КРАЩІ З КРАЩИХ: ОСВІТЯНСЬКА ГОРДІСТЬ ОХТИРЩИНИ

19 февраля 2016 | НОВИНИ | Нет комментариев | №7(1038)

Нещодавно на базі Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбувся очний етап обласного туру конкурсу «Учитель року – 2016». Чотири дні поспіль тривали змагання між п’ятірками найкращих учителів області у чотирьох номінаціях: «Математика», «Історія», «Англійська мова», «Захист Вітчизни». І як з`ясувалося, найкращі, найпрофесійніші, найкреативніші вчителі, які впевнено крокують по освітянській ниві в ногу з часом, працюють саме на Охтирщині. Чому ми зробили такий висновок? Судіть самі. Першість у номінації «Математика» у нелегкій боротьбі отримала вчитель Пологівського навчально-виховного комплексу Валентина Чередниченко. Кращою по області вчителькою англійської мови визнана Лілія Грищук з Охтирської гімназії. А лауреатом конкурсу в номінації «Історія» став педагог з п`ятої школи Віктор Жадан.

Ми поспілкувалися зі стомленими після марафону-змагання, але щасливими та окриленими перемогою освітянами та запитали: «Як їм вдалося підкорити суворих суддів та з якими враженнями повернулися з обласного центру?»

З МАТЕМАТИКОЮ НА ТИ

Валентина і Сергій Чередниченки з невісткою Валентиною

та учнями 5-6 класів Пологівської школи.

НАША ДОВІДКА: Валентина Чередниченко народилася 7 червня 1981 року в с. Плішивець, Гадяцького району, Полтавської області. Закінчила училище за спеціальністю лаборант харчової промисловості. Але душа юної Валентини була спрагла до знань і переповнена бажанням навчати дітей. Тому вона вступила до Сумського державного педагогічного університету на фізико-математичний факультет. З 2003 року мрія Валентини втілилася в життя – вона почала працювати у Положанській школі педагогом організатором, вчителем фізики та математики. А з 2015 року, маючи педагогічні успіхи та володіючи вмінням посіяти зерня знань у свідомість учнів, досвідчений педагог зайняла посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Заміжня, виховує доньку та сина.

«У цікавий та захоплюючий світ цифр та математичних дій мене вперше повела моя мама, яка все своє життя пропрацювала вчителем математики у сільській школі, – пригадує Валентина Миколаївна. – Моя споріднена душа – чоловік Євгеній, викладає фізику в Положанській школі. До того ж його батьки також працюють на освітянській ниві разом з нами: мама навчає дітей біології та хімії, а тато – прищеплює молодому поколінню любов до здорового способу життя та трудової діяльності. І виявилося, що такий тандем однодумців – людей однієї професії, але різних поколінь, дає вагомі плоди, адже ми гармонійно доповнюємо одне одного. І як же приємно було почути зі сцени районного Будинку культури, під час святкування Дня вчителя, фразу ведучого про те, що учительська династія Чередниченків має спільний педагогічний стаж 92 роки.

Що є мірилом моєї праці? Грамоти, подяки…Найбільше щастя для мене – бачити радість у дитячих очах. Нею світяться і очі відмінника, який розв’язав найскладнішу олімпіадну задачу, і очі пересічного восьмикласника, який, нарешті, навчився розв’язувати квадратні рівняння. Для кожного з них – це сходинка до його вершини, його особиста перемога. Саме тому працюю над проблемою «Індивідуальний підхід у процесі вивчення математики як передумова формування ключових компетентностей школярів».

Саме інтегровану модель навчання, своє захоплення декоративно-ужитковим мистецтвом та потяг до волонтерської роботи я демонструвала суворому, проте об`єктивному журі конкурсу «Вчитель року». Повірили в мене й порадили дебютувати на конкурсі від району на обласному рівні керівник методичного кабінету управління освіти Ірина Шульга та весь педагогічний колектив Положанської школи. Першим конкурсним завданням була розповідь про своє хобі. На розсуд журі я представила свої роботи, виконані в техніці пап`є-маше, пейп-арт, квілінг, канзаші, віночки з дроту та лаку, вироби з бісеру. Моє хобі тісно пов`язане з формування громадянської позиції, патріотичним вихованням учнів. У важкий для моєї Батьківщини час я стала координатором волонтерського руху в своїй школі. Зі своїми вихованцями, колегами, батьками учнів ми плели маскувальні сітки, організовували благодійні ярмарки, збирали продукти для воїнів АТО, виготовляли для них обереги та листівки. На 9 травня ми продавали маки зі стрічок, назбирали 700 грн. Можливо, це й не багато. Але важливіше саме намагання дітей хоч чимось допомогти бійцям на передовій. На Новий рік ми виготовляли янголів-охоронців з бісеру і передали їх солдатам 8 батареї 27 Сумського артилерійського полку, командиром якого є наш земляк Андрій Шейко.

Я веду свій блог «З математикою на ти», започаткування якого було одним із завдань конкурсу. На ньому я викладаю матеріали учням для підготовки до контрольних робіт, різні математичні цікавинки.

Я – учитель сільської школи і пишаюся цим. Сьогодні росяними стежинами бігають мої учні, мої донька і син, як і я колись. Я щаслива, бо обрала професію від Бога, за покликом власного серця. Щаслива, бо допомагаю своїм вихованцям повірити в себе!

НЕМОЖЛИВО ПЕРЕМОГТИ ТОГО, ХТО НЕ ЗДАЄТЬСЯ!

Лілія Грищук

НАША ДОВІДКА: Лілія Грищук народилася в Охтирці в 1982 році. 10-11 клас навчалася в гімназії. Саме за ці два роки до дівчини прийшла впевненість у виборі майбутньої професії – вона твердо вирішила присвятити своє життя освітній галузі. В 2005 р. закінчила одразу два факультети Сумського педуніверситету: філологічний та іноземних мов з відзнаками. З 2006 р. почала працювати вчителем англійської мови в гімназії. Незаміжня. У вільний від педагогічної діяльності час читає психологічну літературу та драми мовою оригіналу.

Особливо захоплюється творчістю Робіна Шарма та Януша Вішневського. Остання прочитана книга – «Святий, серфінгіст та директор» Р. Шарма.

«Потягу до іноземних мов я завдячую вчительці англійської мови Світлані Корнелюк, – починає свою розповідь Лілія Миколаївна. – У творчій формі, в невимушеній атмосфері ми урок за уроком вивчали граматику та говорили, говорили й говорили. Це дуже важливий момент у вивченні будь-якої іноземної мови – не просто зубрити бездумно правила, а намагатися заговорити вже з перших уроків. Нехай з початку речення будуть занадто простими, але не хвилюйтеся – примножуючи словарний запас та граматичні знання, речення ставатимуть зрозумілими для носіїв мови.

У конкурсі «Вчитель року» брала участь вперше. Протягом конкурсного тижня я відчувала шалену підтримку з боку колег, рідних та друзів. У Сумах конкурсанти були з різних фахів, але ми так здружилися і весь час намагалися триматися разом.

На розсуд журі в першому конкурсі я представила світ своїх захоплень. В`язання спицями, орігамі, твістінг, подорожі, література, спів та гра на гітарі допомагають мені проводити не лише цікаві уроки, а й організовувати учням різноманітні позакласні заходи. А коли я виконала пісню Джеймса Бланта «You’re beautiful», то по схвальним поглядам журі я зрозуміла, що мій номер їм сподобався. В рамках конкурсу на мене чекав відкритий урок, майстер-клас з мнемотехніки (запам`ятовування слів за допомогою асоціацій) та представлення навчального проекту «Learning English – Go Clobal».

Мені дуже приємно, що з 18 вчителів англійської мови представляти Сумщину на конкурсі «Учитель року-2016» в Києві, довірили саме мені. Ще не відпочивши від насиченого перебігу обласного туру, я вже почала активно готуватися до всеукраїнського. І сподіваюся на позитивний результат, адже неможливо перемогти того, хто не здається».

ПЕДАГОГ У ТРЕТЬОМУ ПОКОЛІННІ

Яна Салівон, Віктор Жадан, Галина Шишкова та Олена Рябухіна

НАША ДОВІДКА: Віктор Жадан народився в Хухрі 3 листопада 1973 року. Закінчив Хухрянську школу і за прикладом свого класного керівника Людмили Карпенко вступив до Полтавського педінституту ім. В. Короленка за спеціальністю «Історія та географія». З 2002 р. по 2006 р. працював в гімназії, з 2006 р. викладає історії та правознавства в школі № 5. Одружений, виховує доньку Іринку, якій всього 3,5 рочки. Домашній затишок та надійний тил протягом 18 років забезпечує йому дружина Людмила Жадан, яка працює дитячим стоматологом. Цікавиться футболом. Педагогічне кредо: «Тільки міць духу подолає ниць спотвореного життя».

«Мій дідусь Іван Дмитрович довгий час був директором Литовської школи, тато Володимир Іванович – проводив уроки фізичного виховання в Хухрянській школі. Я не міг не продовжити славетний освітянський рід Жаданів, і тому обрав фах вчителя, – з горідстю розповідає Віктор Володимирович.

У конкурсі вперше я брав участь у 2007 році. Проте вирішив ще раз спробувати свої сили і цього разу. Серед 20 учасників після першого очно-заочного туру обрали п`ятірку найкращих. І я опинився в їх числі завдяки злагодженій роботі всієї команди: директора школи Галини Шишкової, завуча з методичної роботи Олени Рябухіної, колегам-історикам Яні Салівон та Оксані Біленко, вчителю інформатики Валерію Шишкіну. Для мене найважчим, проте й найцікавішим завданням була підготовка проекту на тему «Формування української еліти к. XIX – поч. XX ст.». За ніч я підготував і представив на розсуд журі цікаві матеріали, якими можна поповнити кабінет історії. На відкритому уроці перед сумськими колегами (оскільки учні були в той час на карантині) я розповідав про Німеччину в повоєнні роки. На початку імпровізованого уроку я увімкнув музику «Rammstein», і присутні одразу здогадалися, про яку країну піде мова. Також я розрізав яблуко на дві частини, цим самим продемонструвавши, як Німеччина була розділена на дві частини.

Участь в конкурсі подарувала мені приємне спілкуваня з колегами, обмін безцінним педагогічним досвідом. Чи буду ще приймати участь у подібних заходах в наступному році, не готовий відповісти. Адже це забирає багато часу та життєвої енергії».

Сторінку підготувала Олена Кириченко

 

 



Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: