Коли душа співає, а ноги просяться в танок

18 июля 2017 | Досуг | Нет комментариев | №28 (1111)

ОЦЕ ФАНТАЗІЯ

На базі Лутищенського сільського клубу працює танцювальний гурток, який з 2009 року веде художній керівник Ріта Толкачова. Гуртківці створили танцювальний колектив «Фантазія», шестеро представниць прекрасної статі якого не втомлюють дивувати глядачів районних заходів цікавими номерами.

Учасниці танцювального колективу «Фантазія» Лутищанського сільського клубу.

Учасниці колективу ще й дзвінкоголосо співають сучасні та українські народні пісні. Та й комедійну сценку на кшталт «Камеді вумен» їм не важко представити та розсмішити до сліз на очах. Танці та співи для лутищанок – це хобі, віддушина від роботи та побуту. Вдень вони – санітарки, працівниці маслоцеху, фермерського господарства, люблячі мами та дружини. А ввечері під час репетицій у сільському клубі перетворюються на королев сцени, крок за кроком відшліфовуючи новий номер. За вікном – літо: спека, городні роботи, домашні клопоти, а учасницям колективу «Фантазія» ніколи відпочивати, – глядачі чекають від них нового польоту фантазії.

ЗВУКИ БАНДУРИ

В Охтирській музичній школі тонкощам гри на бандурі навчає молодий, проте перспективний викладач Віра Загрійчук. Чому саме з бандурним мистецтвом пов’язала своє життя, ми запитали у Віри Михайлівни.

Віра Загрійчук з вихованкою Анастасією Заратуйко

- Я родом із міста Коломия, Івано-Франківської області. Мій дідусь Микола грав на трубі у військовому оркестрі, а бабуся Анастасія Дмитрівна все життя ткала килими. Саме вона і порадила мені та моїм двом старшим сестрам Надії та Любаві опанувати саме гру на бандурі. По закінченню музичної школи я разом з сестрами вступила до Чернівецького училища мистецтв. Завдяки талановитому викладачу Ользі Геник наше сестринське тріо отримало дипломи лауреатів не одного мистецького конкурсу. Згодом ми разом вступили до Київського національного університету культури і мистецтв на кафедру бандурного та кобзарського мистецтва. Після закінчення навчання доля завела мене до Охтирки. Сімейні обставини так склалися. На той час в Охтирській музичній школі була вакансія викладача гри на бандурі. І скоро буде рік, як я навчаю юних охтирчан оживляти український народний інструмент, полюбити його всім серцем. Після цього бандура відкриває потаємні грані музичної досконалості. Вчимося грі на одному інструменті по черзі. Деякі мої учні вже мають власні бандури. Хоч задоволення це не із дешевих: простенька бандура коштує близько 5 тисяч гривень.

Мені бандура дісталася у подарунок від бабусі, яка замовила три інструменти для мене та моїх сестер у чернігівського майстра. Моя сестра Надія зараз мешкає в Києві. Дає приватні уроки гри на бандурі, а Любава виїхала з чоловіком до Польщі. Вона поки що знаходиться в пошуках улюбленої справи.

ЗА БІЛЬШ НІЖ 31 РІК ІСНУВАННЯ ОХТИРСЬКОГО ХОРУ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ, ПРАЦІ І ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЙОГО УЧАСНИКИ ДАЛИ ПОНАД 700 КОНЦЕРТІВ. Заснований колектив у березні 1986 року на базі колишнього Будинку офіцерів. Його організаторами стали великі ентузіасти, любителі пісні, ветерани війни Ганна Василівна Лябах, Віталій Павлович Купченко та Анна Марківна Коваленко. Зараз із 22 учасників хору немає жодного ветерана війни, жодного учасника бойових дій – вони пішли за межу вічності.

Народний самодіяльний – таке звання присвоєне колективу в 2010 році – живе і розвивається далі під керівництвом талановитого музиканта і вмілого організатора Олександра Васильовича Кравченка.

- Двічі на тиждень ми збираємося на репетиції в центрі культури і дозвілля «Кнєжа», – розповідає солістка хору, відмінник народної освіти України Наталія Павлівна Лапіна. – Нас об’єднує пісня, ми – однодумці, а спілкування додає нам сили і здоров`я, тут ми забуваємо про хвороби і негаразди.

У репертуарі хору безліч пісень, але особливе ставлення хористів – до творів на слова і музику місцевих поетів і музикантів Анатолія Залавського, Галини Будянської, Ніни Багатої, Георгія Ванфуліна та ін.

 



Добавить комментарий