ЯКБИ Я БУВ МЕРОМ…

4 февраля 2017 | Мы спросили | 1 комментарий | № 5 (1088)

Інколи вікна провладних кабінетів затягує непроглядним серпанком. Тоді проблеми електорату стають якимись дріб’язковими та мало важливими. Але таке трапляється не з усіма вершителями долі місцевого самоврядування. Ми розуміємо, що знати про кожну пробоїну на дорозі, дірявий дах, аварійне дерево чи стихійний смітник в місті одна людина не в змозі. Тому ми запропонували охтирчанам по-традиції продовжити фразу «Якби я був мером…», сподіваючись, що відповіді допоможуть місцевій владі зосередити зусилля в потрібному напрямку.

Анатолій Васильович Кисіль, пенсіонер:

- Цікаве питання Ви мені задали. Можна дати волю фантазії та помріяти? Тоді слухайте. В першу чергу працевлаштував би всю молодь, щоб не вешталися містом в пошуках пригод. Ось я наприклад 35 років теслярем пропрацював на колишньому «Сільгоспмаші». Тоді з роботою таких проблем, як зараз, не було. Щоправда заробив собі аж 1300 гривень пенсії. Але це вже тема для розмови «Якби я був Президентом». За минулий місяць добавили пенсії курям на сміх 1 грн. 17 коп. Як хочеш, так і виживай. Моя донька Наталія, отримавши дві вищі освіти економіста та менеджера, тепер змушена працювати продавчинею цигарок. Мало в Охтирці переробних підприємств, які б міський бюджет наповнювали, а містянам достойну зарплатню забезпечували.

Любов Голобородько, пенсіонерка:

- Я б взялася за місцевих мешканців, які не можуть висунути свого носа за межі воріт та хоч жменю піску сипнути на тротуар. Таких недобросовісних господарів я б наказували гривнею, примусивши комунальників складати приписи та штрафувати за таке недбальство. В центрі міста ще якось пройти можна без ризику зламати руку чи ногу, а ось по Шевченка хіба що на четвереньках повзти. І це не зважаючи на те, що на цій вулиці знаходиться школа і дитячий садок.

Олександра Стеценко, домогосподарка:

- В місті із автобусними зупинками та графіками курсування маршруток скрутно. Якщо зупинка є, то така, що ні від дощу, ні від вітру не захистить. Стоїш і мрієш тільки про одне: скоріше б додому потрапити. Невже так важко повісити табличку з розкладом руху маршрутних таксі? Як нові назви на старі вулиці так швиденько прилаштували, щоправда ще не скрізь. В третій школі капітально відремонтувала б спортивний майданчик. На уроках фізичного виховання школярі бігають по нерівній поверхні та й турніків там замало.

Андрій Канівець, дитячий фотограф:

- Якби мені випала така можливість, я б все таки в першу чергу подбав про дітей нашого міста, а саме про їх цікаве та безпечне дозвілля Тому що саме дитячі майданчики зараз в дуже жалюгідному стані: або зламані або їх взагалі немає. Я б поступово, з року в рік працював над тим, аби кожна дитина мала можливість вийти у свій двір та пограти поруч з багатоповерховим будинком, а не йти в центр, або до «Кнєжі» на «Рошенку». Та збудувати ігрові майданчики – це лише пів діла. Важливо також і слідкувати за їх станом та своєчасним ремонтом. Непогане було місце відпочинку для дітей та молоді поряд з п’ятиповерховим будинком по вулиці Шевченка. Погляньте тільки, що від тих дерев’яних гойдалок залишилося: ріжки та ніжки. А як зійде сніг, дітвора знову почне бавитися на аварійних каруселях. З кого тоді запитувати в разі дитячого травматизму?

Яна Краснюкова, продавець-консультант:

- Якби я мала змогу чимось допомогти місту, я б перш за все звернула увагу не на глобальні проблеми, а не ті, що лежать на поверхні та хвилюють кожного водія та пішохода – дороги! Так як я сама є водієм (хоч і з невеликим досвідом), тому розумію, яке це важливе та болюче питання. Чомусь за кордоном (у тій самій Європі, до якої ми так прагнемо увійти) таких проблем значно менше. Не буду вдаватися у подробиці, як на сьогоднішній день ремонт авто «б’є» по кишені автовласників, але кожен автомобіліст мене зрозуміє. Кошти, які водії щоразу вносять за ремонт доріг, заправляючи свою автівку, розчиняються у невідомому напрямку. Очевидно лише те, що результату нуль. І так все в нашій країні. Інше болюче питання – тротуари. Це ж просто жах, особливо в цьому році. Так і хочеться вийти на вулицю і прокричати: «Міські служби, ауууууу! Де ви?». Не посипано ні сіллю, ні піском! По вул. Незалежності, пров. Ярославського безліч магазинів з прилеглими територіями і лише одиниці пройнялися цим питанням. Вбитися ж можна. Шановні підприємці, Ви кожен чекаєте побільше покупців. Але щоб до Вас зайти, треба ж ковзани взути. Невже не найдеться 10 грн., щоб придбати хоча б дві пачки солі?

Михайло Семенович Куст, пенсіонер:

- Дбав би і про наступні покоління, слідкуючи за екологічним станом міста. Мене дуже хвилює питання викиду каналізаційних стоків у річку Охтирка на ділянці між пішохідним містком за «Кнєжею» та садочком «Казка». Там вирита канава для збору талих та дощових вод, але мені здається, що вона використовується не за призначенням. Проходячи повз цей рівчак, одразу відчуваєш запах фекалій та сечі. Й неозброєним оком видно, що в річку стікають нечистоти каналізаційної мережі. І нікому не має до цього діла. Куди дивляться екологи, якщо вони взагалі в місті є? Охтирські рибаки ще умудряються ловити рибу в цій річці, нашпигованій нечистотами та ще бозна чим.

Спілкувалася Олена Кириченко

 



Комментарии (1)

 

  1. 444 пишет:

    рОКСОЛАНА,ПО ГОРОДУ ГЕГОДНЯ ПОШЁЛ СЛУХ,ЧТО ВОДОКАНАЛ БУДЕТ ХЛОРИРОВАТЬ ВОДУ В ТРУБАХ.ЗАЧЕМ И ПОЧЕМУ НЕ ССОБЩИЛИ ЖИТТЕЛЯМ?ВОДА С 15.00 В РАЙОНЕ ПЕР.КООПЕРАТИВНЫЙ УЖЕ ИМЕЮТ ЗАПАХ ХЛОРКИ.ПЕЛЫХ РЕШИЛ НАС ВЫТРАВИТЬ?

Добавить комментарий