ЗАДЗЕРКАЛЛЯ: СЛАВА ОБІЦЯЄ

9 февраля 2016 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | 10 коммент. | №5(1036)

НЕ ДАРЕМНО КАЖУТЬ В НАРОДІ, ЩО ДУРНА СЛАВА ПОПЕРЕДУ БІЖИТЬ. КОЛИ НА СЕСІЇ МІСЬКОЇ РАДИ СТАЛО ВІДОМО, ЩО САМЕ СЛАВНОЗВІСНИЙ БІЗНЕСМЕН, ВЛАСНИК ПЕРЕБУДОВАНОГО З ПАЛАЦУ КУЛЬТУРИ ТОРГІВЕЛЬНОГО ЦЕНТРУ «СЛАВНА» ТА ОДНОІМЕННОГО КОТЕДЖ-ПАРКУ НА ВОРСКЛІ, ЛУТИЩАНСЬКОГО МАСЛОЗАВОДУ «СЛАВІЯ» ВЯЧЕСЛАВ ПЕЛИХ ВИКУПИВ НЕРУХОМІСТЬ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАВОДУ «НАФТОПРОММАШ», ЗОКРЕМА НАЙБІЛЬШИЙ І НАЙНОВІШИЙ ЦЕХ, ТА МАЄ НАМІР ЗБУДУВАТИ ТАМ МОЛОКОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД “АВАЛС”, ЩО В ДЗЕРКАЛЬНОМУ ВІДОБРАЖЕННІ ЗНОВУ Ж ТАКИ ЗНАЧИТЬ “СЛАВА”, ГРОМАДСЬКІСТЬ ЗАПРОТЕСТУВАЛА.

На розгляд депутатів пропонувалися проекти рішень про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приватном у підприємству «АВАЛС 2011», юридична адреса: вул. Шевченка,2-а, с.Лутище щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (розміщення та експлуатація очисних споруд) – землі промисловості по вул. Першотравневій, 114-а. І друге – тому ж заявнику, тільки на розміщення та обслуговування молокопереробного заводу по вул.Комінтерна,2-а. Виявляється, об’єкту уже й адресу присвоїли з виїздом не через колишню заводську вантажну прохідну, а на іншу вулицю. І тут почалося таке бурхливе обговорення, що Ігор Алєксєєв відчув, як по залу наче блискавки літають. На жаль, пана заявника не було на сесії, а то він почув би і про те, як безсоромно відступив від проекту по реконструкції колишнього Палацу культури, як вигрібав без дозволу пісок під Лутищами, а величезні котловани пристосував під зливання відходів виробництва, як на нього за цей час працювали без офіційного оформлення вже сотні людей і рідко хто його згадує добрим словом, адже то не заплатив за роботу, то оштрафував. Він обіцяє 800 робочих місць на новому заводі, а тих, що працюють сьогодні, хто перерахує офіційно?

Наталія ПАНОВА, громадський активіст:

- Ми створили групу активістів і зібрали підписи щодо можливого будівництва молокозаводу у мешканців вулиць і провулків, що прилягають до території заводу. Ми закликали депутатів не приймати рішення стосовно надання дозволу та створення можливих 800 робочих місць ціною життя та здоров`я цілого міста – 50 тисяч жителів. Підприємство «АВАЛС 2011» у селі Лутище працює вже давно і про наслідки його роботи знають всі міста і села навкруги. Даний проект може привести до екологічної к атастрофи місцевого масштабу. В Охтирці вже є молокопереробний завод, потужності якого використовуться не на повну силу, Саме тому ми вважаємо, що не потрібно поспішати з прийняттям такого рішення і депутати, слава Богу, дослухалися.
Поки що… Нехай збирають громадськість, послухаємо, що будуть говорити, але навряд чи зможуть нас переконати у зворотньому, якщо всі ми знаємо, чим завершуються Пелихові проекти.

Сергій ДОБРЯК, інженер підприємства «Гадяч-сир»:

- Я виступив на сесії міськради із застереженнями щодо наслідків подібного виробництва. Мені довелося будувати і Охтирський сирокомбінат, і чимало інших підприємств, тому я не хотів би мати у себе по сусідству таке виробництво, нам достатньо і КХП та пилюки від нього.

У 19-му столітті завод тут починався з маленької механічної майстерні, яка нікому не заважала. А потім і гальваніку тут зробили, і шлами накопичували…Ніде і ніхто не веде спорудження подібних підприємств у межах міста, їх відгороджують зеленими насадженнями. А у нас тут ще й річка, від якої треба відступити, створити зону відпочинку. Якщо так склалося, що немає вже «Промзв`язку», то хіба не в силах місцевої громади змінити промислове призначення земельної ділянки на комерційну чи житлову, нехай збудують житловий квартал. Навіщо наступати на одні й ті ж граблі? До речі, коли я виступив, депутат облради Юрій Меєрович зауважив, що я, мовляв, засланець конкурента. А я відповім, так, я шкурно зацікавлений не у тому, щоб у «Гадяч-сиру» не було конкурентів, а у тому, щоб жити на екологічно-чистій землі без страху за здоров`я своїх рідних.

Такий вигляд мали відстійники від молокозаводу в селі Лутище п’ять років тому. Фото з архіву “Роксолани”.

МИ ЗАПИТАЛИ У МІСЬКОГО ГОЛОВИ ІГОРЯ АЛЄКСЄЄВА: «ЯКА ВАША ДУМКА ЩОДО БУДІВНИЦТВА МОЛОКОПЕРЕРОБНОГО ЗАВОДУ У ЦЕНТРІ МІСТА?»

- Ситуація неоднозначна: є плюси і є мінуси. Приймати рішення будемо зважено – якщо більше буде плюсів, значить, треба погоджуватись, якщо мінусів, то відмовляти. Я особисто розмовляв із Вячеславом Пелихом і ми досягли попередньої домовленості, щоб зняти всі питання навколо цієї теми, провести громадське обговорення і він повинен обґрунтувати можливість побудови такого виробництва. Однозначно, що він повинен надати всі необхідні розрахунки, план роботи тощо, адже поки що громадська думка формується на основі здогадок. Нехай сюди запросить представників іноземних фірм, які постачатимуть на завод обладнання, науковців, котрі дають погодження та роблять висновки стосовно екологічних наслідків. Треба, аби і проектанти розповіли про технологічний цикл, який буде використовуватися на виробництві та на очисних спорудах, як вони будуть працювати, чи зможуть скомпонуватися з існуючими міськими очисними спорудами.

- Але ж не секрет, що, як правило, проекти відрізняються від того, що вводиться в експлуатацію. Проектантам вигідно заробити на проекті, постачальникам обладнання вигідно його збути, а експертів можна купити. Після отримання дозволу хоч трава не рости і після бійки кулаками не махають.

- Ми домовилися з Пелихом, що створимо постійно діючу робочу групу, яка здійснюватиме громадський нагляд за будівництвом на всіх його етапах. Крім того, проведемо кілька засідань громадської ради, запросимо усіх бажаючих і обговоримо всебічно це питання.

- Навіщо цьому підприємцю завод в Охтирці, якщо є аналогічне виробництво в Лутищах? Чи там уже екологію знищили повністю та пора міняти дислокацію? Наскільки нам відомо, на початку, коли завод там відкрився, люди радо вітали нові робочі місця, підтримку бізнесу соціальної сфери – ремонт в клубі, допомогу школі. Зараз очі відкрилися, бо на десять кілометрів від заводу стоїть жахливий вонізм від котлованів у лісі, в які виливаються відходи. А тепер завод у селі закриють, перенесуть виробництво в Охтирку, і Лутища залишаться з відремонтованим клубом і вонню. Чи не така перспектива чекає і Охтирку?

- Я так зрозумів, що потужностей Лутищанського заводу йому уже не вистачає, є намір розвивати бізнес далі. Тому і йде мова про спорудження нового підприємства, для чого Вячеслав і придбав кілька об’єктів нерухомості на території заводу. Найбільшу небезпеку для екології складає виробництво сиру, проте мова йде про переробку сироватки, яку будуть сушити і продавати. Завод не буде підключений до існуючих мереж водовідведення. Це буде окрема каналізаційна труба з окремим колектором і очисними спорудами, які так, будуть розташовані поруч з міськими.

- Для підприємця це, до речі, дуже зручно, адже саме він і орендує у міста очисні споруди. А озеро Ігнатенкове неспроможне справлятися з відходами життєдіяльності жителів міста та існуючих в ньому сирокомбінату і пивзаводу. Воно давно уже напівмертве. Навіщо посилювати негатив?

- Я теж живу на тому краю і чую, як воно воняє. Мабуть, уже гниє і саме озеро. Якщо буде надано дозвіл на будівництво очисних споруд для заводу, то в інвестиційну складову можна закласти і заходи по рятуванню озера.

- Ви хочете сказати, що Пелих його почистить?

- Ні, за таке він не візьметься сам. Це дуже затратний захід, адже ніхто не знає, скільки там якого мулу і що з ним робити. Хоча вже відомі нові технології по очистці. Наразі можемо говорити про те, щоб Пелих взяв на себе заходи з проектування очистки, що теж немало коштує.

- Ви схильні повірити в обіцянки цього бізнесмена?

- Я хочу бути ідеалістом, хочу, щоб місто розвивалося, щоб у людей були робочі місця, щоб міську казну поповнювали податки і ми могли задовольнити всі потреби охтирчан. Але все залежить від рішення, яке прийме громада.

ВІД РЕДАКЦІЇ

Склалося враження,що міському голові вішають лапшу на вуха, а він хоче її носити прилюдно. Тому перед тим, як створена міським головою постійно діюча робоча група буде слухати, яку лапшу їм вішатимуть проектанти і постачальники, представники дозвільних органів та сам власник, ми порадили б проїхатися на нинішні «очисні споруди», які влаштував Вячеслав Пелих в Лутищах. Причому в якості гіда треба брати не представника підприємства, а місцевих жителів. Ще у липні 2011 року у №25 (795) ми надрукували фоторепортаж «Природа цього не простить. А ми?» про лутищанські відстійники, зверталися і до районної влади, і до прокуратури та санстанції, і до екологів та громадськості з проханням припинити знущання над природою. Виїздили представники влади, слухали обіцянки, що все буде в порядку і стоки очищатимуться за спеціальною технологією. Тоді, п’ять років тому, там ще так не воняло, а вода в колодязях була питною. Згодом з трьох виритих котлованів стало п’ ять. Тепер всі, хто бував у Лутищах або проїжджав мимо полтавською трасою, знають, чим все завершилося. Хоча наслідки люди відчуватимуть довго. Чи не те ж саме чекає нас в Охтирці?

Ліна Меркульцева

 

 



Комментарии (10)

 

  1. Лена пишет:

    Посмотрим, скольким людям не плевать на город и у скольких “хата с краю”.

  2. алег пишет:

    вы пока только говорите а слава на вас ложил. На сегодня нужно активно защищать свою позицию с привлечением телевидения и организации митингов а то завтра будет поздно он молча уже строит.

  3. Люблю природу пишет:

    Троячка угробил Лутыще, теперь за Ахтырку решил взяться.

  4. Пример пишет:

    Жители Новой Одессы уже много лет страдают от результатов деятельности «Молочной компании «Дружба», которая сбрасывает неочищенные технологические стоки в дренажно-отводной канал «Нирша» от центра города вдоль рыборазводных ставков непосредственно в реку Южный Буг.
    На сегодняшний день в канале практически уничтожена вся биофауна, а из канала исходят очень неприятный запах, который слышно на расстоянии километров.
    По словам местных жителей, совершенно на новом уровне выбросы начались зимой этого года, когда завод начал по каналу спускать отходы сыворотки, сырного производства.

    — “Они где-то 20 января начали весь это хлам вонючий пускать в этот канал. В январе месяце у нас как раз морозы были – лед стоял. Я на этом канале еще рыбу ловил, а пришел где-то 25 января – здесь ну вид такой – как будто молочная река бежит. Ни одной рыбы, ничего”, – говорит местный житель.

    Из-за постоянных выбросов «Дружбы» люди, живущие вблизи балки, жалуются на ужасную вонь, постоянную головную боль, многие из них страдают заболеваниями верхних дыхательных путей, а у детей появляются разные легочные заболевания.

    Ахтырчане хотят того же?

  5. Ахтырчанка пишет:

    Я за строительтство завода напротив дома Пелыха

  6. (((( пишет:

    Слава – хозяин слова. Слава своё слово дал, Слава своё слово забрал.

  7. Народ пишет:

    Игорь Юрьевич! Вы пишите что надо провести громадські обговорення и выслушать специалистов. Так вот, сначала надо спросить у людей, которые вас избрали мером, хотят ли они вообще иметь в центре города молокозавод, а потом если жители скажут ДА, уже и вести разговоры с специалистами, давать расчеты и так далее.
    Могу вас заверить, что по всем улицам, школам, садикам идет опрос жителей о том что хотят ли они чтобы Пелых разместил в центре города молокозавод. Хочу дать ответ конкретно по нашей улице и школе. Из 172 дворов нашей улицы (мы зашли в каждый двор) 170 категорически против строительства завода и 2 дома побоялись ставить подписи, так как они работают у Пелыха. Но они тоже против. В школе делали опрос всех родителей и все против. есть человек 12 на всю школу, которые по тем же причинам побоялись поставить подпись и адрес.
    Игорь Юрьевич! Побойтесь бога ведь вас избрали мы!

  8. яна пишет:

    Роксоллана, спасибо вам что вы не продались, а защищаете права Ахтырчан.

  9. Василь пишет:

    Нахрена нам заводы? Откройте лучше еще больше церквей, игровых автоматов и кабаков!!! В Америке 3-4 поколения негров не работают и нормально живут на дотациях. А мы что, хуже негров?

  10. Камзёл пишет:

    Предлагаю всё запретить и разрушить.

Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: