ПРАВИЛА ПУНКТУАЦІЇ ПО МОЛОКОЗАВОДУ: “БУДУВАТИ НЕ МОЖНА ЗАБОРОНИТИ” (ПРОДОВЖЕННЯ)

15 апреля 2016 | АКТУАЛЬНА ТЕМА | 4 коммент. | №15(1046)

Продовження. Початок у № 12 від 23 березня 2016 року, № 13 від 30 березня 2016 року, № 14 від 6 квітня 2016 року.

Обговорення питання будівництва молокозаводу не збавляє градусу обговорення та зацікавленості охтирчан вже протягом декількох місяців. На минулому тижні соціальні мережі сколихнула інформація, що В’ячеслав Пелих прийняв рішення призупинити будівництво молочного заводу в Охтирці і переважну більшість охтирчан, які виступають проти будівництва заводу назвав «кучкою так званих активістів, які можуть святкувати перемогу, бо їх дії високо оцінять вороги, які працюють на знищення нашої країни». В’ячеслав Пелих запитує у нас з Вами: на кого ми працюємо і обвинувачує у змові з його конкурентами. Приплів сюди і російські кампанії, які мають левову частку у молочному бізнесі. Подальший текст схожий на звинувачення у сепаратизмі. А те, що охтирчани нажахані лутищанськими реаліями, для нього не аргумент. Не аргумент і страх за міську каналізаційну систему, річку, центральні дороги, кіпоть кательні, сморід… Для підприємця це пусті слова, коли із сироватки можна робити бізнес на здоров’ї містян.


ЯК ДЕПУТАТИ МІСЬКРАДИ ЗБИРАЮТЬСЯ

РОЗСТАВЛЯТИ РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У

РЕЧЕННІ: «БУДУВАТИ НЕ МОЖНА ЗАБОРОНИТИ»?

ВАЛЕНТИНА ВЕЛИЧКО, БПП «Солідарність»: “БУДУВАТИ ТРЕБА”

“За часів радянської влади на заводі «Нафтопроммаш» працював ливарний цех. Чомусь тоді всі ходили на роботу і екологія міста нікого не цікавила. Потім підприємство закрили, безробіття зросло. Нарешті хтось виявив бажання відкрити в Охтирці не лише магазин, кафе чи бар, а молокопереробний завод. То чому б інвестору не дозволити втілити в реальність свої задуми? Міський бюджет та й сімейні бюджети деяких охтирчан – працівників заводу від цього лише виграють фінансово: місто отримає щомісячно близько 30 тисяч орендної плати за землю, родини – засоби до існування. Держава вивчила педагогів, інженерів, лікарів, технологів, які через безробіття змушені йти торгувати на ринок або ж ставати на облік до Центру зайнятості. В місті процвітає дармоїдство. То ж навіщо забороняти будувати цей завод?”.

АНАТОЛІЙ ЧЕРНИШКІН, “Опозиційний блок”: “СЛОВАМ НЕ ВІРЮ”

“Мені не зрозуміла позиція бізнесмена, який тримається осторонь громади. Чому б не зібрати депутатів і не пояснити мовою цифр та документів, що саме планується будувати, які технології застосовувати, яку продукцію випускати, які гарантії матимуть охтирчани, що Лутище не переселиться до Охтирки. Так, конструктивного діалогу не вийшло, але ж це не привід приховувати соціально важливу інформацію. Нам в цьому місті ще жити, ростити дітей, онуків, правнуків. Тому нехай інвестори не дивуються шаленому спротиву громадськості. Мешканці провулку Лісовий, Дачний, хоч і проживають далеко від епіцентру молочної лихоманки та все ж не підтримують такої ідеї. І я доки не побачу проекту на власні очі, вірити словам підприємця не буду”.

АНДРІЙ ЗІНЧЕНКО, “Опозиційний блок”: “ЖАЛЬ ПРИРОДУ”

“Зараз я мешкаю в Сумах, тому коли приїжджаю в Охтирку на засідання сесії міськради чи в інших справах, насолоджуюся кришталево-чистим повітрям. За радянських часів харківські підприємства будували в Охтирці, Климентовому, Буймерівці бази відпочинку. Охтирка має чудові рекреаційні ресурси. Вона оточена хвойними та мішаними лісами, немов вінком та напоєна джерельною водою Ворскли. Тому я проти будь-якого виробництва, яке буде хоч трішки шкодити екології Охтирщини та здоров’ю людей. До мене на прийом приходе багато охтирчан і всі вони в один голос стверджують, що не бажають наражати місто на небезпеку. «Дайте нам спокійно дожити, -заявляють нажахані такою перспективою виборці. – Нам сирокомбінату з маслозаводом вистачає. Ще не одне покоління буде розсьорбувати катастрофічні наслідки діяльності існуючих молокопереробних підприємств. А тут ще одне. Досить. Не хочемо”.

АНДРІЙ ШУШМАН, “Народна партія”: “ВСЕ ОДНОЗНАЧНО”

“Це питання для мене є неоднозначним. З одного боку місту потрібні інвестиції, з іншого – маємо сумний досвід роботи схожого заводу в с. Лутище. Мені здається, якби до нас прийшов іноземний інвестор француз чи німець і пообіцяв відкрити молокопереробний завод європейського зразка, то громада вітала б його з хлібом та сіллю. А до В’ячеслава Пелиха населення довіри не має. Більше того люди бояться повторення лутищанського сценарію у центрі Охтирки. Я як підприємець підтримую ідею інвестування в економічний потенціал міста, адже це нові робочі місця, виробничі потужності, податкове наповнення казни. Проте з іншого боку прочитати думки підприємця ми не можемо і гарантій, що виробництво справді не шкодитиме екології міста, поки що не маємо. Воєнний конфлікт на Сході України вніс свої сумні корективи в соціально-економічне життя країни. Багато товаровиробників, продукція яких була орієнтована на російський експорт, втратили ринки збуту. Тому потрібно знаходити підхід до європейських споживачів. А це, звичайно, вимагає від бізнесменів підвищення стандартів якості до готової продукції. Тому є сподівання, що це виробництво відповідатиме всім нормам, але повторюся, це лише мої припущення. Населення та депутати міської ради достовірною інформацією не володіють, тому інформаційну кампанію провалено, довіри і підтримки широким загалом цей проект поки що не має”.

В’ЯЧЕСЛАВ КОПИЛ, ВО “Батьківщина”: “ВИБОРЦІ ПРОТИ”

“Інвестори з самого початку припустилися фатальної помилки – надали мізер інформації стосовно будівництва такого масштабу. Депутати не можуть приймати рішення, яке побудоване на чутках та всіляких домислах. Мешканці з мого виборчого округу № 12 категорично проти ідеї молокозаводу. А аргументи всім відомі: загроза екології міста, неприємний запах, який буде розповсюджуватись на десятки кілометрів, не говорячи вже про дороги, які не витримають збільшення транспортного навантаження. Неважко уявити, що стане з далеко не ідеальними охтирськими дорогами після постійного снування вантажівок. Також мене турбує питання щодо розташування приватного сектору, загальноосвітньої школи та ДЮСШ, держустанов, міського парку поблизу екологічно небезпечного виробництва”.

АРТЕМ ПЕТРОВ, “Укроп”: “ЛІМІТ ДОВІРИ ВИЧЕРПАНИЙ”

“Я працюю помічником бурильника в НГВУ «Охтирканафтогаз». Неподалік від Лутищів знаходиться нафтова свердловина, яку ми розробляємо. І таких аромоксамитів за зміну нанюхаєшся, що аж зле стає. Особливо скрутно доводиться нафтовикам, коли з’являється палюче сонце, тоді повітря перетворюється на липку грудку залежаного сиру. Ліміт довіри до В’ячеслава Пелиха в охтирчан та у мене особисто вичерпаний. Назавжди втрачений Палац культури, загороджена височезним парканом територія Гетьманського парку на березі Ворскли, де середньостатистичний охтирчанин із зарплатнею в 2000 грн. не зможе відпочивати, бо ціни дуже кусаються. Але якщо зважено підходити до цього питання, то потрібно розглядати й іншу сторону медалі, на якій зображені 1000 міфічних робочих місць ( міфічних, бо не вірю в таку астрономічну цифру). Але все-таки ваги здорового глузду переважують в сторону заборони будівництва молокозаводу в центрі міста. А інформацію про призупинення будівництва я вважаю піар-ходом для замилювання очей охтирчан”.

 

 



Комментарии (4)

 

  1. Житель пишет:

    Богдан вы допустили ошибку впрочем как и редакция газеты . Депутат от БПП которая не стесняясь будет голосовать за завод Телычко Валентина.

  2. Житель пишет:

    Владимир, а землю Троячке какраз никто и не дал, в этом сейчас и есть неудобства для “благодетеля Ахтырки”.

  3. Ланчак Богдан пишет:

    Уважаемая моя ВАЛЕНТИНА ВЕЛИЧКО – я так понял, что с вашей партией Вячеслав Пелых провёл объяснительную работу?

    Вы как всегда пошли против мнения народа?

  4. Владимир пишет:

    а если Троячка по-пьянке решит разместить там химический склад? Тоже будете изучать вопрос экологической безопасности? Идиоты! Нужно было спрашивать о егго целях еще ДО того, как выделять землю.

Добавить комментарий

 

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: