ОДПІ ІНФОРМУЄ

8 июня 2017 | Охтирська ОДПІ | Нет комментариев |

Первинні документи – застосовування факсиміле

Згідно з абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Частиною другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі – Положення), первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із Положенням документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Приписами частини третьої ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Тобто використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів за письмовою згодою сторін, в якій містяться зразки відповідного аналога їх власноручних підписів, не порушує законодавства України.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування фізичними особами – підприємцями

Відповідно до п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.

Згідно з п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Підпунктом 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Відповідно до п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ.

При цьому якщо суб’єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи – підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 107).

Реєстри, загальнодоступні для платників у відкритій частині «Електронного кабінету платника»

Охтирська ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області нагадує, що на головній сторінці офіційного веб-порталу Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua) розміщено модернізований електронний сервіс «Електронний кабінет платника», який включає дві функціональні частини:

- відкриту (загальнодоступну);

- приватну (особистий кабінет).

Користуватися функціоналом відкритої частини можна без ідентифікації особи, тобто без використання електронного цифрового підпису.

Через відкриту частину на сьогоднішній день платник має можливість скористатись інформацією з наступних реєстрів, що є загальнодоступними:

- «Дані про взяття на облік платників податків»;

- «Дані реєстру платників ПДВ»;

- «Дані реєстру платників акцизного податку з реалізації пального»;

- «Дані Реєстру отримувачів бюджетної дотації»;

- «Реєстр платників єдиного податку»;

- «Реєстр страхувальників»;

- «Реєстр осіб, які здійснюють операції з товарами»;

- «Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій»;

- «Реєстр неприбуткових установ та організацій»;

- «Довідка про відсутність заборгованості»;

- «Інформація про РРО»;

- «Інформація про книги ОРО»;

- «Система обліку публічної інформації».

У режимі тестування знаходиться «Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування».

Коли домашня адреса керівника зазначається у формі №20-ОПП

Пунктом 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР).

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах, зокрема за місцезнаходженням юридичних осіб (основне місце обліку), відокремлених підрозділів юридичних осіб, а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей із ЄДР, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей контролюючими органами (п. 64.1 ст. 64 ПКУ).

Процедури обліку об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, визначені розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів (далі – Порядок).

Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Отже, будь-яка юридична особа (незалежно від того, за якою адресою вона зареєстрована) зобов’язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. №20-ОПП.

Особливості оподаткування спадщини

До уваги спадкоємців! Відповідно до норм Податкового кодексу України  оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, залежить від виду об’єкта успадкування, родинних стосунків спадкоємця із спадкодавцем, громадянства тощо.

Так, за нульовою ставкою оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення та особами, які є інвалідами I групи. У такому випадку, декларація про майновий стан і доходи до державної податкової інспекції за місцем реєстрації не подається.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у т.ч. усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5 відс. та до 1 серпня 2017 року сплачується сума податкового зобов’зання, зазначеного у поданій до податкового органу  декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Також, спадкоємцям необхідно сплатити військовий збір у розмірі 1,5 відс. від об’єкта оподаткування.

Випадки та підстави скасування реєстрації РРО

Відповідно до п. 1 глави 4 розділу II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 (далі – Порядок), реєстрація реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, коли:

1) суб’єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою № 4-РРО (додаток 4 до Порядку) (далі – заява про скасування реєстрації);

2) вичерпано строк служби РРО, визначений у паспорті (формулярі) РРО;

3) закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО;

4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром РРО;

5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО;

6) установчі документи суб’єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними;

7) наявне судове рішення про ліквідацію суб’єкта господарювання – банкрута;

8) наявне судове рішення щодо припинення суб’єкта господарювання, що не пов’язане з банкрутством;

9) суб’єкт господарювання – фізична особа – підприємець померла, а також у разі оголошення такої особи померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;

10) в контролюючих органах наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення суб’єкта господарювання;

11) викрадено РРО;

12) змінено власника РРО;

13) наявне судове рішення про визнання недійсним договору оренди господарської одиниці.

Скасування реєстрації РРО може здійснюватися за заявою суб’єкта господарювання або примусово за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО (п. 2 глави 4 розділу II Порядку).

Рішення про скасування реєстрації РРО оформлюється за формою №5-РРО.

Пунктом 5 глави 4 розділу II Порядку встановлено, що контролюючий орган за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у п. п. 4 – 10, 13 п. 1 глави 4 розділу II Порядку, приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб’єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації та такі підстави залишилися актуальними.

Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених п. п. 2 та 3 п. 1 глави 4 розділу II Порядку, попереджає суб’єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО (п. 6 глави 4 розд. II Порядку).

 



Добавить комментарий