголовніше – немає екологічної культури у суспільства, яку треба виховувати з пелюшок.

ЗАДУМАЙТЕСЬ ПРО МАЙБУТНЄ, ДОРОГІ ЧИТАЧІ!

 

 



Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: