З 8 БЕРЕЗНЯ! ТОП 20 ОХТИРЧАНОК

4 марта 2016 | ПРИВІТАННЯ | 2 коммент. | №9(1040)

7 БЕРЕЗНЯ – ОСОБЛИВЕ СВЯТО – «РОКСОЛАНІ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 20 РОКІВ. З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ ТА 8 БЕРЕЗНЯ МИ ПІДГОТУВАЛИ СВЯТКОВИЙ РЕЙТИНГ «ТОП-20 ОХТИРЧАНОК».

ГУМАННИЙ ДЕПУТАТ


У директора ЗОШ №5 Галини Григорівни ШИШКОВОЇ раніше ніколи в житті не виникало бажання бути депутатом, «світитися» на місцевому владному Олімпі. Вона завжди знаходила для себе роботу: після закінчення Сумського педінституту, досконало знаючи англійську і німецьку мови, спочатку викладала у школі №2, потім була перекладачем в конструкторському бюро заводу «Промзв`язок», згодом у складі Західної групи військ у Брандербурзі працювала перекладачем при комендатурі та вчила дітей військовослужбовців німецької мови. У школі №5 з 2000 року трудилася на посаді заступника, а з 2007 року – директор найбільшого навчального закладу міста. Події, що відбулися в Україні останнім часом, примусили переглянути погляди на власну громадянську позицію: «Настав такий момент, коли я зрозуміла, що не можна стояти осторонь”.

СПОРТИВНА ЖІНКА


Людмила ЄЛІЗАРОВА інженер-механік за освітою, а за покликанням – тренер-викладач дзюдо в ДЮСШ. “З дитинства я займалася художньою гімнастикою. На 9 травня на стадіоні вперше побачила показові виступи охтирських дзюдоїстів і захотілося й мені оволодіти бойовим мистецтвом. З тих пір моя кар’єра гімнастки закінчилася. Моїм наставником в дзюдо був Юрій Меєрович. Коли мені виповнилося 20 років, то брала участь у першості світу серед молоді із самбо і зайняла друге місце. Після цього виконала норматив майстра спорту України з самбо. Потім трішки відійшла від спорту і працювала інженером-конструктором, банківським працівником. Потім була декретна відпустка, після якої хотілося спробувати себе в чомусь іншому. А в 2006 р. відбулася доленосна зустріч з Юрієм Меєровичем. Він запропонував мені працювати в спортшколі. До речі, моя донька Анна Резніченко успадкувала від мене любов до спорту – незважаючи на те, що їй виповнилося всього 7 років, вона вже чемпіонка міста по дзюдо у своїй віковій категорії”.

СУЧАСНА МАТУСЯ


Маленьку красуню зовуть Ніколь, а дорослу – Ірина ГОРЯЙСТОВА. Рідкісне та милозвучне ім`я дівча отримало, бо народилося 20 грудня після Дня святого Миколая. «Росте майбутній автомобіліст, – посміхаючись, розповідає Ірина. – Коли дідусь садить Ніколь до свого авто, то від задоволення вона аж пританцьовує. В мене пішла, бо я й за два дні до пологів з кермом не розлучалася.

ДОСВІДЧЕНИЙ ВИХОВАТЕЛЬ


Більше 20 років Ніна Іванівна СОСНИЦЬКА віддає вихованню діток, з них останні 15 років працює в ЦРД «Калинка». Вона втілила в життя мрію свого батька Івана Миколайовича, який хотів аби донька стала вчителем. «Тоді я й подалася до Лебединського училища і потрапила на відбірковий конкурс за спеціальністю «Вихователь».Намагаюся знайти індивідуальний підхід до кожного малюка.

КРЕАТИВНА МАЙСТРИНЯ


Вчитель початкових класів Яна ЖМУРКО зараз перебуває в декретній відпустці та повністю віддається своїм творчим захопленням. А їх чимало. Бісероплетіння, ліпка з полімерної глини, декупаж, виготовлення іграшок Тільда. «Потяг до виготовлення речей власними руками я мала ще з малечку. З другого класу відвідувала майже всі шкільні гуртки. Два роки я працювала вчителем початкових класів в Олешнянському НВК. Потім з`явився синочок Дмитрик. В декретній відпустці вільний час присвячувала хобі”.

ДОБРА ЧИНОВНИЦЯ


Начальник Охтирського управління соцзахисту Катерина СІДЕЛЬНИК 32 роки тому прийшла в цю структуру рядовим інспектором, через 9 років стала заступником начальника, а з 1997-го очолила колектив. Донька куземинських колгоспників, учасників війни, вона ніколи не страждала манією зверхності, на що хворіють багато керівників, тільки-но посівши хоч яку-небудь посаду. Вчить своїх підлеглих: «До нас приходить багато людей, всі різні, зі своїми проблемами, характером. Посміхніться їм».

СЕЛЯНОЧКА


Жительку села Оленинське Надію Іванівну Парфілову односельці знають не тільки як активну учасницю художньої самодіяльності, заспівувачку фольклорного ансамблю «Чураївна», а й як дуже доброзичливу людину, гарну господиню, мудру порадницю. І все у неї ладиться: і поспівати встигає, і господарство попорати, і весільний коровай краще за всіх спекти.

ДІЛОВА ЖІНКА


Наталія ОКРАЙЧЕНКО починала працювати економістом в Охтирському райпобуткомбінаті. За 24 роки пройшла шлях від рядового податкового інспектора до начальника Охтирської ОДПІ. Проте в грудні 2015 року вирішила кардинально змінити сферу трудової діяльності і стала тимчасово виконуючою обов’язки голови Охтирської РДА.

СИЛЬНА АКТИВІСТКА


«Пані, не перебивайте»,- закликав хтось із сторони інвестора громадську активістку Наталію ПАНОВУ на слуханнях щодо будівництва молокозаводу в Охтирці, навіть не знаючи, як точно звернувся. Бо «Пані» – це її нік у соціальних мережах, під яким жінка веде бурхливу діяльність за краще майбутнє України, проти корупційності, брехливості та дволикості у владі. Вона не розлучається з відеокамерою, витрачає особистий час на різні засідання, комісії, слухання, зустрічі у органах місцевого самоврядування. Наталії Володимирівні 39 років, вона закінчила Харківську академію технології і організації харчування, Сумський держуніверситет. Разом з чоловіком займаються підприємницькою і громадською діяльністю, бігом, рукопашним боєм, шейпінгом.

ДРУЖНЯ ЛИСТОНОША


Любов ШАНДИБА і на швейній фабриці працювала, і корів доїла, а ось уже більше 12 років трудиться листоношею. Її територія – вулиці Фрунзе, Петровського, Калініна, Антоненка-Давидовича з прилеглими провулками. П`ять разів на тиждень потрібно обійти адресатів, хто отримує періодичну пресу, рекомендовані листи, роздати пенсії, прийняти платежі тощо. «Нелегко, до кінця дня ноги аж гудуть. Найбільше, до речі, читають «Роксолану», щосереди виглядають, коли вже принесу газету. Знаю, стареньким хочеться поспілкуватися, адже сама теж
проживаю з свекрухою, якій уже за 90 років, однак вона й про внуків своїх дбає, і тепер ще правнучка з`явилася».

ВПРАВНА ШВАЧКА


Пошити ламбрекени для оселі, покривала, верхній одяг чи святковий костюм для Надії САВЧЕНКО простіше простого. «Ще моя бабуся Анна Михайлівна шила та продавала куфайки за часів війни, – пригадує Надія Савченко. – Мама Лідія Павлівна обшивала четверо дітей самостійно і завдяки цьому їй вдавалося досить гарно економити сімейні статки. Тому ще в дитинстві я опанувала швейну справу. Відвідувала й курси «Крою та шиття» при ДЮЦ. З 1986 року працюю на швейній фабриці. Шию переважно військову форму для бійців АТО».

ЧАРІВНИЙ СТОМАТОЛОГ


Більше 20 років стоматологічної практики за плечима у цієї тендітної жінки. А народилася Валентина Григорівна КОРАБЕЛЬСЬКА в родині вчителя та водія. Проте серед двоюрідних сестер та братів багато колег-лікарів. Після закінчення Полтавської державної стоматологічної академії у 1993 р. Валентина Григорівна пішла одразу працювати до Охтирської ЦРЛ. А з червня 2015 р. стала головним лікарем Охтирської міської стоматполіклініки. На дозвіллі вишиває, в’яже одяг, готує кулінарні шедеври та навіть на риболовлю з чоловіком залюбки виїжджає.

НАЙРІДНІША МАТУСЯ


Світлана ГОРОДНІЧЕНКО працює квитковим касиром на залізничній станції майже 22 роки. Чоловік Дмитро – підприємець. Чудова, красива пара, дивлячись на яку стає зрозумілим, що вони є половинками одного цілого. Та для справжнього сімейного щастя бракувало лише одного – дитячого сміху в домі. Довгих 19 років подружжя намагалося завести власних діточок. Та спроби були марними. Тоді вони вирішили прийняти діток на виховання. Три роки тому в жовтні їхня родина поповнилася двома дітками: братиком і сестричкою Андрійком та Алінкою. «Наш сімейний календар поповнився ще одним святом, яке ми відзначаємо 1 жовтня, коли у нашому житті з`явилися ці янголятка, – розповідає Світлана Городніченко. Цей день ми намагаємося відсвяткувати якось по-особливому: відправитися у міні-подорож, сходити в кафе чи виїхати на природу».

ЮНА МОДЕЛЬ


Десятикласниця із школи №2 Карина ПРИХОДЬКО у свої 16 років вже спробувала себе у ролі моделі і навіть попрацювала в Індії на зйомках для каталогу одягу місцевих дизайнерів. Для того, аби навчитися азам – граціозної постави, умінню позувати перед фотокамерами, акторській майстерності, дівчина протягом двох місяців їздила на модельні курси в Суми, пройшла тестові зйомки, попрактикувалася за кордоном та сидить на дієті. «Я зрозуміла, що не хочу все життя присвятити цій справі, тому посилено почала займатись у школі, аби здобути хорошу професію. Хочу займатися міжнародною економікою або стати інженером-психологом, що теж перспективно.

ШКІЛЬНИЙ КУХАР


Олена СТРЕЛЬБИЦЬКА більше 30 років працює кухарем, з них 20 років – в шкільній їдальні. Як Олена Миколаївна замісить тісто, так пироги вдадуться на славу – будуть пухкими й смачними, – говорить директор школи № 1 Інеса Шульженко. «Коли замішую тісто, намагаюся подалі відганяти від себе поганий настрій та невеселі думки, – ділиться секретом вдалого тіста
Олена Миколаївна. – Наспівую приємну мелодію. Школярам до вподоби начинки з маку, творогу та згущеного молока. Подобається спостерігати як дітлахи з апетитом підкріплюються після виснажливих уроків. А якщо хтось не хоче їсти, то примушувати ні в якому разі не потрібно. У таких випадках я говорю: «Що, не добре? Якщо не хочеться – не їж. І це майже завжди спрацьовує – тарілка вмить стає порожньою».

СУПЕР-БІБЛІОТЕКАР


«Любов до читання – це у нас родинне, – розповідає Наталія ТЕСМЕНЕЦЬКА. – У роки навчання в ЗОШ № 5 я допомагала в шкільній бібліотеці. Мені подобалося розставляти книги та журнали на полички, видавати учням літературу. Тому отримавши атестат про закінчення школи в 17 років я одразу подалася працювати до «храму душі». Паралельно заочно навчалася у вищому Сумському училищі культури, а згодом й в Харківській академії культури. На дозвіллі вишиваю хрестиком. Багато моїх робіт прикрашають приміщення Охтирської районної бібліотеки».

ЯСКРАВА ПИСЬМЕННИЦЯ


Завдяки журналістському розслідуванню, яке з липня 2013 по грудень 2014 року проводила Валерія БАКУЛІНА, ми маємо змогу вирушити у загадкову подорож життєвими стежками видатного поета, письменника, нашого земляка Івана Багряного. А для цього потрібно всього лише взяти до рук книгу Валерії Михайлівни «Хто вкрав істину?».

