Колектив зустрічає: «Тепер ціную кожну мить життя»

17 апреля 2015 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | 14 коммент. | №15(994)

На цій неоголошеній війні все відбувається посправжньому: стріляють, бомблять, вбивають і чудом виживають. Чоловікам, які народилися і виросли у мирний час, нелегко звикати до того, що треба братии до рук зброю і йти захищати свою батьківщину.

PA290076

Роману СКРЯБІНУ війна не приходила в голову навіть у снах. Він зростав спокійною і урівноваженою дитиною, ніколи не чув розповідей про війну від своїх прадідів – учасників Великої Вітчизняної, бо вони давно уже на іншому світі. Служив у армії – в 25-й окремій десантній бригаді в пгт.Гвардійському на Дніпропетровщині, але зараз це йому здається квіточками. Мобілізований для виконання військової служби в зоні Антитерористичної операції 13 березня 2014 року, Роман Скрябін повернувся додому 31 березня 2015 року. А 7 квітня вже вийшов на свою роботу на Охтирському м’ясокомбінаті.

Директор м`ясокомбінату В.М.Хоменко вручає Роману Скрябіну подарунокКолектив підготував для нього урочисту зустріч. Жінки, більшість з яких годяться йому в матері, плакали і обіймали, як рідного сина, розказували, як молилися за Романа, аби лиш повернувся живим додому. З квітами і преміальним конертом привітав з поверненням у стіни рідного підприємства заступник голови Наглядової ради ПАТ «Охтирський м`ясокомбінат» Олексій СУГАК, а директор комбінату Володимир ХОМЕНКО вручив пакет продукції власного виробництва.

Ось що розповів Роман про свою службу.

В зоні АТО Роман Скрябін служив у зенітному взводі першої танкової бригади, був навідником. Обороняв Луганський аеропорт, де трималися протягом двох тижнів в оточенні. Спогади про ті дні не стираються в пам’яті: «Вранці прокинулися, оглянулися навкруги, а там, де було село, будинки, школа – чиста земля, наче нічого не було. Це дуже страшно, знаючи, що там такі ж люди, як і ти, чиїсь матері, діти…».

Коли все навкруги аеропорту було знищено, надійшов і їхньому взводу наказ полишити територію. Почали відступати і потрапили під обстріл «Смерча». Тоді Романа поранило осколками, які потрапили у область шиї, голови. Дивом, що не зачепило важливі органи. Медичну допомогу надали на місці, від госпіталізації відмовився. «Тепер, коли демобілізували, можна подумати і про подальше лікування. Треба робити операцію, витягувати осколок, який залишився у щелепі», – і Роман обережно пальцями нащупує твердий бугорок на підборідді, де застряг кусок металу.

Кажуть, що на війні у людини дуже загострюється почуття небезпеки. У Романа також був випадок, коли їх привезли на базу під Дмитрівкою, де вони повинні дочекатися на ротацію інший взвод. «Оглянув я ту місцевість і таке тривожне почуття охопило… Не по собі і не можу заспокоїтися. Пішов до командира, кажу, давайте переїдемо звідси в інше місце. А він відповів, що переночуємо, а вранці переїдемо. Накрили нас терористи вночі. Спочатку під вогонь потрапила київська бригада, яка була ближче до передової. Таке враження, ніби горіла земля під ногами. Дим, полум’я, вибухи. Поранило хлопця в ногу, вона на шкірі тримається, а він біжить, від шоку не відчуваючи болю. А ще один вскочив у кабіну ЗІЛа-131 і повіз солдатів подалі від вибухів. Уже як зупинився, тільки тоді опам’ятався. Він, виявляється, до цього ніколи в житті не водив машину, не сідав за руль. Там, як і під Волновахою, ніяких думок в голові не було. Я не знаю, як ми повиживали в тому пеклі, коли все горить і нічого не видно. Я дійшов до тями доби через чотири, коли опинився на території частини», – розказує Роман, наче дивуючись, що все це відбулося саме з ним.

А ще згадує, як на його очах терористи збили наш Іл-76, який перевозив 46 десантників, і на борту було ще троє пілотів. За два дні до цієї події Роман теж летів у такому ж літаку на нове місце дислокації і теж потрапив під обстріл «Ігли», але обійшлося. Льотчики були дуже досвідчені, афганці. Літак, в якому летів Роман, зробив «афганську посадку», аби уникнути попадання снаряда. Цей прийом означає тверду посадку, коли літак каменем падає і в останню мить пілот повертає на посадку. Збитим літаком керував теж один із самих досвідчених пілотів з позивним «Голуб неба» – Він теж зміг би уникнути попадання, але я сам бачив, як по літаку випустили дві «Ігли» одну за одною. Першу так званою «Ловушкою» на корпусі літака одбили, а другу не встигли. Біля мене знаходився двоюрідний брат десантника, який летів на тому борту. Як він кричав з горя…

Війна навчила Романа дивитися на життя зовсім іншими очима. Спартанські побутові умови, коли в бліндажах, палатках, де доводилося перебувати тижнями й місяцями, самі собі створювали якийсь затишок, самі собі прали речі, нерідко готували їжу. Підігрівши в тазику воду, влаштовували «літній душ» серед зими. Щоправда, Роман не скаржився, що чогось не вистачало, каже, що харчів, медикаментів було вдосталь, мав три комплекти обмундирування, дві каски, три бронежилети, один з яких передали з Качанівського ГПЗ, де працює мама.

- Я зараз став набагато урівноваженішим, ніж раніше. У порівнянні з тим, що довелося пережити, цивільні проблеми – це дрібниці життя, через які не варто ні психувати, ні псувати один одному нерви. Я навчився цінувати свою дружину, дитину – семирічний син від мене тепер ні на крок не відступає, всіх людей, близьких, друзів, колег. Ціню кожну мить життя, якого на моїх очах позбувалися такі ж молоді хлопці, за одну мить.

 

 



Комментарии (14)

 

  1. Пионер пишет:

    Тому ми й повиннi зупинитися самi.А не йти на ланцюгу як барани за поводирем,вигукуючи кривавi лозунги “вiйна до побьедного”

  2. Александр пишет:

    Что идет гражданская война, это факт. Что ее подогревают американцы и россияне тоже факт. И им в общем то по хер что, война на территории Украины, зато можно ее вести до последнего украинца.

  3. игорь пишет:

    Во первых Гость вспомни поговорку “собака ,которая лает – не кусается” .Те кто видел кровь не треплются, а те кто был на ” зачистках” только и слышно какие они вояки.А твой “майдан” к этой никому не нужной – братоубийственной войне , имеет самое прямое отношение.И если ты сам не “диванный герой” то какого рожна трёп в интернете устроил ?

  4. Пионер пишет:

    Людожер пишається тим що вiн людожер.
    Зараз роскаже тут нам про нутрощi дiтей що вiн випускав “с пацанами” i ми всi помремо от заздрощiв

  5. гость пишет:

    Майдан к этой войне имеет отношение только в том, что серлиаый карлик забздел, что подобное может даже в раше повториться и тогда его млрд зелени трандец. Вот и развязал войну. А вам, диванным героям, рекомендую со своей правдой сходить к пацанам из саперной бригады, которые вам на многое зенки откроют, если просто не пришибут… Заранее предупреждаю, мне никуда ходить не надо, я много крови повидал и с пацанами-саперами на ты.

  6. Пионер пишет:

    Пiнявi людожери “гостi” бажають бiльше кровi.Замало кровi як вони вважають.А власної гiдностi не мають зовсiм.Здатнi лише на бруднi образи

  7. читатель пишет:

    Гость у тебя “свидомый майдаунизм”, то , что сейчас с Украиной , это благодаря таким , как ты!От войны и наступающей нищеты уже скоро спасу не будет, а такие как ты , заучено , что то повторяют,что то о “ватниках”!Согласен с предыдущем комментом “сам ты гость педераст”!

  8. гость пишет:

    Это обобщенная оценка о его ватных высерах не только под этой публикацией. Он уже давно выпрашивал эту оценку и, именно, ПИДАРАС!!!

  9. игорь пишет:

    Сам ты гость педераст ,Пионер только высказал то ,о чём думает!

  10. гость пишет:

    А ты не пионер, ты пидарас!!!

  11. Пионер пишет:

    Не потрiбен менi той президент.У нас є власний президент.I на ньому в тому числi кров наших хлопцiв.Його потрiбно в кайданах привести на могили наших солдат.А то вiн тiльки про “канхвети” Рошен думає

  12. Матері пишет:

    Піонер, це ви звертаєтесь до Путіна і росіян??? Зайдіть на російські сайти і на сайт президента росії, може вони ва почують.

  13. Пионер пишет:

    Кривава братовбивча м’ясорубка.Сором та жах нашiй землi на десятилiття.Зупинiться,люди

  14. Матері пишет:

    Низький Вам уклін Романе, від усіх матерів!!!

Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: