ДРУЗІ ГАЗЕТИ

27 октября 2016 | БЛОГИ | 1 комментарий | №43 (1074)

Володимир Іванович ВЕРНИДУБ щороку приходить на День передплатника до редакції, щоб висловити нові побажання на новий передплатний рік.

- «Роксолана» у мене – як настільна книга. На тумбочці біля ліжка складається кожен номер по порядку, щоб у випадку необхідності можна було передивитися той чи інший номер. Чи заболить щось, то перегорну на сторінку про здоров`я та й згадається потрібний рецепт. Виручають в газеті, наприклад, списки назв старих-нових вулиць, які перейменовані в Охтирці. Бо кинешся оголошення читати, а там вже нова назва вулиці вказана. Де вона знаходиться – Бог його знає. А газета в цьому може допомогти», – вважає Володимир Іванович.


Микола Савич Отич мешкає з дружиною в Пилівці, і про події в Охтирці та районі, дізнається зі сторінок “Роксолани”. Коли поштарка приносить свіжий випуск, подружжя розділяє газету на дві частини і одночасно читає. «Жити в селі зараз нелегко, виживати допомагає господарство та вирощування городини на 25 сотках землі, – ділиться Микола Савич. – Але коли агарний сезон завершено, довгими осінньозимовими вечорами «Роксолана» скрашує нам дозвілля».


Микола Горобець з верстальником Вікторією Меркульцевою

Підприємець, помічник депутата облради Микола Горобець обожнює читати «Роксолану». «Кращого подарунка на Покрови й не придумаєш, – говорить Микола Горобець. – Тому виписав газету для своєї родини та матусі Ганни Михайлівни напередодні свята. Що сталося в місті та районі, чим живе Україна дізнаюся зі сторінок улюбленої газети. Політичні перипетії, новини зі стін охтирського «Білого» дому у мене викликають посилений інтерес, оскільки стою на захисті інтересів громадян.


Марія Корніївна ТАРАБАН:

- “Ми з чоловіком Василем Михайловичем все життя прожили в Груні, де він працював у колгоспі «Перше Травня». Два роки тому переїхали в Охтирку до дітей, а разом з нами переїхала і передплата на «Роксолану», яку ми почали передплачувати багато років тому. І тепер її читає вся наша велика родина”. Турбує Марію Корніївну чимало життєвих питань. Особливо образливо, що в кращі молоді роки доводилося віддавати державі зароблені нелегкою працею гроші то на облігації, то на займи на розвиток народного господарства СРСР. «Хоч би по копійці віддавали, і то не так було б прикро. А як нас з ощадними книжками обдурили! Уряд повинен людям сказати – сподіватися чи ні?» – і жінка побажала, аби така інформація з`явилася в «Роксолані».


Михайло Тихонович Солод:

Михайло Тихонович має більше 40 років трудового стажу, більшу половину життя віддав роботі водієм на підприємстві «Сільгосптехніка». Вийшовши на заслужений відпочинок, дозвілля підсолоджує читанням улюбленої газети. «Роксолану» читаю давно, придбавав щотижня в роздрібній мережі, – розповідає Михайло Тихонович. – А це вже років два виписую. Так зручніше, коли поштарка приносить свіжу газетку додому. Одразу з вертаю увагу на першу шпальту, поздоровлення читаю, новини, програма передач допомагає не проґавити улюблену ТВ- програму. Моя дружина Катерина Степанівна теж перечитує газету від кірочки до кірочки, буває що й по декілька разів.

 

 



Комментарии (1)

 

  1. прохожий пишет:

    У людей на велосипед денег не хватает,а они газеты покупают.Не удивлюсь что у помощника депутата есть машина,вопрос -а откуда у него деньги?

Добавить комментарий


Архів сайту по місяцям:

Архів сайту по рокам: