РОЗБУРХАНЕ СЕЛО

25 июня 2015 | ЖИТТЯ РАЙОНУ | Нет комментариев | №25(1004)

Адміністративно-територіальна реформа

ШУКАЮТЬ ОДІЯЛО, ЯКЕ Б УКРИЛО ВСІХ

АТРВеликі зміни територіального устрою розпочалися. Як і завжди, із столиці. І хоча неодноразово керівництво держави акцентувало увагу на тому, що це справа абсолютно добровільна і вся ініціатива повинна надходити знизу, проте все відбувається з точністю до навпаки. Спочатку – закони і розроблена Кабміном методика об’єднання громад. Потім пропозиція обласної робочої групи по створенню нових територіальних громад. За цим – сесія обласної ради з цього приводу. Але на Сумщині авральний варіант прийняття відповідального рішення не пройшов, бо ще місяць тому в селах сном-духом не знали, що може їх очікувати в найближчому майбутньому. І населення отримало час для роздумів… до наступної сесії облради, яка намічена на початок липня. До цієї дати люди повинні вирішити, чи будуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, яка б відповідала параметрам розробленої методики. І тут виявилося, що запропонований чорновий варіант реформування в Охтирському районі, де передбачалося створення трьох самодостатніх громад з центрами в Охтирці, Чупахівці і Груні людям абсолютно не до вподоби. Зрозуміло, що кожна сільська рада воліла б залишити все, як є, але доводиться тепер вибирати з двох зол менше. Збрикнула першою Хухра. Настрій людей в цьому селі продемонструвала сходка, яка відбулася у понеділок, 22 червня.

На сходку були запрошені голова Охтирської районної ради Сергій Кірічко, сільські голови села Бугрувате Юлія Таран, села Сонячне Віталій Лазаренко, села Бакирівка Людмила Чернова, села Кардашівка Микола Сердюк, села Високе Олексій Івах, села Пологи Катерина Мокроусова.

Сходка відбулася з ініціативи групи активістів села, яких очолила Наталія Марченко, та за підтримки Хухрянського сільського голови Михайла Яцюка.

Про що говорили

Як зберуться три українці, то двоє хочуть стати гетьманами

СЕРГІЙ КІРІЧКО, голова районної ради:

- Згідно з методикою, то теоретично територіальна реформа виглядить так: в центрі крупного населеного пункту ставиться циркуль і обводиться двадцятикілометрова зона. Оце і є об’єднана територіальна громада. Але ж треба враховувати і самодостатність нинішніх сільських рад або ж їх дотаційність, і географічне положення, і економічний тут працюють. Тому і виходить, що, усвідомлюючи необхідність укрупнення і об’єднання, люди не хочуть кидатися, як у вирву з головою, а робити цей крок обдумано і виважено. Вони повинні знати, куди діти ходитимуть в дитсадок і школу, чим зможуть допомогти у ФАПі, по якій дорозі вони їздитимуть, хто видаватиме їм довідки, як працюватиме сільгоспвиробник?

Чи потрібні навколишні села Охтирці? Зараз у місті десь 45-49 тисяч населення, а за перспективним планом до міста приєднується ще десь 15 тисяч селян з 19 великих і малих населених пунктів. Це уже непропорційне представництво в органах місцевого самоврядування. Мер буде думати про наступні виборі і вкладатиме кошти там, де за нього більше проголосують, а селяни тут погоди не зроблять. У об’єднаній громаді буде одна сільська рада і всі служби – відділи казначейства, фінансів, архітектури і містобудування, соціальні і т.д. А в решті представниками влади будуть старости. Хто це такі, які функції виконуватимуть, яку освіту повинні мати? Поки що ніхто такої відповіді не дає. Разом з усіма нез’ясованими проблемами усвідомлюємо, що реформа невідворотна і її потрібно проводити. Інакше ми з цього болота не виліземо.

ЮЛІЯ ТАРАН, голова асоціації сільських голів Охтирського району:

- Коли років десять тому Роман Безсмертний запропонував вперше проект адміністративно-територіальної реформи, його з рідного села вигнали мітлою. Може й даремно. Реформу треба робити однозначно. Але є багато питань. Дивіться, реформа адміністративно-територіальна. Адміністративна, бо це децентралізація влади, щоб не було дублювання по вертикалі, щоб громади самостійно вирішували свої проблеми. Територіальна – щоб і маленькі села були забезпечені всім необхідним. Повноваження для цього у сільських рад і зараз є, але немає фінансового забезпечення і ресурсів. А при укрупненні обіцяють, що будуть.

Проблеми які? Керманичі нашої держави прорахували економію від скорочення кількості сільських рад. Але ж хіба їм зверху видніше, як нам краще жити? Ми провели сходку у селі, і ніхто не хоче, щоб бути під Охтиркою. Село є село. Місто буде нас поглинати, там треба ремонтувати ліфти, каналізацію та інші інженерні мережі, і це буде за наші гроші. А нам залишатимуться копійки.

Об’єднуватись треба і ми повинні самі подумати з ким? Хухра завжди була самодостатнім селом. Тут потужне сільгосппідприємство, чимало малого бізнесу, школа, лікарня і вам треба брати під своє сильне крило сусідні населенні пункти. І Хухра може бути центром громади, хоча теоретики закону цього не враховують. А ми разом повинні заявити, що ми тут є, ми маємо свою думку і з нею необхідно рахуватися.

МИХАЙЛО ЯЦЮК, Хухрянський сільський голова:

- У нас у селі це питання порушили активні представники громади. Хухра – особливе село, люди в ній особливі, не терплять несправедливості, брехні, начитані, слідкують за подіями в країні, бо небайдужі. Тому ми і йдемо по процедурі реформування покроково, дотримуючись рекомендацій і нехай спробують нам відмовити в нашому прагненні створити свою самостійну громаду. Наша територія займає 7900 гектарів, у нас майже 2 тисячі мешканців, 344 дитини, з них 116 – дошкільнят і 228 – дітей шкільного віку. У нас є вся необхідна інфраструктура. Ми зможемо у повній мірі виконувати роль центру громади.

ОЛЕКСІЙ ІВАХ, Височанський сільський голова:

- За свій вік я пережив не одну реформу, в тому числі й земельну. Нам кажуть, що буде, як у Польщі. Але ж там спочатку гроші дали, а потім робіть реформу. А у нас спочатку робіть реформу, а потім гроші дамо. У мене є проста пропозиція, бо ми ніколи не домовимось, кому бути центром, кожний тягне одіяло на себе. Нехай буде, як є, але керівництво районом переселити в Пологи, де є вільні приміщення. Тобто не зовсім у Пологи, а на території Охтирки є приміщення, які територіально належать Пологівській сільській раді і це приміщення готовий викупити один чоловік і передати його громаді. А у мене є звернення ветеранів війни і праці – 450 підписів, щоб Високе ні з ким не об’єднувалось і це теж треба враховувати.

ЛІДІЯ ФЕНЕНКО, вчитель-пенсіонер:

- Треба нам об’єднуватися, а то і в Хухрі все пропаде, і в сусідніх селах краще не стане. Ми запрошуємо всіх бажаючих приєднуватися до нас. Тільки не до Охтирки. Наприклад: у нас треба зробити дорогу у Перемозі до кладовища, а в Охтирці – десь 8-й сотні. Де зроблять у першу чергу? На 8-й сотні. І чому Охтирка буде розпоряджатися нашими землями? То був дерибан, а це буде ще дерибаніше?

НАДІЯ НІКІТЧЕНКО, вихователь Височанської школи:

- Я народилася в Залісовому, в школу ходила в Бакирівку, а в клуб – у Пологах, живу в селі Високому. І розумію, що нам, селянам, треба триматися купи і не підлаштовуватися під місто. А найкраще було б, якби центр громади був у Хухрі. Хухряни молодці, у них є стрижень, є почуття власної гідності, вони не мовчать, а об’єднуються і добиваються свого. А ми не можемо допроситися свого сільського голову, аби сходку зібрав. Йому це не цікаво. І майбутнє села йому байдуже.

МИХАЙЛО МАХІТКА, голова громадської організації фермерів Охтирського району, фермерів України:

- Адміністративно – територіальна реформа йтиме не сама, а вкупі з медичною, освітянською, правоохоронною, фіскальною реформами. Ризики є, але боятися нічого. Треба об’єднуватися і робити крок вперед. І об’єднуватися не з містом, а село з селом. Транспортне сполучення можна забезпечити, хіба що дорогу на Сонячне підремонтувати. А так ми з усіма проблемами справимось.

ВІТАЛІЙ ЛАЗАРЕНКО, Сонячненський сільський голова:

- Вчора були збори громади у нашому селі. Був я і на сходці в Бугруватому. Наша сільська рада одна з найбідніших у районі. До кого ми підемо, ще не вирішили остаточно. Нам би зручніше було б, якби центр був в Охтирці, але не підпорядкований місту, а окремо.

МИКОЛА СМІЛИК, директор ПРАТ Райз-Максимко»:

- Спасибі активістам Хухри, які легко зайшли в цей процес, проявили громадянську позицію. Я розумію психологію нас, українців, бо ще з 1658 року там, де збирається три українці, виникає два гетьмана. У кожного – свої амбіції, хто хоче булаву тримати, хто нею махатиме… Багато хто думає спочатку про себе, а потім про громаду. Так не вийде. І нейтральну позицію теж займати не можна. Якщо просидіти, пригнувши голову, як той премудрий піскар у ставку, то не факт, що щука пропливе мимо. На те й щука, аби з’їдати слабших. А ми повинні вистояти. Так Хухра, а при ній – ліси, родючі поля, нафта, так склалос, що тут не розтягли в свій час колгосп і колгоспне майно, що є тут всі умови для розвитку культури, спорту. Ми разом пливемо в одному човні, з якого ніде не дінемось.

Щодо пропозиції Іваха. Якби наш сільський голова таке запропонував, його б звідси винесли разом з трибуною. Наші люди буває не зрозумієш, чого хотять, але за село вони зуміють постояти. Спочатку давайте думати про людей, а гроші заробимо.

НАТАЛІЯ МАРЧЕНКО, ініціатор сходки:

- У нас конкретна пропозиція: центр громади повинен бути в Хухрі. Не треба піддаватися на лестиві пропозиції: якийсь дядько щось для вас купить і задарма віддасть? Та він же потім і керуватиме вами, як захоче, і людей своїх ставитиме на посади, і дертиме з вас три шкури. Багато хто за гроші хоче влади. А для нас, для простих людей це вигідно? Це буде повна кабала, а не демократія. Хто буде до наших ініціатив, до нашого голосу дослухатися? Ми не повинні ні під кого прогинатися. Були у нас такі, що хотіли налякати. Бачили голів райдержадміністрації, які лякали нас, той же Шарай, який тепер зроду сюди не приїде, і Коваль – «ворошиловський стрілок», який обіцяв постріляти активістів за те, що відстоювали сільську лікарню. Тепер районна влада йде в одну сторону з громадою, підтримує нашу позицію. Але треба, щоб і навколишні села це розуміли.

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: