ОДПІ ІНФОРМУЄ

8 августа 2016 | ОХТИРСЬКА ОДПІ | Нет комментариев |


ГФСУ предлагает изменить механизм админобжалования решений контролирующих органов

Налоговики совместно с Минфином наработали предложения относительно усовершенствования механизма административного обжалования решений контролирующих органов, которые предлагают внести в Порядок оформления и подачи жалоб налогоплательщиками и их рассмотрения контролирующими органами, утвержденный приказом Министерства финансов Украины 21.10.2015 г. № 916.

Учитывая жалобы, замечания и предложения налогоплательщиков и общественных организаций, предложено ряд изменений, в частности, представители СМИ могут присутствовать во время рассмотрения жалобы с участием налогоплательщика, осуществлять фото-, киносъемки, видео – и звукозапись. К рассмотрению будут привлекаться и представители Минфина, Государственной регуляторной службы, Совета бизнес-омбудсмена, Уполномоченного по вопросам предпринимательства при ГФС.

Кроме того, появится возможность ознакомиться с материалами проверки и административного обжалования в электронной и письменной форме, сделать копии и выписки из этих материалов с помощью технических средств.

По данным ГФС.


Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість

(Лист  Державної фіскальної служби України від 22.07.2016  № 24830/7/99-99-15-03-02-17)

Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2016 N 503 “Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України” (далі – наказ N 503) повідомляє.

Наказом N 503 внесено зміни до деяких наказів Міністерства фінансів України, зокрема, до наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за N 159/28289 (далі – наказ N 21).

Як зазначено в пункті 4 наказу N 503, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Наказ опубліковано 01.07.2016 у “Офіційному віснику України”, N 49, ст. 1762.

Підпунктом 2 пункту 1 наказу N 503 затверджено Зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом N 21 (далі – Зміни до наказу N 21).

Відповідно до пункту 2 розділу VIII наказу N 21 подання податкової звітності за формою, яка враховує зміни, внесені наказом N 503, вперше має здійснюватися за звітний період серпень 2016 року (граничний термін подання 20.09.2016), IV квартал 2016 року (граничний термін подання 10.02.2017).

Змінами до наказу N 21 у додатку 5 (Д5) до податкової декларації з податку на додану вартість з таблиці 1 виключені рядки “300000000000″ та “500000000000″ та з таблиці 2 – рядок “усього за основною ставкою та ставкою 7 %” (пункт 1 Змін до наказу N 21).

Викладено у новій редакції примітку “*” додатка 9 (ДС9) до податкової декларації з податку на додану вартість (пункт 2 Змін до наказу N 21), а саме:

“* Дванадцять попередніх послідовних звітних (податкових) періодів сукупно. Для новоствореного платника – звітний податковий період”.

У додатку 10 (ДС10) до податкової декларації з податку на додану вартість у рядку 11.1 таблиці 2 слово та цифру “таблиці 1″ змінено на слово та цифру “таблиці 2″, а у рядку 11.1 таблиці 3 слово та цифру “таблиці 1″ змінено словом та цифрою “таблиці 3″ (пункт 3 Змін до наказу N 21).

Крім того, викладено в новій редакції додатки 2 (Д2) та 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість (пункт 4 Змін до наказу N 21).

З урахуванням внесених змін нова редакція вказаних додатків передбачає спрощення порядку заповнення податкової звітності та розшифровку від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом в розрізі постачальників тільки у тій частині такого від’ємного значення, яка задекларована платником податку до бюджетного відшкодування. Така деталізація здійснюється в таблиці 2 “Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України” додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість.

Деталізація від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість.

При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від’ємного значення, згідно з яким податкові зобов’язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення – від найдавнішого до найновішого.

З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від’ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати “найновішу” щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від’ємного значення ПДВ.


Про надання відповідей на актуальні запитання платників при реалізації пального

(лист ДФС України від 20.07.2016 р. N 24565/7/99-99-15-03-03-17)

Державна фіскальна служба України у зв’язку з численними запитами платників акцизного податку з реалізації пального щодо практичного використання окремих норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс) як методологічну допомогу підпорядкованим структурним підрозділам на місцях надає відповіді на запитання, з якими найчастіше звертаються платники до центрального апарату ДФС.

Щодо реєстрації суб’єкта господарської діяльності (Товариства) платником акцизного податку з реалізації пального при використанні пального виключно у власних цілях

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

У випадку, коли придбане Товариством пальне використовується виключно для власних потреб і Товариство не укладало будь-яких договорів, відповідно до абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, обов’язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі якщо Товариство планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи будь-які інші операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то до початку здійснення таких операцій воно повинно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу.

Щодо сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів у разі заправки як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій

Згідно з абзацом третім підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції (далі – АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (далі – АГЗС) товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, відвантаження, фізичного відпуску товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами – підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар.

Отже, у разі заправки пальним власної техніки через власні паливозаправні колонки, за відсутності розрахункових операцій, без застосування РРО та у разі використання Товариством такого палива виключно для власних потреб, такі операції з відпуску пального не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу третього пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. У такому випадку Товариство не сплачує акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів.

У разі здійснення операцій з фізичного відпуску пального одночасно для заправки як власної техніки, так і техніки сторонніх організацій, об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу є операції з фізичного відпуску пального для заправки автотранспорту сторонніх організацій.

Щодо віднесення до операцій з реалізації пального відпуску пального, що належить виробникам сільськогосподарської продукції при укладанні договорів підряду на виконання робіт за допомогою техніки підрядника

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому ст. 839 ЦКУ передбачено, що підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 840 ЦКУ, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов’язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Отже, при заправці пальним техніки підрядника, винайманої замовником на умовах договору підряду, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до підрядника, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Щодо реєстрації суб’єкта господарювання – замовника за договором підряду (далі – Замовник) платником акцизного податку з реалізації пального при здійсненні операцій за договорами підряду та сплати ним акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів при заправці техніки підрядника власним пальним через власні автозаправні станції (АЗС) або автомобільні паливозаправники

На умовах договору підряду здійснюється передача (відпуск) пального від Замовника до підрядника, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Отже, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 117.3 ст. 117 Кодексу здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу об’єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

-отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

-ввезені (імпортовані) на митну територію України, засвідчені належно оформленою митною декларацією;

-вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об’єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.

При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у Замовника не виникатиме об’єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Отже, Замовник на всі обсяги витраченого пального (у т. ч. реалізованого (переданого підрядникам для виконання робіт/надання послуг із збирання врожаю, використаного для власних виробничих потреб Товариства) зобов’язаний складати в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого (витраченого) пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Щодо стосується операцій з роздрібного продажу підакцизних товарів при заправці техніки підрядника власним пальним Замовника, при яких розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі не здійснюються, то такі операції не є об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а Замовник не є платником акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Щодо реєстрації платником акцизного податку підприємства, постачальника талонів і пластикових карт на паливно-мастильні матеріали, яке не здійснює фізичний відпуск пального

Перелік платників акцизного податку встановлено п. 212.1 ст. 212 Кодексу. Змінами до Кодексу з 1 січня 2016 року цей перелік доповнено особою, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у т. ч. передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Зазначаємо, що безпосередньо самі операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, у разі відсутності власних (орендованих і т. п.) АЗС, нездійснення фактичного отримання пального та його фізичного відпуску споживачу, а також нездійснення інших операцій з реалізації пального, визначених абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, підприємство не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні, оскільки не здійснює операції з реалізації пального в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.


Про особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання вживаних транспортних засобів

(лист ДФС України від 18.07.2016 р. N 24269/7/99-99-15-03-02-17)

Державна фіскальна служба України у зв’язку з набранням чинності з 01.06.2016 Законом України від 12 квітня 2016 року N 1084-VIII “Про внесення змін до статті 189 Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних товарів” (далі – Закон N 1084) та за результатами зустрічі з представниками Всеукраїнської Асоціації автомобільних імпортерів і дилерів повідомляє про особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання вживаних транспортних засобів.

Щодо визначення поняття “вживаний транспортний засіб”

Згідно з пунктом 189.3 статті 189 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року та придатні для подальшого користування у незмінному стані чи після ремонту, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.

Новим транспортним засобом вважається:

- наземний транспортний засіб, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства, не був зареєстрований в інших державах та при цьому має загальний наземний пробіг до 6000 кілометрів;

- судно, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства, не було зареєстровано в інших державах та при цьому пройшло не більше 100 годин після першого введення його в експлуатацію;

- літальний апарат, що вперше реєструється в Україні відповідно до законодавства, не був зареєстрований в інших державах та при цьому його налітаний час до такої реєстрації не перевищує 40 годин після першого введення в експлуатацію. Налітаним вважається час, який розраховується від блок-часу зльоту літального апарата до блок-часу його приземлення.

Отже, наземний транспортний засіб буде вважатися вживаним товаром, якщо він:

- або був у користуванні не менше 1 року (незалежно від наявного пробігу);

- або реєструється в Україні відповідно до законодавства та при цьому має загальний наземний пробіг більше 6000 кілометрів (незалежно від терміну користування до 1 року або більше 1 року).

Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ при здійсненні платником податку операцій з постачання вживаних транспортних засобів

Згідно з підпунктами “а” і “б” пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважаються фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктом 189.3 статті 189 Кодексу встановлено правила визначення бази оподаткування ПДВ у разі здійснення платником податку операцій з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари.

Зокрема, у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому розділом V Кодексу.

Датою збільшення податкових зобов’язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 Кодексу.

При цьому ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

-для осіб, не зареєстрованих як платники податку, – виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

-для платників податку – виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Отже, при реалізації особою, не зареєстрованою як платник ПДВ, вживаного транспортного засобу платнику ПДВ, який здійснює діяльність з постачання вживаних транспортних засобів, у межах договору, що передбачає передання права власності на такий транспортний засіб від особи, не зареєстрованої як платник ПДВ, до платника ПДВ, ціна такого транспортного засобу визначається не нижче його оціночної вартості, розрахованої суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону.

При подальшій реалізації (у тому числі при передачі у фінансовий лізинг) таким платником ПДВ вживаних транспортних засобів, придбаних в осіб, не зареєстрованих як платники ПДВ, у межах договорів, що передбачають перехід права власності на такі транспортні засоби до платника ПДВ, ціна продажу таких вживаних транспортних засобів згідно з пунктом 189.3 статті 189 Кодексу визначається платником ПДВ виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Оціночна вартість транспортного засобу розраховується суб’єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону, та розрахунок такої вартості суб’єктом оціночної діяльності є обов’язковим лише при реалізації вживаного транспортного засобу платнику ПДВ, який здійснює діяльність з постачання вживаних транспортних засобів, особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

Крім того, повідомляємо, що Законом N 1084 при визначенні бази оподаткування за операціями з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, виключено вимогу щодо їх однорідності.

Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ та податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні платником податку операцій з постачання вживаних транспортних засобів, придбаних у лізингової компанії (лізингодавця) – платника ПДВ, які були раніше повернуті фізичними особами – неплатниками ПДВ (лізингоодержувачами) у зв’язку з невиконанням умов договору

З урахуванням викладеного вище та у разі, якщо придбання платником податку вживаних транспортних засобів здійснювалося у лізингової компанії (лізингодавця) – платника ПДВ, для операцій з подальшого постачання таких транспортних засобів правила визначення бази оподаткування ПДВ, передбачені пунктом 189.3 статті 189 Кодексу, не застосовуються.

Разом з тим у цьому випадку для таких операцій база оподаткування ПДВ визначатиметься відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу, виходячи з договірної вартості вживаних транспортних засобів з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, а податкові зобов’язання з ПДВ визначатимуться відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу на дату виникнення будь-якої з подій, що сталася раніше:

-дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Головним управлінням ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС довести зазначений лист до відома платників податку і підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування під час прийняття звітності, при проведенні контрольно-перевірочної роботи та апеляційних процедур.


Про розмір облікової ставки Національного банку України

Нацбанк, рішенням від 28.07.2016 № 172-рш, установив з 29 липня 2016 року облікову ставку в розмірі 15,5 % річних.


Управління внутрішньої безпеки ДФС Сумщини викрило інспектора на митниці, яка розмитнювала товари «заочно»

За матеріалами, які надали працівники управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Сумській прокуратурі Сумської області, 20 липня 2016 року відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 361 Кримінального кодексу України, за фактом внесення до автоматизованої системи митного оформлення інспектором митного посту «Шостка» Сумської митниці ДФС завідомо неправдиві відомості. Ці відомості були про проведення оглядів товарів, які нібито доставлені до митного посту на транспортних засобах для розмитнення.

Так, співробітники управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Сумській області у ході оперативного супроводження одного з кримінальних проваджень встановили, що підприємством м. Рівне здійснено ряд митних оформлень будівельних товарів (будівельні вироби з пластмас, гума листова, замазка для ущільнення, кабель телекомунікаційний, клейка стрічка, насос відцентровий, плінтус ПВХ, радіатори сталеві, силіконовий герметик тощо). Відправниками товару є компанії з Туреччини. Всього імпортовано на загальну фактурну вартість більше 6 млн. грн. Покупцями імпортованої продукції були підприємства, зареєстровані у Києві та Дніпропетровську. У подальшому ж відбувається реалізація товарів за іншою номенклатурою.

Таким чином, загальна сума сформованого податкового кредиту суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності становить більше 1 млн. грн.

Крім того, митні оформлення товарів, які надходили на адресу рівненського підприємства проводились без фактичного надходження вантажу та автотранспорту до митниці оформлення. Ці факти свідчать про те, що службові особи митного поста «Шостка» Сумської митниці ДФС, зловживаючи службовим становищем, здійснювали митне оформлення вищевказаних товарів за заниженою митною вартістю, що призвело до ненадходження митних платежів до державного бюджету України.

27 липня 2016 року співробітниками  УВБ ГУ ДФС у Сумській області спільно з слідчим прокуратури Сумської області оголошено підозру інспектору у  вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України.

Оперативне супроводження кримінального провадження здійснює УВБ ГУ ДФС у Сумській області.

Прес-служба ГУ ДФС у Сумській області


Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб процентів, нарахованих на суму депозитного (вкладного) банківського рахунка у 2015 році

(лист ДФС України від 21.07.2016 р. N 7683/С/99-99-13-02-03-14)

Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, який набрав чинності з 01.01.2015, було передбачено підвищення ставки оподаткування пасивних доходів з 15 відс. до 20 відсотків.

Так, п. 167.1 ст. 167 ПКУ встановлено ставку податку у розмірі 15 відс. бази оподаткування щодо нарахованих (виплачених, наданих) доходів, крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ.

Відповідно до пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ зазначено, що ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 20 відсотків.

При цьому термін “пасивні доходи” означає, зокрема доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (пп. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 ПКУ).

Враховуючи викладене, дохід платника податку у вигляді процентів, нарахованих на суму депозитного (вкладного) банківського рахунка у 2015 році, оподатковувався податком на доходи фізичних осіб за ставкою 20 відсотків.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 ПКУ, зокрема пп. 168.4.1 п. 168.1 якої передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 частини другої ст. 67 1 цього Кодексу) належать, зокрема податок на доходи фізичних осіб від оподаткування пасивних доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, що сплачується (перераховується) згідно з ПКУ.


Щодо проведення повторних перевірок контролюючими органами та обчислення строків перевірки платника податків

( лист ДФС України від 06.07.2016 р. N 14678/6/99-99-14-03-03-15)

Щодо питання проведення повторних перевірок контролюючими органами

Згідно з пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складання довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Крім того, відповідно до пункту 78.1.3 пункту 78.1 статті 78 Кодексу подання платником податків уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такого платника.

Враховуючи зазначене, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом, Кодексом не обмежено коло питань, у тому числі повноти нарахування та сплати інших податків та зборів, передбачених Кодексом, які можуть бути предметом перевірки контролюючого органу при проведенні перевірки такого платника.

Щодо питання обчислення строків перевірки платника податків та врахування правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених таким платником, під час його перевірки посадовими особами контролюючого органу

Під час визначення, які саме дні тижня вважати робочими для обчислення строків проведення перевірок, слід враховувати таке.

Строки (тривалість) проведення перевірок встановлені статтею 82 Кодексу, обчислюються у робочих днях та залежать від типу перевірки та категорії платника податків.

Відповідно до статті 56 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII “Про державну службу” для державних службовців установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень.

Під час прийняття рішення про призначення перевірки та прийнятті наказу про її проведення для обчислення тривалості проведення перевірок контролюючими органами робочі дні обраховуються із розрахунку п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, за виключенням випадків, передбачених законодавством. При цьому у наказі про проведення перевірок зазначається дата початку перевірки та її тривалість у робочих днях.

Також слід зазначити, що законодавством України не надано чіткого визначення поняття “робочий день” і “робочий час”. Разом з цим, відповідно до роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 22.06.2007 N 199/13/116-07 робочий час – це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов’язки за трудовим договором. Режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

При цьому відповідно до статті 52 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Водночас у КЗпП врегульовано можливість затвердження на підприємствах, установах та організаціях іншого режиму роботи (наприклад, дво- чи триденні робочі тижні).

Крім того, статтею 50 КЗпП визначено, що підприємства і організації при укладанні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 21.1 статті 21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно до Кодексу та інших законів України, інших нормативних актів, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

При цьому слід зазначити, що у разі виконання платником податків законних вимог посадових осіб контролюючих органів, неперешкоджання їх законній діяльності та надання у повному обсязі документів, пов’язаних з предметом перевірки, а також виконання інших обов’язків, передбачених статтею 16 Кодексу, відсутність можливості забезпечення присутності посадових осіб контролюючих органів за місцезнаходженням платника податків з огляду на графік роботи підприємства, відмінний від загальноприйнятого, відповідно до статті 81 Кодексу не може бути підставою для складання відповідних актів про недопуск посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки.

Тобто тривалість перевірки визначається у робочих днях із врахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку платника податків.

Щодо можливості надання документів посадовим особам контролюючого органу (згідно з описом) для їх перевірки не за місцезнаходженням платника податків, зазначаємо, що відповідно до статті 75 Кодексу документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.


 

 



Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: