ПИТАННЯ ТИЖНЯ: А ВИ ХОЧЕТЕ В ЄВРОСОЮЗ?

21 мая 2016 | МИ ЗАПИТАЛИ | Нет комментариев | №20(1051)

21 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ЄВРОПИ В УКРАЇНІ

Чи потрібна нам Європа, а ми їй? Відповідь напрошується сама по собі: «Ага, як зайцю стоп-сигнал». Ми повинні чітко усвідомлювати просту річ, якщо ми хочемо бути в Європі, то тут мало папірець підписати – тут треба квиток в касі придбати, а не за рогом на маршрутку чекати, аби зекономити декілька гривень. Тут сміття за собою прибирати треба і сортувати його, а не викидати обабіч дороги, в лісі, полі – будь-де, лишень подалі від своєї домівки. Це ж потрібно перестати давати, а головне БРАТИ ХАБАРІ. Але головна біда в тому, що ми хочемо вірити в «доброго царя» – і, ніби за помахом чарівної палички, дороги самі заасфальтуються, заробітні плати вийдуть з тіні, заводи стануть екологічно безпечнішими, з продуктів харчування зникнуть ГМО та численні канцерогенні єшки, а з побутової хімії – фосфати. Наш народ дуже любить вводити себе в оману. Це зручно і, головне, жодної відповідальності за власні рішення. В зв’язку з цим ми запитали охтирчан:

А ВИ ХОЧЕТЕ В ЄВРОСОЮЗ?

БОГДАНА ІВЖЕНКО з сином Степаном:

- Я б хотіла, аби ми приєдналися до Євросоюзу. Україна географічно і є Європа, а ось економічно та політично, поки що ні. Я дивуюся, як ми з нашими родючими чорноземами, працьовитими людьми ще не стали флагманом європейської економіки. Намагатися проводити проєвропейські реформи потрібно, і тоді в довгостроковій перспективі Україна вступить до ЄС. Але мені здається, що цю визначну подію застануть хіба що діти наших дітей. А нам з вами європейська мрія може лише наснитися.

ІГОР ШЕВЧЕНКО, художник – майбутній землевпорядник:

- Особисто я не проти вступу України до Євросоюзу, але це зараз не на часі. Ми маємо самостійно вирішити внутрішні державні проблеми, а потім проситися до ЄС. І не потрібно забувати, що такого європейського суспільства, як в Німеччині, Франції, Данії тощо, у нас на Україні не буде. Це лише замилювання очей політиками, які бажають утриматися будь-якою ціною у провладних кріслах. Кожного дня через мас-медіа ми чуємо красиві обіцянки про щасливе та заможне європейське майбутнє. Але це лише красива обгортка, а в середині – пусті обіцянки, невиправдані надії та розчарованість.

ЄЛИЗАВЕТА МУЛЯВІНА та ТЕТЯНА ОСТАПЕНКО

ЄЛИЗАВЕТА МУЛЯВІНА, учениця школи № 5:

- Я невдовзі закінчую школу. Зараз із хвилюванням здаю ЗНО. Вже й майбутній фах обрала – хочу працювати логопедом та допомагати дітям і дорослим зрозуміло для оточуючих висловлювати свою точку зору. Переважна більшість моїх друзів проєвропейськи налаштована. Та й мені самій хотілося б мати європейську зарплатню та можливість подорожувати по всьому світу. Сподіваюся, що Україна подолає корупцію та приєднається до цивілізованого європейського товариства.

ТЕТЯНА ОСТАПЕНКО, випускниця школи № 5:

- Я хочу працювати вчителем молодших класів. Давайте порівняємо заробітну плату вчителя в українській школі і, наприклад, в Німеччині: у нас педагоги отримують мізер, а за кордоном – близько 3500 євро. Тому ми хочемо в Європу, але не на папері, а реально, щоб відчули гаманці українців.

ТЕТЯНА КЛІЩ, пенсіонерка:

- Я вважаю, що потрібно йти в ногу з часом. А реалії зараз такі, що залишатися осторонь європейської інтеграції Україна вже не може. Давно минули часи економічної та політичної радянської диктатури. На сьогоднішній день ми втратили російські ринки збуту і компенсувати ми це повинні за допомогою тісної співпраці з європейськими партнерами. Влада ніби намагається дослуховуватися до порад ЄС, але ці кроки такі кволі та невпевнені, що плакати хочеться, дивлячись на весь цей цирк з екранів телевізора. Здивувало рішення нідерландців, які на референдумі більшість голосів віддали проти асоціації Україна – ЄС. А якщо ввімкнути логіку, то їхнє рішення можна зрозуміти. Навіщо їм наші проблеми та й хвилі емігрантів з України вони побоюються. Європейцям і без нас проблем вистачає.

ЮЛІЯ ХОРУЖА, студентка СумДУ:

- Для мене Україна і ЄС – це дві несумісні речі. І об’єктивних причин я навести можу багато. По-перше, український менталітет кардинально відрізняється від європейського. Наведу приклад із життя. Я полюбляю мандрувати з турфірмою «Адоніс». В Парижі та Відні на центральній пішохідній площі стоять скриньки зі свіжими місцевими газетами. Місцеві залишають по 2-3 євро і забирають газету. Наші ж туристи нагребли цієї періодики, не розуміючи, про що там написано. А потім на ЖД вокзалі у Львові повикидали їх, як непотріб. А платити навіть і не думали. Також мене турбує корупція, яка з останніх зусиль тримається в нашій країні на плаву за кожну зручну соломинку. Із ближніми сусідами посварилися, з Митним союзом відносини зіпсували, а з Європою ще не наладили. І виходить, що Україна, як ота бабця із казки «Про золоту рибку», залишилася у розбитого корита.

ОКСАНА КОЛОДЯЖНА з доньками Софією та Ангеліною:

- З приводу вступу України до Євросоюзу рожевих окулярів я не вдягаю. Розумію, що угода про Асоціацію, не обіцяє нам повноправного членства. Безвізовий режим також не передбачає права на працевлаштування у країнах Євросоюзу, а на навчання без візи можна поїхати тільки по короткостроковій програмі, до 90 днів. У мене підростає дві донечки молодшенькій Софійці 2 рочки, а старшенькій Ангелінці – 5 років. Своє майбутнє і майбутнє своїх дітей я бачу в Україні. Вчитися ми будемо в українських вузах. Працевлаштуватися можна і в нас, не обов’язково за три дев’ять земель. Ми до Європи не готові, а вона до нас тим паче.

Опитування провела Олена Кириченко

 

 



Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: