І ПОКАЖЕМ, ЩО МИ, БРАТТЯ, КОЗАЦЬКОГО РОДУ!

25 августа 2017 | ДО ДНЯ МІСТА | 3 коммент. | №34 (1117)

Охтирчанин Олександр Топчій зараз мешкає в Києві, він випускник Київського національного університету внутрішніх справ, колишній співробітник правоохоронних органів, працював начальником експертного відділу міліції. А найголовніше захоплення всього життя – краєзнавство, про походження свого прізвища та роду, збір інформації стосовно населення Охтирки, починаючи із 16 по 19 століття.

-  З моменту заснування прізвище Топчій вперше згадується у 1658 році. У списках голосування за полковника Охтирського полку Перехрестова стояв підпис Уласа Топчєя. З того часу прослідковується вся родословна. Документи підтверджують, що всі однофамільці, які проживають у місті, є родичами, хоч і дуже далекими. Наприклад, зараз в Охтирці 78 дорослих людей носять це прізвище. Ще мій дідусь розповідав, що по нинішній вулиці Гоголя, яка раніше називалася Пархомівським шляхом, поруч кілька дворів підряд населяли Топчії. Вони вважали, що вони не родичі, а просто однофамільці. Але у архівах я знайшов, що їхні далекі предки були братами Логвином і Андрієм. Тому книга про переписи населення  Охтирки, яку я на основі матеріалів Харківського обласного архіву разом з однодумцем Богданом Пшеничкою підготував до друку і видав, свідчить: всі ми більші родичі, ніж нам здається. І кожен корінний охтирчанин, знаючи ім`я свого діда і прадіда, може за інформацією, розміщеною у книзі «Перепис Охтирки 1858 року. Х ревізія» знайти своїх предків, дізнатися, чим вони займалися. У 1858 році проводилася остання ревізія населення міста такого формату. Після цього року припинилися рекрутські набори до війська і відпала потреба у переписі мешканців. Як правили, переписували всіх, хто підлягав до військової служби і платив подушний податок, у декого вказувалась і національність, – розповів про свій історичний доробок Олександр Володимирович Топчій.

ВИВЧАЙТЕ СВОЇ КОРЕНІ: відгук директора Охтирського краєзнавчого музею Людмили МІЩЕНКО на книгу Олександра ТОПЧІЯ «Перепис Охтирки 1858 року Х Ревізія», що вийшла з друку в 2017 році.

- В публікації передається давно забута серед архівних справ інформація про наших земляків, які населяли Охтирку півтора сторіччя тому. Детально вивчивши викладене ми відкриваємо сторінки життя минулих віків. Дата проведення ревізії – 1858 рік, за три роки до офіційної відміни кріпосного права – і цей момент знайшов відображення на сторінках з переписом «дворових людей» – кріпосних. Але поряд з цим основна маса населення вільна. Це нащадки козаків Охтирського слобідського козацького полку – селяни, міщани та ремісники, що працювали й сплачували податки.

Хто були ці люди, чим жили, чим на хліб заробляли, кому ріднею доводилися? Відповідь на це питання ви знайдете в «Переписі…». Вивчаючи та систематизуючи надані дослідником архівних документів Богданом Пшеничкою матеріали, автор передав інформацію максимально близько до оригіналу, намагаючись звести до мінімуму суб’єктивний вплив на тему, не нав’язуючи власний світогляд своїм читачам. Отриманий в результаті опрацювання текст поданий в зручній для ознайомлення формі. Книга доповнює ряд виданих раніше джерел по історії Охтирщини в новому напрямку – розкриває склад трудового населення краю, що залишалось поза увагою. Видання призначене для самостійного вивчення і для опрацювання викладачами в навчальних закладах як додаткова література, містить достовірне викладення досліджених архівних матеріалів доступною для широкого кола читачів мовою. Також є добрим підґрунтям у вивченні генеалогії, підтверджує родові перекази-розповіді про походження своєї сім’ї. За кожним рядком стоїть людина, чийсь предок, прапрадід, що дав життя рясній гілці родичів. З часом під впливом людського фактору, історичного та технологічного розвитку, або й окремих подій люди втрачають родинні зв’язки, віддаляються і забувають своє коріння, що призводе до занепаду традицій, культури та втрачання національної самобутності. Це може призвести до підміни традиційних цінностей, фальшування історичних фактів та спекуляції історією.

Аналізуючи прочитане на думку спадає вірш Василя Симоненка «Мій родовід». Дійсно, вивчення наших коренів це не привід для хизування, але спонукання пошуків в минулому передумов нашого сучасного існування.. В цій роботі ви не знайдете сухих статистичних даних, вона призначена для іншого. Для пізнання власного роду, для відновлення розірваних зв’язків минулого й сучасності, ототожнення себе з історією розвитку рідного краю в контексті історичного перебігу подій. Автор нагадує про наш зв’язок зі славетними предками і історичним минулим краю в цілому. Видатні звершення виражаються не лише в військових подвигах, а й трудовому житті звичайного селянина, міщанина та ремісника, які своїми мозолястими руками зростили сучасну Охтирку.

 



Комментарии (3)

 

  1. Миша пишет:

    Де можна придбати книжку?

  2. Роксолана пишет:

    Як проінформував автор, придбати можна у книжковому магазины навпроти продуктового ринку по пер. Харківському

  3. Гарант пишет:

    Основна маса вільна? А ничего, что дворовые – только процентов пять от общего числа крепостных? Или лишь бы что сбрэхать, а читатели схвают?

Добавить комментарий

-->