Давай дружити

31 июля 2016 | МИ ЗАПИТАЛИ | Нет комментариев | №30(1061)

З0 ЛИПНЯ – ДЕНЬ ДРУЖБИ

“Роксолана” запропонувала поглянути на дружбу через призму прислів’їв та приказок

НЕ ТОЙ ДРУГ, ХТО МЕДОМ МАЖЕ, А ТОЙ, ХТО ПРАВДУ КАЖЕ

Яна Луценко, вихователь екологічного гуртка:

- Справжніх друзів в мене не багато – можна на одній руці перерахувати. З друзями дозвілля стає цікавішим та насиченішим. Що може бути краще за вилазку на природу з ночівлею в наметах, співу під гітару навколо багаття. Бувало, що в поході зненацька починався дощ, то злагоджена гуртова робота допомагала дрова, харчі та намети від вологи рятувати. Є в мене подруга Елла, з якою ми спілкуємося ще з садочка. Саме завдяки Еллі я вже четвертий рік щаслива у шлюбі з її двоюрідним братом Романом. Отак ми з подруг перетворилися на родичів. В чистій жіночій дружбі я поважаю відданість та чесність, адже підлабузництву в ній не місце.

СТАРИЙ ДРУГ КРАЩЕ НОВИХ ДВОХ

Роман Кучер, студент:

- Дружба – це взаєморозуміння і безкорисливість, щирість і довіра, спільні інтереси. Друг ніколи не залишить у біді і завжди прийде на допомогу. Я не уявляю свого життя без велосипеда. І одного дня поїхав покататися в сторону Кургану та дорогою пробив колесо. Що робити? До міста далеко, а йти пішки зовсім не хотілося. Тоді я зателефонував другу Дмитру, який швиденько привіз нове колесо та ремкомплект, полишивши свої справи. Він не став шукати відмазки, аби не їхати мені на допомогу. Чим більше друзів, тим веселіше жити, але до нових знайомих потрібно пильніше придивлятися.

З КИМ ПОВЕДЕШСЯ, ТОГО Й НАБЕРЕШСЯ

Сергій Крапівний, уродженець с. Сонячне

- Справжніми друзями можуть бути лише мама, тато й товариші по службі. Всі інші – це товариші, знайомі, з якими можна подивитися футбол, сходити на риболовлю, обговорити новини. В моєму житті рік тому після мобілізації з’явився справжній друг, бойовий товариш – Віталій Миколайович. А познайомилися ми в учбовому корпусі, що знаходиться в Широкому Лану, Миколаївської області. Свої знання, бойовий досвід побратим передавав мені, ділився останнім шматком хліба. В рідному ж селі я товаришую з хлопцями, старшими за себе років на 20. Від такого спілкування можна життєвий досвід перейняти, та й цікавіше з ними спілкуватися, ніж з однолітками, в яких лише оковита на умі.

Алла Сосєдко та Світлана Савкова, кращі подруги:

- Колись філософ Сенека сказав: якщо ти когось вважаєш другом і при цьому не віриш йому, як самому собі, значить, ти помиляєшся і не відаєш, що є справжньою дружбою. Мені в житті пощастило, бо я маю подругу Світлану, в якій впевнена на всі 100 відсотків. Вперше зустрілися ми років 10 тому в гімназії на репетиції виступу ансамблю. Працюємо вчителями музичного мистецтва, то й інтереси маємо спільні. Разом відпочиваємо на природі, чаюємо, але ритм життя не дозволяє бачитися так часто, як би цього хотілося. В мене вже дорослий син – працює поліцейським в Києві. Може пам’ятаєте сюжет по ТСН, як поліцейський грав на фортепіано на одній з столичних вулиць. То був мій Владислав. Пам’ятаю, як він вже склавши тести, повідомив, що вирішив піти в поліцію, то в мене спочатку був шок. Але поговоривши з подругою Світланою я переглянула свою позицію і погодилася з обраним фахом свого сина. Тому людина стає сильнішою, коли поряд справжні друзі, які підставлять своє плече у нелегку хвилину.

ЯК ПРИЙДЕ ТУГА – ПІЗНАЄШ ДРУГА

Інна Алфьорова з друзями – військовими Сергієм та Віталієм Землянськими:

- Жила я собі в Донецьку і горя не знала, доки не розпочалися військові дії на Сході Україні. Від жахіть війни довелося тікати на мирну територію. Друзі запросили в Охтирку. Я зібрала речі й в пошуках спокою подалася на Охтирщину. Але уявіть моє здивування, коли на вокзалі мене ніхто не зустрів. Люди, яких я вважала друзями, зрадили мене та кинули напризволяще. Мені терміново потрібна була робота, бо гроші почали скінчатися. Я влаштувалася продавчинею в магазин. Одного дня до магазину зайшли військові і, слово за слово, ми розговорилися. Це були військовослужбовці Віталій Землянський з сином Сергієм та побратимами. Коли вони дізналися, що я переселенка, простягнули мені руку допомоги: знайшли мені житло, морально та матеріально підтримували, як могли. Наша справжня, щира дружба триває вже більше року, і я вдячна їм за це. Доля розпорядилося так, що в тузі втратила несправжніх, а віднайшла справжніх друзів.

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: