Увага! Закінчується конкурс! “А що у Вас за парканом?”

8 октября 2015 | КОНКУРСИ | 5 коммент. | №26(1005)

Переможець отримає приз, який стане в нагоді при оформленні дизайну садиби.

Ось і підійшов до завершення наш конкурс «А що у Вас за парканом?», який розпочався 1 липня 2015 року. Всього взяли участь 20 конкурсантів. Читачам нашої газети сподобалася ідея, завдяки якій можна було ділитися світлинами своїх квітників, газонів, сімейних куточків відпочинку на сторінках «Роксолани». Тепер залишилось найголовніше – визначити переможця. З 16 жовтня на нашому сайті roxolana.com.ua о 12:00 стартує голосування. Віддайте свій голос за найдостойнішого, на Вашу думку, учасника. Якщо у Вас немає змоги зайти на сайт, то зателефонуйте до редакції  за номерами: 2-47-65, 4-10-31, 099-93-25-100, 097-15-33-601 і Ваші голоси будуть обов’язково враховані. Також до уваги братиметься думка редакційної колегії. За загальною сумою голосів і буде визначено переможця, якого й оголосимо в газеті  «Роксолана-Максі»  в № 42 від 21 жовтня та на сайті газети.



На конкурс що у вас за парканом

Наталія Натальченко. Зелений оазис

Кожен член сім`ї бере посильну участь в облаштуванні цієї клумби. Чоловік встановив ліхтарі, донька понасаджувала квітів, а я, час від часу, вириваю бур’яни. Отак спільними зусиллями й створили зелений «оазис» в нашому подвір’ї.


P1040694

Галина Чагарова. Квітковий рай

З виходом на пенсію у мене з’явилася вільна хвилинка для квітникарства. Всі гості, завітавши до мого двору, говорять, що ніби потрапляють до квіткового раю: різнокольорові лілії, троянди, декоративні зелені насадження та плодові дерева так гармонійно поєдналися на одній клумбі в квітковому «вальсі»


Валентина Ярова. Казкові мешканці барвистого квітника

Займаюся квітникарством давно. В цьому році на моїй клумбі милують око лілеї, троянди, флокси, гладіолуси та жоржини, які мені особливо подобаються. Проте в моїй родині проживають діти і захотілося створити щось цікавеньке для них – так і з’явилися рожеві фламінго з пінопласту, павук в імпровізованій павутині із садової сітки, веселики в кошику, котик, який ласує ковбасою. Малеча в захваті від квітника ш його незвичайних “мешканців”.


Чірва

Веселкова клумба Чірви Валентини:

Так хочеться бачити навколишній світ у веселкових кольорах. Однак одягнути рожеві окуляри замало, а от якщо створити кольорову клумбу в себе на подвір’ї – то естетичне задоволення Вам гарантовано. Я понасаджувала троянд, лілей, сальвію, чорнобривці та мої улюблені петунії, які привертають увагу насиченими кольорами та незабутніми пахощами.


Квітники створила моя бабуся ТУНІК Надія Володимирівна

Євгеній ТУНІК, учень 11 класу Грунської ЗОШ І-ІІІ ступенів:

Спасибі Богу за досконалість створеного світу…

У кожному сільському дворі є красиві квітники і клумби, навіть розарії. Але побачити їх неможливо. Приватна власність – зараз це модно. А от за двором, де можна помилуватися всім, ще не в кожного. Бажання не вистачає і можливості мало: то гуси пасуться, то кози, мимохідь, згризають. І часу селянинові не вистачає за домашніми турботами. Та, мабуть, і культури теж.

Але при бажанні можна зробити і неможливе. Скільки навколо пустує землі коло дворів при дорогах! Заростає чагарниками, бур’янами. Здіймаються териконами смітники. Як змінити світогляд сільської людини у такий непростий час? Можливо, потрібне якесь заохочення? Скільки б прекрасних живих картин, як у відомої української сільської художниці Катерини Білокур, можна було б створити! Щоб не тільки в місті, а й у селі люди своїми руками створювали прекрасне.


Тетяна Радченко. Вдале сусідство

У Тетяни Радченко на присадибній ділянці ростуть по-сусідству квіти, овочеві культури та фруктові дерева. З кожним роком квітник потихеньку стає все більшим. З ранньої весни до пізньої осені око милують крокуси, гіацинти, нарциси, тюльпани; їм на зміну розквітають лілеї, троянди, петунії, клематіси, іриси, рябчик імператорський та інші прекрасні представниці квіткового королівства.

Сусідами квітів є овочі, які зростають на високих грядках. В Тетяни Григорівни виникла чудова ідея створення таких грядок з бортиками, висота яких 25 сантиметрів. Восени вона складає на них органічні відходи, покриває шаром ґрунту і за зиму земля отримує природне добриво. Тобто активно застосовує техніку мульчування. «Дана техніка виправдовує себе на всі 100 %, – розповідає Тетяна Григорівна, – адже це проста, але разом з тим дуже ефективна агротехнологія, котра полягає в покритті ґрунту різними матеріалами, які захищають його від бур’янів, пересихання та ущільнення. Разом із тим мульчування регулює процеси обігу вологи та повітря у верхніх шарах ґрунту. Якщо все зробити вчасно та правильно, як результат – прополка від бур’янів і розпушування практично не потрібні, а частота поливу скорочується в рази. А головне, час для вирощування квітів залишається, оскільки для мене це справжня відрада для душі».


Людина, якій завжди треба щось робити

«Інакше жити було б нецікаво, якби за одне діло ланцюжком не чіплялось наступне. Це стосується не тільки будь-якої професійної діяльності, а й домашніх справ. І якщо людина не відбувайло, то завжди знайде заняття до душі і на користь собі, родині, підприємству,на якому працює», – розповідає депутат міської ради, директор приватного бюро технічної інвентаризації і експертизи Валерій БАБИЧ, проводячи своєрідну екскурсію по своїй садибі.

Народився і виріс Валерій Віталійович в Охтирці. До вступу у Харківське училище ракетних військ стратегічного призначення разом з батьками проживав у приватному секторі, був призвичаєний до будь-якої домашньої роботи. Потім проходив військову службу у Казахстані, а після розвалу Радянського Союзу не проміняв свою Батьківщину – повернувсяв Україну. Продовжив службу у ракетному полку в Климентовому. На жаль, ракетні війська виявилися нікому не потрібними, ядерне озброєння ліквідували, а військовослужбовців звільнили за скороченням штатів. Менш ніж через рік Валерія знову призвалиу лави вже Національної гвардії України, звідки він у 1998 році пішов на пенсію.

Увесь цей час мешкав  у квартирі багатоповерхового будинку. Може, когось і влаштовує таке тихе життя у міській «голуб`ятні», але Валерій нудьгував не довго – продав квартиру і купив стару хату із земельною ділянкою. Садиба була дуже запущеною, порослою чагарниками тастарезними деревами.

«Спочатку дав лад будинку, зробив капітальний  ремонт, та усі зручності. А потім взявся за двір. Розчистив від усіх заростей, зняв шар землі, порозгрібав каміння. А тоді сів і дивлюся на все це – коли ж я йому ладу дам?» – згадує тепер уже з посмішкою господар.

І як запрігся в роботу: вставав на початку п`ятої ранку, а закінчував роботу при світлі ліхтарів. Виписав через інтернет чотири форми для саморобного виготовлення тротуарної плитки, взяв тимчасово покористуватися бетономішалку, завіз піску та цементу і поступово зробив необхідну кількість плитки. Розпланував доріжки, місце під майбутню бесідку, куточок для відпочинку, водойму з фонтанчиком, квітники.

На діляночках міждоріжками пересіяв через сито землю, пошпував її водою з добривами, висіяв насіння універсальної газонної трави, знову накрив просіяним грунтом, полив і став чекати. «Тижнів через два звечора ще нічого не було, а вранці дивлюся – наче маленькі зелені голочки до сонця тягнуться. Тепер маю красивий зелений газон. Люблю запах свіжоскошеної трави і плескіт води у фонтані» – ділиться своїми досягненнями господар. Цю бесідку Віталій Бабич зробив власноручно. Морочився з нею цілу зиму у невеличкій майстеренці, яку обладнав спеціально для столярних та токарних робіт.

Дружина Жанна розповідає, що як тільки чоловік щось задумає, то нічим його з майстерні не виманеш, то тільки каву треба носити – ні на що більше не відволікається. Тепер кавою чи чаєм подружжя пригощає у чепурній і затишній бесідці.


А ще Валерій Віталійович має багато планів – вистачить не на один десяток літ, аби лиш Бог здоров`я дав. А з легкої Жанниної руки все навкруги зацвіте різними барвами запашних квітів.


ЗАЧАРОВАНІ ВЕСЕЛИКИ НА ПОДВІР’Ї ПОДРУЖЖЯ ВЛАСЕНКІВ


Зоя Петрівна та Іван Макарович Власенки мешкають в с. Чернеччина. Коли потрапляєш до їхнього подвір’я, то ніби опиняєшся на чарівному полі. Десь там, в далечині, стоїть «хатинка» з синьою стріхою, неквапливо прогулюються веселики – мама з малесеньким пташеням. А придивившись пильніше, помічаєш, що то не хатинка, а колодязь, а веселики насправді штучні, проте так схожі на справжніх, але зачарованих чаклуном. Проте від цього просторе подвір’я не втрачає своєї краси та шарму. Подружжя, яке до речі 12 вересня святкуватиме своє 45-річчя спільного життя, разом створило таку красу на своєму обійсті. Ще в лютому Зоя Петрівна разом з чоловіком сіють квіти, потім їх висаджують у відкритий грунт і все літо старанно доглядають за ними. А петунії, майори, сальвії щедро віддячують їм своїм буйним та яскравим квітом. Городні роботи забирають в подружжя багато часу, тому вони не мають змоги довго засиджуватись на лавочці, яка «потопає» в золотому цвітінні рудбекії.


Ексклюзивний паркан від Тетяни та Анни Шепелів

- Взяти участь у конкурсі нам запропонувала хрещена і ми з радістю погодилися. Ідею розмалювати сірий, непримітний паркан ми з сестрою виношували довго. Десь тижнів зо три тому мама Валентина придбала фарбу і ми взялися за пензлі. Через три години сіре полотно паркану перетворилося на епізод з мультфільму «Жив – був пес». Тепер перехожі посміхаються, помічаючи сіроманця, а деякі навіть зупиняються аби сфотографуватись на пам’ять на такому незвичному фоні. Малюємо ми з одного року, художню школу відвідували не довго, адже вміння малювати нам передалося з молоком матері, яка теж гарно малює. Квітник є нашим спільним творінням: ми з сестрою понасаджували квітів, а мама вже доглядає за ними. Ми студентки Лебединського медичного коледжу, тому вільного часу в нас не багато. Проте на творчість та квітникарство час знаходимо завжди.


МІНІ-ПАРК НА ОБІЙСТІ ЗОЇ БОЛДИРЄВОЇ

- Я маю велику родину: два сина, дві доньки та три онучки – Карінка, Настенька та Юлія. Тому так хочеться бачити їх частіше у себе на гостинах. І слава Богу, діти та онуки не забувають батьківського дому – частенько до мене навідуються. Малеча просто в захваті від міні-парку на моєму подвір’ї, в якому знайшлося  місце і фонтанчику, казковим героям, квітнику, навколо якого розташувалися лавочки, плодовим деревам, затишній альтанці, яка вся поросла виноградом. Й виїжджати нікуди непотрібно, щоб помилуватися природою, коли така краса зовсім поруч.


Квіткове королівство Надіі Каніщевої

В центрі подвір’я розташувався міні-фонтан з качками та штучними лілеями, вимощений каменем-бутом. Біля нього стоїть вартовий – гном.

- Квіти я обожнюю з раннього дитинства. Пам’ятаю, коли навідувала влітку дідуся з бабусею в селі, то додому з порожніми руками не поверталася ніколи – бабуся завжди зрізала мені то півонії, то бузок або просто дарувала оберемок польових квітів. Подорослішавши, любов до квітів лише зміцніла – і зараз моє подвір’я, клумби поблизу двору тапідвіконня в будинку знаходяться у квітковому «полоні». Також я люблю прикрашати клумби садовими елементами декору, як купованими так і виготовленими власноруч зпідручних матеріалів: пластикових пляшок, старих непотрібних мисок, використаних автомобільних покришок, спилів дерев та пеньків. Улюбленим місцем, в якому збирається вся родинапісля важкого робочого дня – простора альтанка. В ній ми проводимо свій вільний час на свіжому повітрі, відзначаємо сімейні свята або просто милуємося квітковим королівством.


ЦВЕТЫ-ВЕЛИКАНЫ АЛЛЫ ГОНЧАРЕНКО

“А у нас на переулке Луговом есть дача и каждый год под окнами я высаживаю высокие цветы – это георгины разных цветов и разных видов. В этом году решили посадить тоже высокие цветы, и, как видите, они выросли ну ОЧЕНЬ высокие – высота одного цветка 2,30 см. Все, кто приходит к нам, любуются этими цветами. Поверьте, это очень интересно!” – так написала нам Гончаренко Алла Романовна.


Світлана Нікуліна: Дивовижна краса клематісів

Я обожнюю клематіси. Ці ніжні квіти довгий час милують око насиченим ліловим відтінком та мають приємний аромат. Я із великим задоволенням займаюсь квітникарством, оскільки квіти прикрашають навколишній світ і забарвлюють його в дивовижні кольори веселки.


У сільського голови на подвір`ї


Є люди, яким дано уміння вести за собою, захоплювати інших своїм прикладом і згуртовувати однодумців. Таким можна назвати Довжицького сільського голову Володимира ПОЧЕПЦОВА.


Про нього кажуть – господар села. Але він і вдома добрий господар. Його двір – це зразок селянського подвір`я не гірше, ніж у європейців, тільки з нашим, українським колоритом. Любов до квітів у Володимира Олександровича  від матері Любові Андріївни. Це вона плекає різнобарвні мальви, які вважаються символом рідної землі. Для дружини Світлани, яка любить більш витончених завезених «іноземців» – тюльпани, троянди, крокуси – він робить клумби і слідкує за якістю грунту, аби було достатньо поживних речовин. А діти – дванадцятирічна Аліна і дев`ятирічний Герман  люблять простіші айстри, майори, чорнобривці. У них теж є своя любима клумба. І вся родина дбає про красу свого двору із задоволенням і натхненням, вже цього року плануючи, якими бути квітникам у наступному.

Приємно, що все більше односельчан приєднуються до такого неформального руху «За красу рідного села». І навіть свині, корови, гуси та кури не заважають зробити своє обійстя квітчастим. Ми самі повинні створювати прекрасне навколо нас і дбати про його збереження і примноження, – каже Володимир Олександрович ПОЧЕПЦОВ.


Трояндовий оазис для Сари

Тетяна Межирицька: Мені подобається, коли квіти ростуть не в рядочок, а як вдикій природі – хаотично. На моєму городі ростуть не лише овочеві культури, а й для квітів вистачає місця.


Висаджую я лілейник, троянди, ромашки, півонії, нарциси та крокуси. А більш за всіх до вподобимій квітник риженькій кішечці Сарі – вона просто обожнює  дрімати в затінку троянд.


Морська подорож від Наталії Скрябіної

- Відпочиваючи на морі, мені припали до душі картини, виготовлені із мушлі. Настільки гарно вони були оформлені, що мені спало на думку і собі щось подібне виготовити, щоб дивлячись на них, згадувати тепле море та морські хвилі. Довго думала, де б їх розпочати клеїти і ось я вигадала оформити свій витвір мистецтва на стіні, яка давно вже пустує. Пропоную Вам на мої фото поглянути та разом зі мною відправитись у подорож мрій по морському узбережжю…


КРАСИВО КОРИСНО

Ці фотографії надіслала Юлія Макарцева:

“Дизайном нашого двору займається наша мама Світлана РУДЕНКО. Грядки з цибулею, морквою та огірками вона обсаджує жовтонарячими чорнобривцями. Сусідами картоплі є яскраві айстри, троянди гелихрізум – сухоцвіт. Овочі вже зібрали, а на городі, як на клумбі – все буяє і квітне. Причому таке сусідство корисне для городини і впливає на якість урожаю. Надихаємою маму на створення такої краси її внук – маленький Ванюшка“.



Українські мотиви на подвір’ї Ярових

Ви не повірите, але цьому малюнку вже понад 40 років. Його намалював господар Михайло Максимович Яровий, механік за фахом. Малювання – це його хобі, за пензля береться лише коли приходить натхнення. Кожного року приходиться поновлювати кольори. Цьогоріч до справи долучилися юні помічники: онуки Ілля, Ліза та Михайло Яровий. Ще один витвір мистецтва прикрашає ворота гаражу – сім`я веселиків. Ці милі птахи вже 25 років виступають сімейним оберегом. Господарі не раз хотіли ворота змінити, але ж як можна таку красу прибрати, рука не підіймається.


МАЙСТЕР НА ВСІ РУКИ

Микола Васильович Рогальський ще змолоду закінчив Мелітопольську школу садівників, де й навчили доглядати за квітами. Але своє життя присвятив роботі жестянщика на колишньому заводі «Сільгоспмаш». Вийшовши на заслужений відпочинок, весь вільний час почав приділяти оздобленню своєї земельної ділянки. Приємно зайти на це подвір’я, оскільки Вас обов’язково зустрінуть хризантеми, троянди, клематіси, в’юнець, самшит та багато інших зелених насаджень. КлематісиМикола Рогальський почав культивувати у себе одним з перших в місті. З того часу багатьом пороздавав на розвід. Всю цю квіткову композицію доповнюють зроблені власноруч елементи декору – вазони для квітів та мангал.



АНТИКВАРНА РОДЗИНКА НА КВІТНИКУ ЕЛЛИ ГАЛКІНОЇ


Вправна господиня завжди знайде вільну хвилинку, щоб по господарству попоратися, на роботу сходити, доглянути за онуками та й виділити час для заняття улюбленою справою. І все це про Еллу Галкіну. Жінка з великим задоволенням доглядає за квітами, які сама й висаджує.

Чорнобривці, лобелії, хризантеми, ялівець все літо підіймали настрій Еллі Анатоліївні своїм квітом та ароматом. Проте головним елементом декору квітника є глиняний раритетний горщик, який дістався їй в спадок від бабусі.



Голосування:

НА ПОЧАТОК СТАТТІ

 



Комментарии (5)

 

  1. Таки краса. І квіти різні, і не тільки квіти. Я проживаю в Боромлі, і в селі рідко зустрінеш такий квітник. Я в захваті від такоїк краси.Виражаю щиру вдяччність організаторам цього видовища.а в доповнення подібний конкурс обявити весною і фіксуввати стан протчго літа , апідсумки підвести після перщих морозіів

  2. Антонина пишет:

    Я голосую за подвір`я Зої Болдиревої.
    Такий творчий підхід до оформлення !!!
    Куточка відпочинку гармонічно підходить як для дорослих, так і для малюків.

  3. Оксана пишет:

    Найбільше в людях ціную почуття гумору. Тому свій голос хотіла б віддати за фото Тетяни і Анни Шепелів. Гарний настрій на такому подвір”ї забезпечено! Шкода, що проголосувати вже не має можливості.
    А ще я в захваті від квіткового королівства Надії Каніщевої!

  4. Татьяна пишет:

    Дуже сподобалися фото Надії Каніщевої. Просто чарівно!!! Неможливо відвести очей від такої краси. Здається що попрацював на подвір’ї талановитий дизайнер.

  5. Олександр пишет:

    Оплески Надії Каніщевій. Затишно та дуже милує око.

Добавить комментарий