Вся гордість учителя в учнях

4 октября 2015 | ЖИТТЯ МІСТА | Нет комментариев | №39(1018)

Перший вчитель, класний керівник, вчитель української мови чи з іншого предмету для більшості випускників за роки навчання зміг стати другою мамою, тією людиною, яка дасть пораду, утішить, подарує надію на світле майбутнє. Проте й після закінчення школи, багато хто з колишніх школярів підтримує гарні стосунки зі своїми вчителями. Так приємно інколи зустрітися з тими, хто назавжди закарбувався в наших серцях і дав гарний поштовх у доросле життя.

Напередодні професійного свята вчителів ми вирішили поцікавитись у охтирчан, яка вчителька їм більше всього запам’яталася?

Олександр Грицик, курсант:

- Я в цьому році закінчив ЗОШ № 1 і частіше за всіх я згадую Ліану Петрівну, вчителя зарубіжної літератури. За роки навчання вона стала для нас ніби другою мамою. Завжди цікавилася не лише успіхами у освоєнні шкільних предметів, а й допомагала подолати деякі життєві проблеми й негаразди, які виходили за межі шкільного подвір’я. Я завжди міг поділитися з Ліаною Петрівною сокровенним, отримати доречну пораду, за що я їй невимовно вдячний.

Ліана Петрівна Кучмай, вчитель зарубіжної літератури ЗОШ № 1:

- Із самого раннього дитинства я мріяла стати вчителькою. І ось уже 33 роки свого життя я присвятила педагогіці й надалі продовжую займатися улюбленою справою. Я пам’ятаю всіх випускників, адже кожен учень залишається в моєму серці назавжди. З Олександром Грициком ми інколи зустрічаємося, спілкуємося по телефону. Він дуже любе зарубіжну літературу, сам пише вірші, брав активну участь у театралізованих дійствах. Він має велику тягу до знань – у школі любив не лише математику, фізику, а й гуманітарні предмети. Гарно здав ЗНО. У 2014 р. отримав почесне звання «Лицаря школи». Я думаю, що Олександр зробить багато чого корисного для рідного міста та країни.

Вікторія Криворучко, в декретній відпустці:

- Галина Григорівна була нашим класним керівником і викладала німецьку мову. Вона напрочуд мудра, могла знайти підхід до всіх учнів без винятку – як до відмінників, так і до двієчників. Ми їй дуже вдячні за отримані знання і за хороший приклад.

Галина Григорівна Шишкова, директор ЗОШ № 5:

- Починала я працювати в ЗОШ № 2, пропрацювавши 3 роки я вирішила спробувати себе в чомусь іншому – і пішла працювати до проектно-конструкторського бюро заводу «Промзв`язок». Теплого серпневого ранку я визираю з вікна і бачу, як вчителі йдуть на свою традиційну конференцію, яка проходила в колишньому Палаці культури. В мене в душі все переламалося. І після цього я знову вирішила повернутися до викладацької діяльності. Проте далі працювати вчителем англійської та німецької мови я пішла вже до ЗОШ №5. Випуск 2000 р. пам’ятаю дуже добре, це мій улюблений клас. Я вчилася у них, а вони у мене. Віка мала здібності до різних предметів, енергійна й весела дівчина.

Віталій Пісний, слідчий:

- 10 та 11 клас я навчався в ЗОШ № 2. Клас у нас був збірний – з усіх дев`ятирічок міста набрали школярів, які бажали отримати повну середню освіту. І вперше в 10 класі у нас з’явився предмет «Інформатика», який викладала Тетяна Калмикова. Саме вона повела нас у світ комп’ютерних технологій. Що таке Microsoft Word, Exel, інтернет-браузери та як ними користуватися старанно й по поличкам ці знання розкладала Тетяна Василівна.

Тетяна Василівна Калмикова, вчитель інформатики в ЗОШ № 2:

- Я звичайно пам’ятаю Віталія та його однокласників. Таких старанних, кмітливих та спраглих до науки дітей ще пошукати потрібно. Аж три золотих медалісти було в їхньому класі. І Віталій був одним із них. Він схоплював новий матеріал дуже швидко, всю інформацію запам’ятовував на уроці. Як зараз пам’ятаю, я прийшла працювати у другу школу, коли там відкрили новий комп’ютерний клас – гордість школи. Комп’ютери вірою та правдою працювали по сьогоднішній день. Лише нещодавно нам встановили 6 новеньких комп’ютерів.

Олена Ворожченко, банківський працівник:

- Я добре пам’ятаю вчителя української мови та літератури Любов Іванівну. Вона з п’ятого класу прививала нам любов до рідної мови й до нетлінних творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Ми з нею, як оті каменярі, лупали граніт науки з ручками та книгами в руках.

Любов Іванівна Вальтер, вчитель української мови та літератури в гімназії:

- З ранніх років я жила мріями стати вчителькою та передавати свої знання іншим діткам. За 38 років педагогічної роботи в стінах рідної гімназії я подарувала свої знання багатьом охтирчанам. Багато хто з моїх випускників уже своїх діток до мене приводять. Випускників 2004 р. я пам’ятаю добре, всі дітки прагнули до навчання. Я відчувала, що їм ці знання потрібні, тому й до уроків готувалася із великим задоволенням.

Оксана Шведченко, практичний психолог:

- Найтепліші спогади у мене залишилися про вчителя англійської мови школи № 4 Любов Григорівну Коваленко. Саме вона привила мені щиру любов до іноземної мови. Тому після закінчення школи я вирішила вступити на факультет практичної психології та педагогіки, за спеціальністю: практичний психолог та вчитель англійської мови. На п’ятому курсі я проходила практику в рідній школі і Любов Григорівна була моєю наставницею.

Любов Григорівна Коваленко, вчитель англійської мови ЗОШ № 4:

- За 30 років педагогічного стажу (з них близько 20 років я пропрацювала в четвертій школі) я навчила багатьох діток іноземній мові. Оксанка була дуже старанною ученицею, схоплювала все на льоту. Я дуже пишаюся, що на моїй викладацькій ниві я зуміла посіяти зерна знань та бажання до педагогічної діяльності. Оксана – моя гордість, прекрасна людина.

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: