EXTREME ПО-ОХТИРСЬКІ

23 июля 2016 | ДОСУГ, ТУРИЗМ | Нет комментариев | №29(1060)

Кому набридла рутина і розпечений асфальт центральних вулиць міста, гайда на річку, в ліс, гори – подалі від проблем та турбот. Є така категорія людей, в яких екстрим в крові. Вони не можуть тривалий час сидіти на одному місці, дивлячись в екран комп’ютерного монітора, офісні стіни давлять їх своєю гнітючістю. Напередодні Дня парашутиста ми запитали у охтирчан – чи лоскочуть вони собі нерви екстремальними видами спорту?

Дарія, Олег та Аня Ващенки підкорили Говерлу

Олег Ващенко, підприємець:

- Я не звик проводити відпустк у, «підсмажуючись» на сонці та ліниво попиваючи коктейлі. А от піднятися в гори, спуститися на човні з гірської річки – оце кайф. На початку липня я з родиною тиждень провів в Карпатах. Був присутній і екстрим. Ми разом з дружиною Анею, донькою Дашею наважилися самотужки підкорити Говерлу. Через 3,5 години важкого підйому ми врешті-решт досягли висоти 2061 м над рівнем моря. Краєвиди відкрилися казкові – десь внизу виднілися ліси, а прямо над головою пухкі хмари. Також ми відвідали музей національних інструментів, милувалися місцевими водоспадами Гук та Пробій, вдосталь насмакувалися баношом з бринзою, шкварками та білими грибами. В Буковелі підіймалися на підйомнику – таких захоплюючих краєвидів я ще не бачив. Не зміг відмовитися й від купання в чарівному озері Молодості, температура води в якому ледь сягала позначки 18 градусів. Ще одне моє захоплення – це їзда на велосипеді. Люблю далекі маршрути: Тростянець, Опішня, Диканька. Незабаром з друзями поїдемо до Полтави. Є велосипед і в дружини та доньки. Проте разом ми їздимо лише в межах міста.


Максим Глоба та Сергій Косенко, студенти:

- Екстремальний спорт допомагає або зняти напругу, або, навпаки, її отримати. Ті види спорту, які ще років 20 тому здавалися екстримом, сьогодні сприймаються як звичайний спорт, наприклад, автогонки. Однак я не уявляю свого життя без швидкісної та фігурної їзди на скутері. Стантрайдинг став невід’ємною части ною мого дозвілля. Назбирав грошей на скутер, тепер відшліфовую свою майстерність та мрію про байк. Мій товариш Сергій також захотів навчитися деяким трюкам, то й собі мопеда придбав. Зараз вдвох катаємося. Я на скутері навіть у Суми їздив. Дорога до обласного центру зайняла десь години дві із зупинками. Взимку також не нудьгую: одягаю на двоколісного друга шиповану гуму, причіпляю сани й гайда на озеро.


Григорій Павліоті, інвестменеджер:

- Головна фішка екстриму в тому, щоб віднайти себе. У кожної людини є своя стихія – комусь подобається літати, декому плавати, лазити по скелях. Особисто я спробував банджі-джампінг в Києві. Ідея ця виникла спонтанно, пізно ввечері. З рафтингом я також знайомий – спускався по гірській річці. Адреналін в крові аж зашкалював. Той, хто спробував екстремальний відпочинок хоча б раз, хоче переживати ці відчуття знову і знову. Адже це відчуття перемоги, подолання страху, адреналіновий кайф. А це мало що здатне дати.


Валентин Сталинський, керівник гуртка «Спортивний туризм»:

- Екстрим люблю, але в рамках допустимого В невеликих дозах адреналін подовжує тривалість життя. Одне з екстремальних занять, яке доступне в нашому регіоні, це сплав на байдарках по Ворсклі. За три дні такого плавання можна відкрити природу рідного краю з чистого аркушу, оздоровитися, засмагнути і поповнити свою фотоколекцію гарними світлинами на згадку. Проте необхідно обрати правильний маршрут. Навіть для початківців підійте напрямок Кириківка – Климентове. В Кириківці знаходяться так звані Плавні, де Ворскла та Ворсклиця стікаються воєдино, неподалік від залізничного мосту. Проте будьте обачні, не заблукайте там. Вода в плавнях джерельна, очищається завдяки комишам. Я її навіть пив. Є ще небезпечна ділянка на Дулях. На одному з поворотів знаходиться повалене дерево. Пильнуйте, аби байдарку в цьому районі не перекинуло. Бо були прецеденти,коли туристи топили телефони, фотоапарати й інші особисті речі та спорядження. Не менш цікавіший маршрут Центральний міст – Пилівка. Врахуйте, що через спеку вода в річці впала на 1,5 метри, тому в деяких місцях пливти стає важче через водорості.

Найекстремальніша подія в моєму житті – це порятунок утопленика. Ти пірнаєш у воду, аби врятувати людське життя, й сам не знаєш, чи повернешся на берег живим і здоровим. Повірте, це небезпечно.


Паркурщик Дмитро Лях:

- Дуже люблю екстрим. Займаюся багатьма видами спорту, але більше на рівні любителя, аніж професійного спортсмена. Катаюся на велосипеді, скейтборді, іноді бігаю зранку для підтримання гарної фізичної форми. Левову частку вільного часу приділяю паркуру. В Охтирці, на жаль, не так вже й багато місць для зручного заняття паркуром, тому я з друзями ходжу від одного місця на інше, щоб відпрацювати різні елементи. У нас замало спортивних майданчиків з турніками та парапетами. Заняття це, звичайно, небезпечне, але якщо до цієї справи підходити з розумом, то нещасних випадків можна уникнути. За мої 9 років практики я мав лише перелом пальця на нозі.

З екстремалами спілкувалася Олена Кириченко

 



Добавить комментарий