ДОВЖИКУ – 307 РОКІВ

2 сентября 2015 | ЖИТТЯ РАЙОНУ | Нет комментариев | №34(1013)

В календарі поки що такого свята немає

“Моя батьківщина – це наша сім’я,

затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, дідусь, бабуся і я,

всі рідні і друзів багато.”

Незалежній Україні цього року виповнилося 24 роки. З них село Довжик 17 разів святкує День села. Йому виповнилося 307 років.


Історична довідка

З переказів відомо, що село Довжик виникло на податку сімнадцятого століття. Його заснування тісно ‘пов’язане з утворенням оборонної лінії Х/І-ХІІ століть на південному кордоні Російської держави. Мабуть, не даремно зараз теж виникла потреба будувати захисну лінію від уже інших неблагонадійних сусідів. У 1722 році це село належало російському поміщику Я. Крапоткіну. Староста села І. Левицький тоді писав пану, що кріпаки-українці грошей і продуктів не дають, а самі сіють, жнуть, сіно косять і інші роботи для себе виконують. Спробуй таких закабалить! І сьогодні жителі села живуть самодостатнім життям, за багато-багато років існування села звикли надіятись виключно самих на себе. А ще саме це село є постачальником найбажаніших наречених на всю округу, – дівчат цінують за красу, мудрість та хазяйновитість, вміння знаходити чарівний ключик до чоловіка. Тут дуже рідко невістка не знаходить спільної мови з свекрухою. А, може, навпаки… Кажуть, що на все село є тільки дві родини, які можна віднести до складу неблагополучних, і то відносно.

Село зразкового порядку

Як правило, у кожному поважаючому себе населеному пункті відзначають людей, які роблять квітучим палісадом свій двір, прилеглу територію, місце, де вони працюють. Коли депутат районної ради Іван СОБОЛЄВ побачив нинішній Довжик, він сказав: “Я переконуюсь, що це дуже правильна практика проводити конкурс на двір зразкового ‘ бачу, що якби був оголошений конкурс серед найблагоустроєніших сіл району, Довжику першому треба було б присвоїти звання зразкового села. Погано, що до цього часу ніхто не додумався до цього.”

Двір зразкового порядку

На день села в Довжику готуються заздалегідь. Можна сказати, що прямо від закінчення попереднього свята. Оце ж минулого разу приз на кращий двір села завобвав хтось, то чому тепер не зайняти мені? І вже з осені готують підгрунтя для перемоги. Звичайно успіх прийде не до всіх зразу. Але поступово-поступово, проте дуже очевидно, що незабаром більшість дворів села можна буде віднести до зразкових.

Спеціально обрана громадська комісія цього року визначила переможцем сільського конкурсу родину Марченків – Олександра Павловича та Галину Адамівну. Від сілради вони отримали приз під час урочистостей. За що саме, наші читачі зможуть прочитати в наступних номерах газети.

ДУЖЕ СКРОМНЕ, АЛЕ ПРИЄМНЕ АЛАВЕРДИ

Під час святкування сільський головаВолодимир Почепцов відзначив плідну співпрацю з базовим підприємством – ДП «Довжицьке» ПрАТ «Сад». Щороку, крім податків до сільського бюджету, виплати однієї із найбільших у районі плати за паї, керівники підприємства Віктор Васильович та Олексій СУГАКИ вносять в розвиток соціальної сфери села більше 200 тисяч гривень, не рахуючи виділення автобуса для перевезень, вирішення багатьох дрібних, але нагальних проблем. Тому вручення Подяки від громади за допомогу у сприянні соціально-економічного розвитку села Віктору Сугаку довжичани зустріли дружними аплодисментами. Подяку отримав і директор підприємства О. Стожко.

“ВИШИВАЛА ДОЛЮ Я РОКАМИ,

ВИШИВАЛА СЕРЦЕМ І РУКАМИ”

Виставку виробів декоративно-прикладного мистецтва підготували до свята учасниці літературно-мистецької світлиці «Барви рідного краю». Світлана СУГАК – одна з активних учасниць цієї виставки. Її вправні руки вміють і гачком в`язати, вишивати хрестиком і бісером, творити декоративні вироби. Разом з чоловіком Сергієм, який працює трактористом у ПП «Довжичанське», Світлана дає лад величенькому домашньому господарству, показує добрий приклад гарної господині своїй одинадцятирічній донечці Лілії.

ГОЛОСИСТІ “ДЗВІНОЧКИ”

Учасники дитячого ансамблю “Дзвіночки” люблять співати українських пісень.

На фото: верхній ряд – Діма Удовиченко, Настя Шульга, художній керівник Довжицького будинку культури Тетяна Миколаївна Гуцова, Андрій Лазарчук, Оля Балуєва, нижній ряд – Оля Дичко, Ярослав Лупаїна, Богдана Єдленко, Світлана Сікорська, Ліза Мартишко.

НІНИНА ПІСНЯ

Щороку на День села  готує нову пісню, таку, що «мороз поза шкірою» і очі на мокрому місці. Проникливий, душевний голос сільської співачки викликає сердечний трепет, а слова примушують задуматися. «Минулого року я співала «Мальви» Ані Лорак. А зараз вибрала пісню Святослава Вакарчука «Не твоя війна». Але виконую її по-своєму, як мені „і на душу лягла», – каже Ніна Калинівна. Коли у залі лунали слова: «Мамо, кому ж ми молились? Скільки ж іще забере твоїх дітей не твоя війна? Мамо, не тим ми молилися!», здавалося, що вся глядацька зала молиться разом за мир.

ПОВАЖАЮТЬ У ДОВЖИКУ ШАХИ

У кожному населеному пункті району є любителі шахової гри. Вони знають один одного, спілкуються і час від часу збираються разом: пограти – чи то в райдержадміністрації, або ж на стадіоні, а то і на таких Днях села, як у Довжику. Микола ТАРАНІЧЕНКО приїхав сюди спеціально, щоб зійтися у “поєдинку” з Дмитром Кириловичем МІЩЕНКОМ. Помірятися силами у шахматній грі залюбки і Василю Олексійовичу БОЖКУ.

У БЕЗПРОГРАШНІЙ ЛОТЕРЕЇ ПОЩАСТИЛО ВСІМ

Майже 200 штук безпрограшної лотереї вартістю по 25 гривень напередодні свята розібрали за 40 хвилин. А розігрували протягом двох годин. Призи були завидними: ягнята, мішки пшениці, ячменю, тюкиасіна та соломи від місцевого сільгоспвиробника, борошно та крупи від ПрАТ «Сад», а також праска, електрочайник та багато всякої всячини. Родині ГАРАНЖІВ – Миколі Трохимовичу, Яні Вікторівні та їх доньці Богдані дістався мішечок «садівського» борошна вищого гатунку, їстимуть тепер пироги!

ФОТО ЗІ СВЯТА

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: