Досвічений грибник Олександр Кучерявий: “Чекаю вдалого сезону”

6 августа 2016 | ДОЗВІЛЛЯ | Нет комментариев | №31(1062)

- До тихого полювання пристрастився років зо 30 тому. Вперше до лісу за грибами пішов з друзями, а згодом це стало у нас доброю сімейною традицією – і відтепер грибний сезон для мене і моєї дружини Лариси є гарним приводом вибратися на свіже повітря. Їстівні гриби відрізняю від отруйних візуально, спираючись на свій досвід та внутрішні відчуття. Якщо виникають певні сумніви, чи це білий гриб чи його двійник, то в моїй корзині йому не місце. Після найвдалішого тихого полювання приніс додому два відра білих грибів, також збираю польські, лисички та зеленушки. Маю сподівання, що після дощового серпня (якщо, звісно, прогноз синоптиків справдиться) восени на нас чекає ще один вдалий грибний сезон. Маю свої улюблені грибні місця, полюбляю навідуватися до лісу в село Дикалівка Зінківського району та поблизу Сирокомбінату.

Нинішній рік – грибний за всіма прогнозами. А це значить, що на тихе полювання вийдуть і досвідчені грибники, і початківці. Враховуючи, що в минулому році на Сумщині отруїлося більше 20 чоловік, ми пропонуємо Вам ознайомитися з ознаками, за якими можна впізнати найпоширеніші види їстівних грибів та їхні “фальшивки”.

Хороші гриби зліва, отруйні двійники – справа, не переплутайте.

ХОРОШІ ГРИБИ

ОТРУЙНІ ГРИБИ

БІЛИЙ ГРИБ (БОРОВИК)


Має напівсферичну опукло-розпростерту шапку: сірувату, рудувату, червонувато-коричнювату або ж горіхову з дрібними зморшками. Шкірка не знімається. Пори світло-сіруваті, згодом жовтувато- або зеленувато-оливкуваті, оливкувато-коричнюваті. Ніжка брудно-біла, сірувата, коричнювата, у верхній частині з тонкою білою сіткою. М’якоть щільна, біла, при розрізуванні колір не змінює. Росте у листяних і хвойних лісах. Збирають боровик у червні — жовтні.

ЖОВЧНИЙ ГРИБ


Основні відмінності від білого гриба: наявність сітчастого жовтого візерунка на ніжці, рожевий колір нижньої частини шапки, різкий гіркий смак.

ЗМОРШОК ЇСТІВНИЙ


Шапка у зморшка 3-6 см заввишки, яйцеподібна, пориста, жовто-коричнева, жовто-бура, з порожниною. Ніжка видовжена, білувата, клейкувата, зморшкувата, порожня. М’якуш білий, з приємним запахом. Це умовно їстівний гриб. Використовують свіжим тільки після 10-15-хв відварювання (відвар вилити обов’язково).

СТРОЧОК ЗВИЧАЙНИЙ


Від зморшка їстівного чітко відрізняється будовою шапки та формою плодового тіла. Шапка 3-6 см заввишки, куляста, кутасто-куляста, мозкоподібно-звивисто- складчаста, спочатку рудувато- або каштановокоричнева, пізніше темно- або буро-коричнева, з порожниною. Ніжка коротка 3-5 см, білувата, суха, з порожниною. М’як уш білуватий, з приємним запахом.

ЛИСИЧКА СПРАВЖНЯ


Шапка 2,5-5 см у діаметрі, опукла, плоска або увігнута, лійкоподібна, часто асиметрична, жовта, гладенька. Пластинки вузькі, складчастоподібні, жовті. Ніжка коротка, 2-4 см, кольору шапки, звужена до основи, суцільна, гладка. М’якоть щільна, як гумова, біла, рідше злегка-жовта, з приємним запахом і смаком. Росте у хвойних і листяних лісах сім’ями у липні — листопаді. У борах і субборах масово плодоносить у дощову погоду.

ЛИСИЧКА НЕСПРАВЖНЯ


У лисички несправжньої капелюшок 2-6 см у діаметрі, плосковипукла, пізніше воронкоподібна, із загорненим униз краєм, оранжево-жовта, що згодом вицвітає до блідо-рудуватої. Ніжка 5–6 см, діаметр 0,5–1 см, гладка, циліндрична, одного кольору з капелюшком. М’якоть жовтувата з неприємним запахом. Пластинки спадні, вузькі, частково розгалужені, бурі або
жовто-жовтогарячі.

ОПЕНЬОК ОСІННІЙ


Досвідчені грибники знають, як виглядають справжні опеньки, а ось новачки можуть набрати гриби-двійники. Опеньок літній найчастіше зустрічається в листяних лісах з середини квітня по середину листопада. Розташовуватися воліє великими сім`ями на трухлявих пнях або зламаних деревах. Капелюшок у молодого річного опенька жовто-бура, у старого – рудувато-коричнева. Платівки під капелюшком у молодого гриба білуваті, у старого – іржаво-коричневі. Ніжка зверху коричнева, внизу темніша. Головна відмінність – це кільце на ніжці. Осінній справжній опеньок має шапку напівкулясту, згодом плоску, іноді з горбом у центрі, буро-жовту або рудувато-коричнювата. Шкірка легко знімається. Пластинки трохи спускаються на ніжку, білуваті, далі світло-бежеві, рожевувато-кремові, червонувато-коричнюваті. Ніжка щільна, з віком жорстка, вгорі білувата, нижче — кольору шапки або темніша, з часом майже гола, з білуватим нестійким кільцем. М’якуш білий, приємний на смак і запах.

ПОМИЛКОВІ ОПЕНЬКИ


Двійники – сірчано-жовтий і цегляно-червоний опеньки: обидва види несправжніх опеньків відрізняються від справжніх забарвленням пластинок: у сірчано-жовтого вони спочатку сірчано-жовті, а в цегляно-червоного – чорнувато-оливкові. Гриби з темним споровим порошком, що ростуть великими групами на пнях, на ґрунті біля них або рідше на живих стовбурах дерев – ознака несправжніх опеньків.

ПІДБЕРЕЗОВИК


Шапка напівсферична, потім опукла з тупим краєм, сірувато-коричнювата, рудувато-оливкувато-коричнева, темно-коричнева, колір шапки дуже мінливий, різних відтінків. Шкірка не знімається. Пори білуваті, сіруваті, дрібні, округлі. Ніжка щільна, білувата, темно-волокнисто-луската. М’якуш білий, при розрізуванні на повітрі колір не змінює або трохи рожевіє, з приємним запахом і смаком.

САТАНИНСЬКИЙ


Отруєння сатанинським грибом викликає пронос, блювоту, болі в шлунку і кишечнику, однак проходить через кілька днів без значної шкоди для організму. Сатанинський гриб зустрічається, як правило, у дубових і листяних лісах поруч з липами. У зрілому віці його навряд чи можна прийняти за підберезовик, адже сатанинський гриб має покриту яскраво-червоним сітчастим шаром потужну ніжку (як у білого), і відлякує запахом гнилої цибулі. Проте молоді екземпляри іноді вдається визначити тільки по зміні кольору м’якоті, яка протягом декількох хвилин з біло-жовтої стає насичено-ліловою.

РИЖИК СМАЧНИЙ


Шапка м’ясиста, увігнута, іноді майже лійкоподібна, сірувато-оранжево-руда, з темнішими, більш або менш виразними концентричними смугами, гола, клейкувата. Пластинки оранжево-жовті або вохряні, від дотику зеленіють. Ніжка кольору шапки або світліша, 3-7 Х 1-2,5 см, щільна, згодом з порожниною. М’якоть у шапці жовта, у ніжці біла (всередині), у периферичній частині шапки та особливо ніжки оранжево-червона, при розрізуванні на повітрі поволі зеленіє. Молочний сік оранжево-червоний, з приємним (гоструватим) смаком і запахом, на повітрі не змінюється. Росте у хвойних лісах, збирають у серпні — жовтні. Ті рижики, які ростуть на дуже вологих місцях, зелено-руді.

ВОВНЯНКА


У двійника рижика – вовнянки – молочний сік білий, пекучо-їдкий; її вживають лише після 15-20 хв відварювання (відвар вилити!). Вовнянка – гриб з родини сироїжкових. Місцева назва – мохначка, рижок березовий, рижок отруйний, скрипух. Шапка 4-10 см у діаметрі, щільном’ясиста, напівсферична, опукла, іноді майже лійкоподібна, сірувато-рожевувата, цегляно-рожева, м’ясисто-червона, з більш-менш виразними темнішими концентричними зонами, спочатку волокнисто-волосисто-луската, пізніше майже гола, до краю світліша; при натискуванні набуває коричневого, далі оливкового кольору; при зволоженні – клейка. Пластинки тонкі, вузькі, білуваті, згодом рожевувата-світло-вохряні. Ніжка кольору шапки або світліша за неї. Умовно їстівний гриб.

СИРОЇЖКА


Шапка щільном’ясиста, напівкуляста, згодом опукла, часом у центрі увігнута, темнофіолетово-оливкова або зелена , іноді в центрі жовтувато або жовтувато-червонувата, гладенька, радіально темноволокниста, клейкувата. Шкірка по краю знімається. Край тонкий, гладенький, часом короткотрубчастий. Пластинки білі, пізніше жовтуваті. Ніжка біла, часом з лілуватим відтінком, щільна з камерами, згодом нещільна. М’якуш білий, солодкий, щільний, без особливого запаху. Росте у дубових лісах; збирають сироїжку у серпні — жовтні.

БЛІДА ПОГАНКА


Головна відмінна ознака сироїжок – відсутність потовщення в нижній частині ніжки і кільця на ніжц Якщо в гриба з зеленим фарбуванням капелюшка і білими пластинками є кільце на ніжці або добре помітне потовщення в нижній частині ніжки – це отруйна бліда поганка. Бліда поганка – один з самих отруйних грибів. Отруйними є навіть його спори і міцелій. Для смертельного отруєння досить 1 г сирого гриба на 1 кг живої ваги, тобто один екземпляр блідої поганки може відправити на той світ декілька людей. Це досить важка, болісна смерть. Перші ознаки отруєння блідою поганкою: сильні болі в животі, частий понос при безперервній блювоті, сильна спрага, головні болі, холодний піт. Температура тіла людини знижується до 36-35 градусів С. На другу-третю добу жовтуха, відсутність сечовиділення, втрата свідомості, колапс.

Якщо в кошик потрапили і їстівні, і отруйні гриби, треба викинути весь грибний урожай!

При найменшій підозрі на отруєння наобхідно викликати лікаря. Бо грибний обід може загрожувати галюцинаціями, зневодненням, комою, паралічем дихальної системи і навіть смертю.

 

 



Добавить комментарий

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: