СОБАЧЕ ЖИТТЯ

17 октября 2016 | ЖИТТЯ МІСТА | 6 коммент. | №41 (1072)

Щоб доля Жучки не спіткала інших

Її запхнули до смердючого мішка та кинули в багажник машини. Завівся мотор, машина тронулася з місця.

Що сталося, куди мене везуть? – в її переляканих очах палали вогники жаху та відчаю. Під серцем щось кольнуло, а в животику щось поворухнулося. «Малесенькі мої, не хвилюйтеся, з матусею все добре, просто я трішки нажахана», – тривога паралізувала її тремтяче тільце. Автівка зупинилася, відчинилися дверці і руки, які чомусь пахли господарем, різко схопили мішок на викинули його геть. А далі темрява та тиша. З останніх сил вона носиком розв’язала мішок та вилізла з нього. «Що це, смітник? Чому я опинилася тут. Через декілька днів на світ повинні з’явитися мої крихітки». Потім розкидані пазли зі брались до купи – господар не захотів тримати її через майбутнє поповнення, йому не потрібні зайві роти, тому вишм а гнув від очей подалі. А до цього вона 10 років вірою і правдою за шматок хліба та миску прісної каші служила йому вірою і правдою . Одного разу навіть злодюг з двору нагнала, схопивши одного з них за халяву. А як бавилася з його синочком Вовчиком в м’ячика, сторожила курей від коршуна, допомагала заганяти гусей на обійстя.

Наступного дня вона навела п’ятьох цуценят в купі брудного мотлоху. Ніби все пройшло добре, але чомусь від голоду та безсилля паморочилося в малесенькій головці. Вона годувала цуценят і з кожної краплиною молока з її тільця виходило життя. Жучка, а саме так звали викинуту напризволяще «породіллю», померла через місяць від голоду, холоду та хвороби . Цуценята підростали швидко, але були такі худесенькі, що аж колихалися від вітру , а їхні тільця світилися наскрізь від голодного пайку. І не дивно, бо доводилося їсти то запліснявілий хліб , то тухлу рибу з черв’яками, а коли й поліетиленовий пакет із запахом ковбаси замінював їм вечерю.

Таких знедолених собак по місту бігає десятки , а по всій Україні десятки тисяч. Невже це замкнуте коло і в 21 столітті людство не в змозі його розімкнути? Виявляється , вихід є і він, щоб не говорили його опоненти, досить гуманний.

Мова йде про стерилізацію. Чи проводиться така маніпуляція в Охтирці та хто цим займається? – з ’ясовували кореспонденти «Роксолани».

Наша довідка: Стерилізація – процес, при якому людина або тварина втрачає здатність до розмноження. Стерилізація бездомних тварин використовується в поєднанні з вакцинацією в Індії, Бангладеш, Росії, Україні, Молдавії і деяких інших країнах для контролю чисельності бездомних тварин і запобігання поширенню сказу. Методи хірургічної стерилізації: в азектомія, «Трубна оклюзія» – перетягування фаллопієвих труб, гістеректомія, кастрація . Крім хірургічних, існують і інші способи стерилізації – наприклад, медикаментозні і радіаційні.

Кажуть, що язик до Києва доведе, а нас він привів саме до Охтирської районної лікарні державної ветеринарної медицини. Ми завітали до ветустанови вчасно, адже саме в цей день стерилізували Красуню. Рік тому собачці задні лапки переїхав горе-шумахер, залишивши здихати на дорозі. Але наперекір долі тваринка вижила, однак з тих пір пересувається на колінних суглобах , які покриті мозолями та натоптишами. Будучи серйозно покаліченою, Красуня умудрилася щ е й навести цуценят. З такими фізичними вадами виносити та прогодувати собачат – справжній подвиг. Тому мешканці пров. Лісний, 5 вирішили звернутися до управління капітального будівництва та ЖКГ із заявою про стерилізацію собаки.

«Управління капітального будівництва та ЖКГ повідомляє нашу установу про заявку і ветеринарний лікар разом з волонтером виїздить за вказаною адресою. Ра зом з мешканцями будинку, які підгодовували чотирилапих, виловлю ємо їх, щелепи легенько зв’язуємо, – розповідає начальник Охтирської районної державної лікарні ветеринарної медицини Олександр Заяц. – Уже в лікарні собаці роблять наркоз, який є найдорожчою складовою всієї процедури, дезінфікують місце розрізу та видаляють матку з яйцеклітинами, зашивають, обробляють « Чемі спреєм » та вколюють антибіотик, який допоможе тварині уникнути післяопераційних ускладнень. Чіпляють на вушко спеціальну кліпсу, яка допомагає лікарям та перехожим зрозуміти, що дана собака стерилізована і є безпечною для оточуючих. Не знімайте її ні в якому разі, ніякого дискомфорту собаці така кліпса не приносять. Потім на вухато-хвостатого пацієнта о дягають бандаж та відносять до спеціалізованого вольєру. Тут собаки проводять близько двох днів. Після чого ми їм вводимо ліки від гельмінтів. Далі може бути два шляхи розвитку подій: або ж волонтери шукають тварині ново го господаря , або ж повертають до попереднього середовища проживання.

В цьому році ми простерилізували близько 20 сучок. З міського бюджету на одну тварину виділяють близько 500 грн. Результат від даних маніпуляцій охтирчани вже зможуть побачити десь через рік. Проте й зараз можна підвести підсумки нашої роботи: більше 100 безпритульних собак завдяки стерилізації не снуватимуть містом в пошуках їжі та притулку. Наступного року плануємо розпочати й стерилізацію кішок».

Операцію проводила ветеринарний лікар Марія Жук. У неї ми запитали, чи відчувають біль собачки, та як вони себе почувають у післяопераційний період.

«Болі та дискомфорту вони не відчувають, адже під час операції міцно сплять завдяки наркозу, – запевняє Марія Жук. – Ввечері, коли наркоз відійде, я колю їм додатково ще й Кетанов чи інший знеболюючий препарат. Закупити дані препарати нам допомагають волонтери, адже тих грошей, які виділяються з бюджету, вистачає лише на найнеобхідніше. І на тому спасибі. Перев’язочний матеріал, шприци, знеболююче, їжу для тварин нам допомагають закупити небайдужі до долі чотирилапих охтирчани».

Симпатичну та енергійну дівчину я помітила на подвір’ї лікарні одразу. Вона все зазирала до операційної та хвилювалася, чи по плану йде операція та як себе відчуває Красуня, – саме так волонтер Алла Садовська назвала собаку, що виловили на Дачному. Чому дівчина вирішила опікуватися безпритульним и тваринами?

Волонтер Алла Садовська з собакою Улибакою,
якій також хочеться мати добрих господарів

«Одна моя знайома розповіла, що в місті почали відловлювати собак та стерилізувати їх, і що лікарям потрібна посильна допомога. Я, не вагаючись, вирішила долучитися до потрібної справи і ось уже півроку привожу їжу, старі речі до ветлікарні. Інколи купую потрібні ліки та вигулюю тваринок в післяопераційний період. Але не потрібно плутати районну лікарню з притулком для безпритульних тварин і підкидувати тварин до установи.

Доля ще однієї собаки завдяки нашим спільним зусиллям має хепі-енд . В моєму дворі жила вівчарка Люся. Її всі ображали: намагалися пнути ногою чи жбурнути каміння. Але після стерилізації ми знайшли їй гарних господарів . От би й Жулі та Улибаці знайти новий дім. Цим собачкам тиждень тому зробили операцію. Вони добре себе почувають, мають веселу вдачу та грайливий характер. Тільки зазирніть в ці сповнені любові та вірності очі і Ви зрозумієте, що чотирилапий може стати чудовим другом ».

Ветлікарні допомагають ще декілька вол о нтерів. Вони по черзі приїздять до тваринок, аби привести необхідні речі, по гуляти з ними, паралельно шукають господарів хвостатим безхатькам. Викладач хору дитячої музичної школи Олена В’ячеславівна Кокотова давно опікується тваринками . А відколи в Охтирці почали стерилізувати собак, то вирішила й сама долучитися до цієї потрібної справи. До того ж в квартирі жінка тримає 3-х кішок та 3-х собак, яких підібрала на вулиці. Її улюбленицю кішку Мотю собаки знайшли в кущах з пуповинкою. Крихітка лише добу тому з’явилася на світ. Олена В’ячеславівна вигодувала кошеня із соски, яку сконструювала самостійно – передалися татові гени військового інженера. Й на роботу доводилося з собою Мотю носити в коробці. Зараз Мотя, як і її пухнасті подруги Фрося та Соня чудово себе почувають та товаришують з собаками Жульєтою , Мухою та Бобою . Бобу жінка підібрала 14 років тому. На вулиці тріщав мороз: мінус 25 градусів показував термометр, а собака була ще й при надії. Аж 9 цуценят подарувала тоді Боба новій хазяйці, яких жінка на базарі пороздавала в гарні руки.

«По відношенню до тварин можна судити по людях та розвитку країн и в цілому , – емоційно розповідає про наболіле Олена Кокотова . – Я часто спостерігаю, як тварин викидають на смітник дорослі з дверей автівок чи діти в коробках підкидають деінде. А нещодавно жіночка з картатої сумки вишмигнула нявкаючі клубочки в урну для сміття. Я зробила зауваження, а вона, пославши в коротку еротичну подорож, стала нарікати, що топити не може. І такі добродії називають шкуродерами людей, які займаються стерилізацією тварин. А Ви не задумувалися н ад тим, що дворова собака через 5 років перетворюється на рухлядь , бо постійно наводить цуценят, незрозуміло чим харчується. Моя донька Влада працює помічником провізора в Німеччині. Вона розповідає, що на вулиці там не бігає жодної безпритульної собаки чи кішки. А якщо господар не догледів за своїм чотирилапим і той втік, то заплатить за це немалий штраф».

Знайти гарну собачку для хворої мами Олександри Іванівни допомогли волонтери й перукарю Ларисі Ігнатченко. «Найда перших два місяці була дуже боязкою, лякалася кожного шороху. – пригадує Лариса Олексіївна. – Одного разу я хотіла відпустити її побігати без ошийника. Реакція собаки мене збентежила. Найда ні на метр від мене не відходила, натомість намагалася знову засунути голову до ошийника. Тоді в її очах я побачила страх, біль і німе благання: «Тільки не виганяйте мене знову на вулицю».

Щоб не говорили злі язики, але стерилізувати безпритульних тварин потрібно. Добре, що в цьому році на це виділяються кошти з міського бюджету, але їх не вистачає на належний догляд та утримання тварин в післяопераційний період. Тоді на допомогу ветлікарям приходять волонтери. У вирішенні проблеми бродячих тварин потяг рушив з перону «Стерилізація+допомога волонтерів», що не може не вселяти оптимізм і віру в те, що через декілька років обездолених тваринок по місту шастатиме менше.

Якщо Ви ба жаєте взяти собачку з вулиці, допомогти одягом для бандажу, продуктами харчування тощо, можете зателефонувати волонтеру Аллі Садовській за номером (050)-607-622-9.

Записала Олена Кириченко

 

 



Комментарии (6)

 

  1. Макс пишет:

    якби таку роботу продовжували то через кілька років бродячих собак практично не стало б. треба, щоб виділили на стерилізацію трохи більше грошей з бюджету.

  2. прохожий пишет:

    Отчего же ,дать “зелёный свет” у кого есть охотничьи ружья и как раньше,вместо диких стай,пробежит одна собачёнка и Бог сней…

  3. Макс пишет:

    якби власники домашніх тварин були контрольовані і знали, якщо їхня собачка десь паодінеться з двору, то вони матимуть проблеми із законом, то не було б і бездомних тварин. А у нас суцільне беззаконня і ніякими відстрілами тут не допомогти.

  4. Женя пишет:

    Душевно так написано, сразу захотелось дворняжку из улицы забрать. Но останавливает лишь то, что живу с мамой в однушке

  5. прохожий пишет:

    Не так давно был нормальный отстрел бездомных шавок,и это было правильно,сейчас после евродеградации,по центру города бегают стаи бездомных собак и своим лаем пугают прохожих,велосипедистам нельзя вообще мимо их проехать, а сердобольные “любители животных” вместо того,что бы самим забрать всех шавок себе ,пытаются внести в конституцию Украины “права собак”

  6. Тоня пишет:

    Жалко собачок. Добре хоч руки дійшли у нашої влади та ветлікарів до бездомних тварин

Добавить комментарий

 

 

 

Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: