110 років з Дня народження Михайла Шолохова

30 мая 2015 | ІСТОРІЯ | 1 комментарий | №21(1000)

ШолоховПівкрові в нього нашої

Цілком імовірно, що справжнє прізвище Шолохова зовсім інше, однак його українство — поза сумнівом

За офіційною версією, перші дві книги роману-епопеї «Тихий Дон» належать перу 23-річного юнака, освіта якого обмежилась чотирма класами церковно-приходської школи, а життєвий досвід — службою у продзагонах червоних. Не дивно, що відразу після виходу в січні-березні 1929 року на сторінках журналу «Октябрь» перших розділів твору пролунали звинувачення в плагіаті, а з квітня без пояснення причин подальшу публікацію призупинили.

Утім, обумовлювалось це не стільки сумнівами щодо авторства, скільки забороною правдивого відображення злочинів червоної влади на Дону в роки громадянської війни. Причому письменник вказував прізвища катів-більшовиків, які на час публікації роману обіймали високі партійно-адміністративні посади. Чого, наприклад, варта згадка про телеграму голови воєнкому Сирцова з вимогою: «За кожного вбитого червоноармійця розстрілювати сотню козаків». Доречно нагадати, що навіть за часів нацистської окупації гітлерівці, які запозичили більшовицький досвід, зазвичай обмежувались стратою 10—25 заручників.

Отож звинувачення у плагіаті стало лише прикриттям у боротьбі проти невигідної правди, хоч донині й лунають твердження, що буцімто справжнім автором «Тихого Дону» є хтось із козаків-офіцерів, чиї рукописи потрапили до рук ще зовсім молодого Михайла Шолохова. Утім, найсучасніші дослідження літературознавців із аналізом текстів усіх розділів «Тихого Дону» і «Піднятої цілини» за допомогою спеціальних ком?п’ю?терних програм засвідчують — ці романи належать перу однієї людини. Водночас це аж ніяк не означає, що її справжнє прізвище — Михайло Шолохов.

Мова не про сумнівні припущення. Абсолютно достовірний факт, що хутір Кружилінський, де народився майбутній видатний прозаїк і Нобелівський лауреат, та станиця Вешенська, де жив Шолохов, до 1887 року територіально входили до складу Катеринославської губернії. До сталінського Голодомору дві третини населення Кубані були етнічними українцями, а загалом на Північному Кавказі за переписом 1926 року проживали 3,1 мільйона наших земляків, відголоски чого донині зберіг козачий говір та старовинні народні пісні донських козаків.

Ніхто не ризикне заперечити, що мати автора «Тихого Дону» — не етнічна українка з Чернігівщини Анастасія Чернікова, батьків якої разом з іншими селянами перевіз до Дону поміщик Попов. Не дивно, що Шолохов не раз гордо заявляв знайомим українцям: «Півкрові в мені вашої».

Менше впевненості щодо того, хто справжній батько письменника. Зокрема відомий літературознавець і дослідник Костянтин Смирнов стверджує, що Шолохов — син уже згадуваного поміщика Попова, який рано овдовів, а тому нянькою його малолітнього спадкоємця стала Анастасія Чернікова. До речі, на час, коли вона пов’язала свою долю з 50-річним Олександром Шолоховим, їй було лише 24 роки.

Більше того, Костянтин Смирнов висуває гіпотезу, що людина, яку ми знаємо під іменем Михайла Шолохова, — насправді старший на 14 років його брат по батькові Олександр Попов, нянькою якого колись була Анастасія Чернікова. Він закінчив офіцерську школу, воював у роки Першої світової та громадянської війн і не з чужих слів знав події, описані в «Тихому Доні». Смирнов упевнений, що колишній козацький офіцер скористався документами загиблого рідного брата, під іменем якого увійшов до історії світової літератури. Утім, залишившись при цьому українцем, адже сказано давно: не та мати, яка народила, а яка виховала.

Версія, як доводить аналогія із біографією першовідкривача найоптимальнішого маршруту польоту із Землі до Місяця Кондратюка (Шаргея), цілком вірогідна. Крім того, вона пояснює як не церковно-приходський рівень освіти автора «Тихого Дону», так і його обізнаність з подіями, про які підліток Шолохов навряд чи міг почути від заляканих звірствами чекістів односельців. Не кажучи вже про вражаючу твердість ще начебто зовсім молодого письменника-початківця у відстоюванні власних переконань у суперечках із самим Сталіним.

У квітні 1933 року Шолохов у листах вождю не побоявся правди: «Вмирають від голоду дорослі й діти. Мертвих не хоронять, а скидають у погреби. Це в районі, який дав країні 2 300 000 пудів хліба». У відповідь — 120 тисяч пудів жита для порятунку голодуючих та офіційне повідомлення на сторінках газети «Правда», яке цілком у дусі нинішньої путінської пропаганди: «Заяви про голодні смерті радянських громадян на Волзі, Україні й Північному Кавказі є вульгарною брехнею».

 

 



Комментарии (1)

 

  1. Пионер пишет:

    Українство Шолохова поза сумнівом?
    Хто ще “українство поза сумнiвом”?Авраам Лiнкольн?Мартiн Лютер Кiнг?
    Коли вже закiнчиться оце “одербализнування” людей?
    У нас нема своїх видатних людей?

Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: