18 червня – День медичного працівника

18 июня 2017 | Новости | Нет комментариев | №24 (1107)

Охтирчани про послідовників Гіппократа

Охтирчани не довіряють лікарям та все частіше віддають перевагу народній медицині та здоровому способу життя.

Всі ми є очевидцями медичних пертурбацій, намагання влади витягти медицину з болота недовіри та розчарування пацієнтів. Не оминула медична реформа й Охтирщину. Нам випала честь стати центром госпітального округу. Проте напередодні Дня медичних працівників «Роксолана» вирішила не мусолити тему реформи галузі, а ЗАПИТАТИ У МІСТЯН, ЧИ ЗАДОВОЛЕНІ ВОНИ ЯКІСТЮ ОХТИРСЬКОЇ МЕДИЦИНИ? Батько медицини Гіппократ бачив джерелом всіх захворювань жир, тому всім своїм пацієнтам рекомендував універсальний метод лікування – голодну дієту. Страждаючих легеневими захворюваннями він відправляв до підніжжя Везувію, аби вдихнути «особливе» повітря, а серед лікарських рослин пальму першості за лікувальними властивостями віддавав алое. А після відвідин деяких кабінетів сучасних місцевих лікарів, складається враження, що при визначенні діагнозу вони тикають пальцем у небо. Тому й маємо об’ємні рецепти, в яких часто-густо майоріють антибіотики, протиалергічні й противірусні засоби одночасно. Це так, про всяк випадок. Краще б уже лікували алое та дієтою, як Гіппократ, напевно більше б толку було.

Людмила Діщенко, пенсіонерка:

- Я представниця ще довоєнного покоління. Мої однолітки більш загартовані та мають міцніше здоров’я. Сучасне покоління більш інфантильне, діти хворобливі. Я працювала вихователем в дитсадку, то вивозили дітей на річку, проводили загартовувальні процедури, використовуючи полотенця, намочені у солоній воді, камінці, ребристу дошку для прогулянок босоніж.

На 1500 тисячі пенсії до лікарів дуже не находишся. Дорогу до лікарні майже забула, за виключенням стежки до стоматологів, без цього ніяк. Якщо хворію, то не поспішаю до медиків, а дістаю калину, малину, парацетамол і вже на ногах.  Але років зо п’ять тому зламала руку, то моє лікування обійшлося моїм дітям у кругленьку суму.

Валентина Мельник , пенсіонерка:

- Моя донька вже другий тиждень не може пройти комісію з сином для дитячого садочку, бо до офтальмолога не може потрапити. Приймають окулісти по декілька годин на день, виходить, якщо не встиг – то це ваші проблеми. Мені ж не до вподоби організація роботи медичного закладу на Дачному. Коли кашель сильно мучив, зібралася до лікаря. Довго сиділа в черзі, потім мене послухали, виписали солідний список медпрепаратів. А запису до  медичної карточки не зробили. Лише у себе в зошиті записали мої дані. Як же можна після цього відслідковувати процес одужання, якщо попереднього діагнозу та плану лікування ніде буде почитати згодом.



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-6323758767109830"
data-ad-slot="8461701428"
data-ad-format="auto">

Сергій Перун, військовий пенсіонер:

- Медицину треба ставити на військові колеса, щоб безкоштовною для народу була. А що маємо на практиці? За все та всім треба платити. До лікарні біжу, лишень коли сильно придавить. Спорт – краще за гіркі пігулки та болючі уколи, тому й не збавляю обертів навіть на пенсії.

Лідія Дика, пенсіонерка:

- В Охтирці лікарів не має. Вірніше люди в білих халатах в кабінетах сидять, але лікарями їх назвати важко. Коли я працювала вчителем в школі, сильно захворіла моя колега. В лікарні її так і не змогли фахово вилікувати від бронхіту, а я за три дні за допомогою медових сорочок позбавила хвору від недугу без уколів і стресу для організму.

Сергій Андрієв, студент:

- В Охтирці проходжу хіба що комісію та флюорографію. А якщо потрібна консультація компетентних медиків, то відправляюся до обласних спеціалістів. В одного мого родича місцеві ескулапи довго діагноз ставили, все без толку. Ниркову недостатність діагностували йому вже в іншому медичному закладі, а наші треба сьомою дорогою обходити.

Валентина Крайняк, кухар:

- Я вже років зо двадцять до лікарів не ходжу і вам не раджу. В Охтирці з медициною не все так гладко, як хотілося б. Тому краще займайтеся профілактикою, аби попередити серйозні недуги. Особисто я відмовилася від вживання майонезу, ковбаси, цукерок та печива. Після шостої години не їм, вечеря в мене досить легка – склянка кефіру чи яблуко. Сковорідку викинула. Принадами цивілізації: мікрохвильовкою та енергозберігаючими лампочками не користуюся, бо опромінення в них шкідливе для людського організму. Я то вже пенсіонерка, а ось сину лишень 36 років, за нього душа й болить.

Сергій Сідельник, вчитель фізичної культури:

- В охтирської медицини є чимало проблем, більшість з яких повинні вирішуватися на державному рівні. Наприклад, забезпечення дітей та дорослих вакцинами. Я зараз обираю лікаря, якому можна довірити своє здоров’я, по рекомендаціям знайомих, а ще за чутками. Бо не секрет, що в медичних закладах є спеціалісти, які, м’яко кажучи, не дуже розбираються у своїй професії. Активний спосіб життя та відмова від шкідливих звичок допомагає мені нечасто відвідувати людей в білих халатах.

Дар’я Горяйстова з сином Максимом:

- Народжувала в Охтирці, все пройшло добре. Великих нарікань до роботи акушерів-гінекологів та медсестер не маю. Зважаючи на свій юний вік в лікарні я не частий гість. А от з Максимчиком до педіатрів навідуємося: оглядають поверхнево, не завжди уважно, бо в коридорі ще десятки дітей прийому чекають.

Надія  Садовська, пенсіонерка:

- Нещодавно перенесла інфаркт. Було все: і реанімація, і лікування на стаціонарі, крапельниці, пігулки, уколи. Після цього тиск в мене часто піднімається, викликаю швидку майже через день. Різні лікарі траплялися: були й такі, що з душею ставилися до чужої хворі, а були й з холодком. Це для нас апендицит чи перелом болить, а для медиків – це звична рутина. З роками стають більш товстошкірими. Кваліфікованих спеціалістів нам бракує, тому й зверталася до кардіологів в обласному центрі.

Запитувала Олена Кириченко

 



Добавить комментарий