2 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ВЧИТЕЛЯ

2 октября 2016 | КУЛЬТУРА | Нет комментариев | №39 (1070)

Навчитися може кожен, а ось вчити здатні лише одиниці. Саме з такими людьми, які засівають освітянську ниву зернами знань, добра та любові, ми поспілкувалися напередодні свята.

ЕКСКЛЮЗИВ ІСТОРИЧНОГО КЛАСУ

В школу села Куземин вкладено душу і багато праці, щоб вона стала світлою та сучасною. Діти – справжні шибеники, але при цьому чистенькі і ввічливі. Завжди привітаються. Велика частина з них хоче вчитися, старанно гризуть граніт науки, висовують від зусиль язички, коли повільно і нерівно виводять літери в зошиті. Смішні, чисті, добрі та наївні. Що буде вкладено в їхні голівоньки – залежить, в першу чергу, від вчителя.

Cтіни історичного класу Куземинської школи

У Куземинській школі є чимало класів, оформлених з особливою любов`ю, які відрізняються нестандартністю, оригінальністю і абсолютною відповідністю своєму призначенню. Але історичний кабінет тут унікальний. Очевидно, що в його стінах неможливо не проникнутися атмосферою кожної історичної епохи та не уявити героїв минувшини.

У свій час вчитель історії Юлія Сергіївна ЛЯШЕНКО також сиділа за партою у цьому класі і з цікавістю слухала про скіфів і трипільців, Київську Русь і легендарну козаччину, про все, що стосувалося багатого на древні цінності рідного краю. І дивилася на картини з кожної історичної наша країна. Колись їх намалював спеціально для історичного класу місцевий художник Микола Федорович ЯРОШЕНКО.

- Любов`ю до історії куземинські школярі багато в чому завдячують саме Миколі Федоровичу. Я теж закінчила Сумський держуніверситет і повернулася у рідну школу викладати історію. За станом такої унікальної експозиції ретельно доглядаю, адже знаю по собі її магічний вплив на дитяче сприйняття історичного матеріалу. До речі, внук художника Віталій зараз також навчається у цій школі і з задоволенням вивчає мій предмет у класі з дідусевими картинами, – розповіла Юлія Сергіївна.

Юлія Сергіївна Ляшенко з учнями 7 класу Дмитром Калюжним, Станіславом Кравченком, Іриною Бружинською, Дариною Кравченко та Анною Джавадовою в історичному класі Куземинської школи.

ОСОБЛИВИЙ ПЕДАГОГ

Тетяна Манько вже сорок років викладає українську мову в Грунській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті та займає посаду завуча.

«Коли я прийшла працювати, то в закладі навчалося 180 особливих діток, на сьогоднішній день в інтернаті 43 учні, – ділиться спогадами Тетяна Миколаївна. – Програма у нас спрощена, і прислів’я «Повторення – мати навчання» якнайкраще характеризує навчальний процес в інтернаті. Особливістю виховного процесу є індивідуальне відношення до кожного вихованця, адже в них швидко змінюється настрій. Хтось не так глянув, щось не те сказав, і дитина вже засмутилася. Проте добре слово чи обійми зазвичай допомагають у такій ситуації. Маю й власних діток: донька Ольга працює в Охтирській лікарні головним статистом, а син Олександр – водій-механік. Маю вже тройко онуків. На дозвіллі люблю поекспериментувати на кухні та приготувати щось смачненьке, особливо вдається випічка. Однак вільного часу не так вже й багато, бо маю 6-дениий робочий тиждень.

ДУШЕВНА ВЧИТЕЛЬКА

Вчителька Сонячненського НВК Людмила Олексіївна Лейба з учнями 3 класу

Людмила Олексіївна Лейба стала шкільною мамою для учнів 3 класу Сонячненського НВК. Вона турботлива і справедлива. Розкривши для дітей «пакуночок» людських якостей, допомогла зрозуміти, що найголовніше – це душа. Завдяки наполегливості та творчій насназі Людмили Лейби, третій клас в цьому році отримав звання «Кращий клас».

ДИНАСТІЯ МАТЕМАТИКІВ

Зустрічаю в коридорі школи № 3 вчительку математики та інформатики Аллу Ткаченко. Вона одразу показує комп’ютерний клас з мультимедійним проектором. А поряд знаходиться порожній клас, який вже третій рік чекає на комп’ютерне обладнання.

- Закінчила я Харківський державний університет ім. Каразіна факультет «Прикладна математика». 11 років працювала викладачем у філії СумДУ та інженером-програмістом у «Нафтопроммаші». Період безробіття дав можливість переосмислити життєві цінності та погляди на майбуття. До того ж батьки, а вони відомі в Охтирці вчителі математики Валентина та Олександр Хатьки, мріяли, щоб я працювала вчителькою. Так в пошуках роботи я завітала до школи № 3. Там знайшлася посада для мене і з тих пір ось уже 5 років. Різницю у роботі викладача і вчителя я помітила одразу: одне діло, коли читаєш лекцію перед аудиторією із 70 студентів, а інша справа – коли на тебе спраглими до знань поглядами дивиться 14 чоловік. Спочатку мені було незвично, але я швидко адаптувалася і тепер здається, що ніби працювала тут все життя. Додому несу зошити на перевірку, розробляю презентації та роздаткові матеріали, аби уроки не перетворювалися на рутину. Але родина ставиться з розумінням, в усьому мене підтримують. Донька Аліна закінчила юракадемію й працює за фахом, син Артем – учень 9 класу, відмінник.

 

 



Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: