Як би я був мером

10 августа 2017 | Мы спросили | 3 коммент. | №32 (1115)

Мавп`ячі сніданки

Вже стало гарною традицією з певною періодичністю цікавитися думкою містян, що б вони зробили, як би опинилися в мерському кріслі. Приємно спостерігати, коли деякі слушні поради таки влучають в ціль та потрапляють на конвеєр заходів по соціально-економічному розвитку міста.

Зокрема у квітні охтирчани пропонували міській владі зосередити особливу увагу на стані дорожнього покриття, стихійних смітниках, облаштуваннях місць відпочинку, відкритті соціального магазину. Молодь же бажала б отримати повноцінний спортивний майданчик для занять різними видами спорту, в тому числі для паркура та скейтбордингу, задіяти «Ківшар» для оздоровлення та перетворити його в культурне місце сімейного відпочинку. Деякі з пропозицій дійшли до свого адресата та почали поволі втілюватися у життя.

В Охтирці тривалий час нічого не робилося, тому надолужити згаяне за пару років не вдасться, – вважає теперішня місцева влада. Будуть дороги, тротуари, ошатні парки, дахи без дірок, нові комунікації, але з часом. Треба почекати.

Проте охтирчани втомилися від того, що їх годують «завтраками». Пам’ятаєте дитячий повчальний вірш Бориса Заходера «Мавп`ячий будинок», основна сіль якого в тому, що тваринка поназапрошувала гостей на новосілля, а сама навіть й не починала будувати собі оселю. Гості декілька разів приходили на свято, а ледача мавпочка їм відповідала: «Завтра приходите, а теперь – сегодня, Так что погодите! Приходите завтра! Кажется, понятно?»

А що б зробили охтирчани вже сьогодні на місці мера, не відкладаючи справи у довгу шухляду?

Сергій Кривонос, вчитель фізичного виховання:


- На місці мера я б  навіть не виносив на громадські слухання питання про будівництво молокозаводу в центрі міста. На щастя, ніби минулося, і місцевий підприємець полишив свої наміри труїти охтирчан. Також я б ні під яким приводом не брався за фінансування футбольної команди «Нафтовик», готелю та стадіону. На площі Успенській зробив би клумби, щоб спростити  кільцевий рух та звести до мінімуму ДТП. Намагався б всілякими шляхами убезпечити дитячий табір відпочинку «Космос» від загрози закриття. В минулому році весь колектив табору та працівники НГВУ вже пройшли через це і повторення торішньої критичної ситуації з «Космосом» в майбутньому я б точно не допустив.  Наші діти  мають право на повноцінне оздоровлення та змістовний відпочинок.

Алла Садовська, підприємець:


- Якщо чесно, то мером я не хочу бути, адже керувати мiстом не так просто, як декому може здатися на перший погляд. Але якщо гіпотетично уявити це, то в рамках вирішення комунальних проблем міста я б перейнялася долею безпритульних тварин. Я вважаю, що паралельно з прийнятою в цьому роцi «Програмою регулювання чисельностi безпритульних тварин на 2017-2021 роки» потрiбна додаткова соцiальна програма по стерилiзацii домашнiх тварин. Ні для кого не секрет, що багатьох тварин продовжують викидати на вулицi нашого міста саме з приватних дворів. Однiєю з причин цього є те, що люди не мають коштiв на стерилiзацiю. В таких випадках тварини вже стають проблемою мiста i мiської влади. Ну i, звичайно, інформувала б людей в ЗМІ про стерилiзацiю. Людям треба пояснювати, що пiсля цiєї операцiї кiшки продовжують ловити мишей, а собаки не перестають гавкати, адже, повірте, є багато людей з такою точкою зору. Ще б організувала акцію «Прихистіть безпритульну тваринку». До слова, мені відомо, що на даний момент залишилося 4 собаки i 2 кішки, які були вилучені з квартири психічнохворої жінки. Справа в тому, що їм терміново потрібні нові господарі.

Вчитель української мови Тетяна Слюсар з донькою Марією:


- Я б впритул зайнялася боротьбою з амброзією. Ця шкідлива рослина заполонила вже все місто: ні в центрі, ні на окраїнах від неї порятунку немає. А вже дозріває насіння. Треба більш наполегливо слідкувати за боротьбою з амброзією. Інколи й оштрафувати винуватців не буде зайвим. Також я б доводила всі справи до кінця. А то уклали плитку на тротуарі, а обабіч – бур’яни та сміття. Нерідко самі виконавці робіт залишають будівельні відходи. Не повинно так бути, адже гарного господаря видно саме за такими  елементарними дрібницями.

Віктор Острих, колишній далекобійник:

- Спершу навів би лад в житловій сфері. Особливу увагу звертав на багатоповерхівки, адже багато охтирчан живуть на етажах. І я в тому числі. Мені «пощастило» мешкати на 9 поверсі будинку на Армійській, 2. Про тріщини між плитами  цього будинку вже легенди ходять – до деяких з них можна навіть руку засунути. А ще навесні хтось з умників засунув пляшку до водостічної труби, так нас затопило по перший поверх. У мене у квартирі шпалери повідвалювалися, кнопки ліфту перестали функціонувати. Було нам непереливків. А ключів від ляди в нас не було, тому швидко усунути причину потопу не вийшло. До того ж, що таке гаряча вода, ми вже забули. Бо поки вона дійде до 9-го поверху, необхідно злити декілька відер, а лічильник справно мотає кубометри як за гарячу воду. Де таке бачено? А погляньте на наші дороги: все добротне покриття залишилося з часів Союзу. А нинішні дороги й декількох місяців не витримують. Тому й виходе, що спочатку платимо гроші за неякісні ремонти, а потім їх безкінечно латаємо. Підземні комунікації постійно прориваються. Армійська більшу половину року перерита. То про які дороги можна вести мову? Спочатку труби я б замінював, а тоді вже й мільйони гривень можна закатувати в охтирські дороги.

Юрій Журбенко, пенсіонер:

- Наша влада гниє з тієї верхівки, яка сидить в Києві, як і риба псується з голови. Щодо обов’язків мера, то я б на його місці не давав ошукувати людей. Тому не давав би дозвіл на встановлення загальнобудинкових лічильників. У моєму будинку по провулку Ярославського, 17 газовикам вдалося втулити такий прилад. Тепер платимо за газ вдвічі більше. У квартирі прописано четверо людей, а фактично мешкає двоє. А платимо по повній. Обдирають бідних людей, як липку.

Іван Карпенко з дружиною Раїсою Лаврентіївною:


- Для пенсіонерів головна проблема – це космічні ціни на все підряд. Тому намагаємося з дружиною вирощувати власні овочі та фрукти. Як кажуть в народі: хочеш мати мозолі – купи дачу на селі. Але регулювання цін на совісті народних депутатів та уряду. А будучи мером, я б заасфальтував подвір’я будинків, в яких ноги можна зламати. Один з таких по вулиці Київській, 2. За п’ятдесят років – жодного ремонту. Працівники жеку  «Базис» взагалі від рук відбилися – мешканці самостійно змушені фарбувати під’їзди, підтримувати чистоту у дворі, садити квіти. На місці міського голови я б  знайшов на них управу.

Анастасія Табачун, вожата  в дитячому таборі:

Анастасія Табачун

- Я б зробила більше місць відпочинку на кшталт парку за кінотеатром «Кнєжа», проводити  час в якому дітям дуже подобається. Особливо після встановлення динозаврів. Але я б додатково обладнала парк відеонаглядом, бо від отих скульптур одні ріжки та ніжки можуть залишитися. Також перевірила б безпечність дитячих  атракціонів, які встановили на березі річки Охтирка.

Віталій Маленко, колишній слюсар:


- Пам’ятаю, як продуктовий ринок був дійсно продуктовим, а не місцем реалізації городніх хімікатів, китайського взуття,  одягу та ще бозна чого. Я б не дозволяв торгувати м’ясом, молочними продуктами понад дорогою. Ці ж самі дині та кавуни, пролежавши декілька днів під палючим сонцем в дуеті з вихлопними газами, перетворюються не на корисну ягідку, а на продукт, напічканий елементами з таблиці Мендєлєєва. Тому боротьбу зі стихійною торгівлею треба проводити не в стінах кабінетів на папері, а в реальному житті, і не лише по провулку Харківському та вул. Батюка, а й по всьому місту.

Думкою охтирчан цікавилася Олена Кириченко

 



Комментарии (3)

 

  1. Антон пишет:

    Собачки, амброзия, крыши, арбузы…как раз очень важно. А может нужно заказать рейтинг инвестиционной привлекательности города и заняться поиском инвесторов, чтобы создать в городе рабочие места?????? За 20 лет ни одного крупного предприятия в городе не открылось, только закрываются. Додеребанят НГДУ и УБР и что дальше?

  2. Борис пишет:

    Цілком згоден з Антоном. Щось притихла інвестиційна робота в Охтирці. А був же відділ інвестиційної політики в місті, а зараз хто виконує ці функції? Яка робота ведеться в цьому напрямку. Місту потрібні інвестори, тільки так ми зможемо вижити!

  3. Антон пишет:

    Борис, так ее и не было этой инвестиционной работы, к сожалению. Последнее значимое событие – это когда Оболонь выкупила пивзавод. и это было приблизительно 20 лет назад. А тем временем на больницу в городе денег нет, на гимназию, садики и школы денег нет, на дороги, парки, крыши, канализационный коллектор рухнет скоро, а денег нет

Добавить комментарий