«Працювала я бібліотекарем, будівельником, техніком-інвентаризатором, провідником, дистриб’ютором. І в один момент через підступну хворобу все життя пронеслося перед очима. Тоді я зрозуміла, що ще не виконала своєї місії. Приймаючи цілу купу пігулок, я не хотіла звикати до хворобливого стану. Відчувши шалений смак життя, ще в лікарні, я почала писати жіночі оповідання. В них головні героїні, долаючи тернистий шлях, прямували до щастя. Що для мене щастя? Напевно, досягти гармонії у всіх сферах життя, кохати і бути коханою та радіти успіхам своїх дітей. Зараз я працюю над новою книгою «Ті, що пройшли крізь Майдан». Звісно, хотілося б писати про щастя і кохання, та час диктує зовсім інші невеселі теми війни, смерті та розпачу. Проте я вірю, що краще неодмінно буде, як прихід весни».

МУЗА МУЗЕЮ


Щоб заманити в Охтирку одну з кращих випускниць історичного факультету Харківського держуніверситету Людмилу МІЩЕНКО, керівництво міста у 1987 році пообіцяло їй прибрати із Покровського собору склади комбінату громадського харчування і зробити там міський художній музей. А до того дівчині запропонували попрацювати у краєзнавчому музеї, аби набратися досвіду. У буремні 90-ті уже було не до музеїв, а храми повернули церкві. Людмила поринула у наукову діяльність, проводила краєзнавчі дослідження, завдяки чому напрацювала більше 20 історичних тем. Слухати її – неабияке естетичне задоволення і маса нової інформації про стару Охтирку. З її приходом у 2014 році на посаду директора музею, він зі складу антикварних речей перетворився на інтелектуальний центр, де щодня вирує культурне життя: наукові конференції, виставки, екскурсії, уроки для школярів, влаштовуються нові експозиції тощо. Такого ентузіаста своєї справи у нас могло б і не бути, адже любов`ю до історії Людмила Володимирівна завдячує своїй учительці Раїсі Михайлівні Нагієвич, а до краєзнавства – своїм батькам, діду та бабусі, які довгими зимовими вечорами не телевізор дивились, а розповідали про те, як жили наші пращури у сиву давнину.

БАГАТОДІТНА КВАРТАЛЬНА


Дивлячись на тендітну жінку з блакитними, немов небо, очима, одразу й не скажеш, що вона матір п’ятьох дітей та ще й голова квартального комітету. Інна ВИННИК-КРУПЧАН все встигає. «Отримала я освіту вчителя початкових класів, та за фахом не працювала, бо завагітніла старшеньким Сергійком. Потім через чотири роки з’явилася Аделінка. Згодом родина поповнилася ще двома хлопчиками: Адамом та Арсенієм. Вони ростуть справжніми козаками. Першокласник Арсеній займається дзюдо. Наймолодшенькій Аміні всього 3,5 рочки. В`яжу спицями, крючком, малюю. З чоловіком тримаємо домашнє господарство. Дітки допомагають нам у всьому».

МУЗИЧНА ДУША


Другий рік у Охтирській дитячій музичній школі викладачем по класу фортепіано працює Анастасія БОНДАР. «Ще в шестирічному віці моя матуся відвела мене до музичної школи і з перших акордів я закохалася у музику. За роки навчання у Сумському вищому училищі відвідала Мальту, де проходили майстер-класи грі на фортепіано. Вдалося побувати на батьківщині Рахманінова в с. Іванівка. Зараз заочно навчаюся у Львівській музичній академії ім. Лисенка. Тонкощами грі на фортепіано ділюся й з підростаючим поколінням».

 

 



Комментарии (2)

 

  1. Женя Черкасов пишет:

    Мой любимый воспитатель – Нина Ивановна Сосницкая. С Праздником Весны Вас, Нина Ивановна! Женского счастья Вам, здоровья, успехов, удач и творческого вдохновения!

  2. Сергей пишет:

    Ах, какие женщины! С праздником, девочки, девушки, тети и бабашки! Вы всегда прекрасны!

Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: